Справа № 216/4427/20
Провадження № 1-кп/216/475/21
08.04.2021 місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 12020040230001290 від 18 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працює в ТОВ «Нікопрогресбуд» на посаді електрогазозварювальника, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 30.04.1996 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 229-6, ст. 14 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з примусовим лікуванням від наркоманії, звільнений 15.08.1997 року за відбуттям строку покарання;
- 22.09.2000 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 140 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 20.08.2003 року за відбуттям строку покарання;
- 18.02.2004 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- 20.01.2005 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців,
- 16.06.2005 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 01.09.2009 року за відбуттям строку покарання;
- 30.05.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- 24.12.2012 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, звільнений 28.04.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 1 день;
- 27.08.2015 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців;
- 20.12.2016 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
- 01.06.2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 710КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців, звільнений 16.08.2009 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
Наприкінці червня 2020 року в денний час доби ОСОБА_3 , перебуваючи на пляжі «ПГЗК» поряд із вул. Добролюбова в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, на землі знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходилось 50 патронів. Після цього ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що в знайденому пакеті знаходяться бойові припаси, маючи намір, направлений на придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, підібрав вказаний пакет з патронами та відніс до власної квартири, таким чином придбав, носив і став зберігати бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
17 липня 2020 року в період часу з 16.22 год. до 16.31 год. ОСОБА_3 , знаходячись на зупинці громадського транспорту «Шкільна» на вул. Широківській у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, був зупинений працівниками поліції, на вимогу яких, у присутності двох понятих, із лівої зовнішньої кишені вдягнутих на ньому шортів дістав і передав для огляду вказаний пакет, в якому знаходилось 50 предметів, схожих на патрони. Згідно з висновком експерта від 21 липня 2020 року № 19/104-17/1/1302 вилучені в ОСОБА_3 предмети є патронами 7,62 мм, гвинтівковими патронами до бойової нарізної вогнепальної зброї - гвинтівок та карабінів системи Мосіна зразка 1890-1930 років, кулемету «ШКАС» та інших, які виготовлені промисловим способом і є боєприпасами, придатними для стрільби; 1 предмет є патроном 7,62 мм, проміжним патроном з бронебійно-запалювальною кулею до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм (карабінів «СКС», автоматів «АК-47», «АКМ», «АКМС», ручних кулеметів «РПК-47» та їх модифікацій), який виготовлений промисловим способом і є боєприпасам, придатним для стрільби. Таким чином, ОСОБА_3 придбав, зберігав та носив бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, визнав повністю і дав суду такі показання. У червні 2020 року в денний час доби він гуляв з собакою на пляжі поруч з його будинком і знайшов пакет з патронами. Усвідомлюючи, що знаходиться в знайденому ним пакеті, він вирішив віднести патрони до себе додому, після чого забув про них. Згодом його мати під час прибирання в квартирі знайшла ці патрони, влаштувала скандал і сказала негайно їх позбутися. Він вирішив відвезти та викинути знайдені патрони в кар'єр, але по дорозі його зупинили працівники поліції та вилучили їх у присутності понятих. Водночас зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладені правильно та відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.
Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.
При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_3 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, засуджує свій негативний вчинок, обіцяє виправитись і в майбутньому не допускати протиправної поведінки, майже протягом року з моменту вчинення цього злочину до будь-якої відповідальності не притягувався та на цей час вже офіційно працює, у зв'язку з чим суворо його не карати.
Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву, мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз'яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України за ознаками носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинено діяння, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, офіційно працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується позитивно, під наглядом лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, під наглядом лікаря-нарколога перебував у період з червня 2010 року до червня 2016 року з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності (а.к.п. 55-64).
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та мотиви, обстановку скоєння злочину та його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров'я, наявність попередніх судимостей та офіційної роботи, відсутність родини та утриманців, позитивну характеристику за місцем мешкання, не перебування наразі на обліках, наявність однієї пом'якшуючої та однієї обтяжуючої обставин.
Водночас суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому покарання має бути адекватним (пропорційним) характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідний захід примусу.
Разом з тим визначені статтею 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування й оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі.
При цьому, зважаючи на характер вчиненого діяння та відсутність негативних наслідків, перед і пост кримінальну поведінку останнього, який має постійне зареєстроване місце проживання, де позитивно характеризується, на обліках наразі не перебуває та офіційно працює, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні вказаного злочину та дійсно щиро кається, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та із достатньою переконливістю свідчить про позитивну перебудову його свідомості й реальну можливість виправлення без відбування призначеного покарання, а також думку прокурора про доцільність застосування в даному випадку положень ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне на підставі цієї норми кримінального закону звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов'язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_3 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави 980 грн 70 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експерта (а.к.п. 14).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази, а саме:
- вилучені в ОСОБА_3 патрони, які в спеціальному сейф-пакеті експертної служби МВС України № 4096568 передані на зберігання до камери схову речових доказів Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області згідно із квитанцією № 447 (а.к.п. 21), - знищити;
- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн 70 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1