Справа №766/23853/19
Пров. №2/766/3655/21
09 квітня 2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Сімірзіна П.М., з участю в режимі відеоконференції представника ТОВ «Авто Просто» адвоката Сметанюка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля у групі №802644 від 14.05.2019 року з Додатком №1, укладений між ТОВ "Авто просто"; визнати недійсним з моменту укладення Договір доручення №802644 від 14.05.2019 року укладений між ТОВ "АТ Сервіс" та ним; стягнути з ТОВ "Авто просто" на його користь грошові кошти у розмірі 11904,00 грн.; стягнути з ТОВ "АТ Сервіс" на його користь грошові кошти у розмірі 13972,80 грн.
В обґрунтування позову вказав, що між ним та ТОВ "Авто просто" укладено Договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля у групі №802644 від 14.05.2019 р., предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему "Автофонд". Договір укладено шляхом підписання сторонами Договору та Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору. Одночасно, 14.05.2019 року між ним та ТОВ "АТ Сервіс" укладено Договір доручення №802644, предметом якого є зобов'язання сплатити повіреним винагороду ТОВ "Авто Просто" у сумі 13972,80 грн. за рахунок довірителя. Відповідну суму було ним сплачено на підставі виставленого ТОВ "АТ Сервіс" рахунку. Тобто, останній договір взаємопов'язаний і укладений з метою виконання попереднього. Відповідно до додатку №1 до Договору №802644 від 14.05.2019 р. укладеного з ТОВ "Авто Просто", метою його укладення було отримання автомобіля "Lada 4х4", початкова ціна якого склала 291100 грн. отже, предметом оскаржуваного договору є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається "Авто Так" та базується на створенні груп покупців (учасників), метою яких є придбання автомобілів. Перед підписанням вказаного договору, він ознайомився із його змістом, проте, йому, як людині яка не має економічної чи юридичної освіти, мало що було зрозуміло з нього та він поклався на доводи, які були йому надані менеджером-консультантом, при його укладенні. Відповідним менеджером не було забезпечено його прав у тому, що ним не надано йому роз'яснень, що відповідачі не продають автомобілі, а надають послуги з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Окрім того, ані в самому договорі, ані в додатках до нього не вказані ні підприємство, з яким він уклав договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля та кінцевий термін самого договору. На підставі вказаного, вважає, що вказаний договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, дії відповідачів є забороненими та підпадають під дію ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Вважає, що умови договору №802644 від 14.05.2019 р. є несправедливими по відношенню до нього, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду. Також вважає укладений договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує його права як споживача послуг, договір не відповідає його внутрішній волі на момент укладення, а тому підлягає визнанню судом недійсним. Здійснивши кілька платежів на суму 25876,80 грн. так і не отримавши транспортного засобу, надіслав на адресу ТОВ "Авто Просто" заяву про розірвання укладеного договору та повернення перерахованої суми коштів, однак, відповідачем кошти не повернуті, рівно як і не надано відповідь на його заяву.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2020 року.
03.02.2020 року від ТОВ «Авто Просто» надійшов відзив на позовну заяву, зазначає, що відповідачем не здійснювалася нечесна підприємницька практика. Вказує, що умови договору про надання фінансових послуг не створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін. Наполягає, що позивач був обізнаний про істотні умови договору та його предмет, у зв'язку з чим підстав для визнання його недійсним немає.
08.04.2020 року від позивача та ТОВ «Авто Просто» надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2020 р., яке відкладене через невідправлення поштової кореспонденції в суді через обмеження фінансування.
Судове засідання 30.11.2020 р. перенесено через перебування головуючого на лікарняному на 21.12.2020 р., яке не відбулося через відсутність відомостей про належне повідомлення відповідачів. З аналогічних підстав розгляд справи відкладений з 22.02.2021 р. на 09.04.2021 року.
В судове засідання 09.04.2021 року позивач та представник ТОВ «АТ Сервіс» не прибули - про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розглядати справу у його відсутність.
Представник ТОВ "Авто Просто" адвокат Сметанюк І.М. в режимі відеоконференції просив в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві, звертав увагу на те, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, діяльність ТОВ «Авто Просто» перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг та має ліцензію на провадження такої діяльності, що виключає можливість визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови надання послуг та інформація про послуги викладені детальлно та ясно, що спростовує введення позивача в оману. Позивачем не зазначено жодна стаття договору, яка на його думку є несправедливою, не наведено наявність трьох складових (недобросовісність, істотний дисбаланс, завдання шкоди). Крім того, звертав увагу, що хоча він не представляє інтереси другого відповідача, але позивачем взагалі не зазначено підстави для визнання недійсним договору доручення.
Суд, оголосивши стислий зміст позовної заяви, заслухавши пояснення представника ТОВ «Авто Просто», дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
14 травня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» уклали договір № 802644, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд». Договір укладено шляхом підписання сторонами договору та додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
У додатку №1 до договору зазначено марку автомобіля - LADA, модель - «4Х4», поточна ціна, дійсна на день укладення договору - 291 100 грн, винагорода за послуги, пов'язані з включенням договору до системи Автофонд та формування групи - 4% + ПДВ (19972,80 грн.), розмір періодичного платежу - 0,8333%, щомісячна винагорода - 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику - 3,00% + ПДВ.
Згідно довідки про ознайомлення учасника групи з внутрішніми правилами, підписаної ОСОБА_1 , позивач ознайомлений з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування активів для придбання товарів у групах ТОВ «Авто Просто», а терміни, визначення та умови правил йому зрозумілі.
На виконання умов договору згідно платіжних документів ОСОБА_1 вніс на рахунок ТОВ «Авто Просто» кошти на загальну суму 11904 грн.
Договір доручення № 802644 від 14.05.2019 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АТ «Сервіс» суду позивачем не наданий.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), є фінансовою послугою.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За змістом частини п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».
Позивачем не доведено наявність підстав для визнання умов договору несправедливими, внаслідок чого суд вважає, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) в групі не суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Наведене свідчить, що статті 18 та 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають різні взаємовиключні підстави недійсності угоди, укладеної зі споживачем.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 313/1464/15 (провадження № 61-17238св18) зроблено висновок, що «надання установою послуг з адміністрування активів, створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою об'єднання їхніх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних товарів, що обумовлені в договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових послуг (за умови отримання ліцензії), яка передбачена статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», а не нечесною підприємницькою практикою в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», наслідком якої є визнання угоди недійсною».
За ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд вважає, що укладений договір в рамках системи придбання товарів у групах не містить порушень вимог ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
Тобто, договір про адміністрування №802644 від 14.05.2019р. відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Так, своїми підписами на договорі та додатках до нього позивач засвідчив факт ознайомлення та згоду з умовами договору, які йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе; фінансова послуга, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку відповідача, що свідчить про безпідставність посилання ОСОБА_1 на його необізнаність про предмет угоди (придбання автомобіля, а не отримання фінансових послуг для придбання товару).
При цьому, суд також зважує і на ту обставину, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» мало відповідну ліцензію на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
В статтях 2, 4 розділу І оспорюваного договору встановлено обов'язки фінансової установи та учасника групи й їх порівняльний аналіз не дає підстав вважати більш жорсткими обов'язками позивача, умови договору не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін. Відповідальність ТОВ «АВТО ПРОСТО» як сторони правочину передбачена в п.13.1, 13.2 розділу ІІ договору.
Пунктами 2.1, 2.2 розділу ІІ договору визначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру періодичних платежів, винагороди товариства та інших платежів, передбачених договором; у разі зміни поточної ціни автомобіля товариство має право змінювати розмір поточних платежів та винагороди, які мають вноситися учасниками групи. Термін «Поточна ціна автомобіля», спосіб та механізм її визначення й можливість зміни були погоджені між сторонами, засвідчені їх підписами й не суперечать Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою КМУ № 913 від 07.12.2016 року, та іншим вимогам чинного законодавства.
Позивач був ознайомлений зі змістом договору, особисто та усвідомлено підписав його, умови угоди містять необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет договору та строки його виконання, перед підписанням правочину позивач мав можливість скористатися юридичними послугами, а додатковою гарантією повного усвідомлення учасником своїх прав та обов'язків за договором є положення п.12.1.4 ст.12 розділу ІІ договору щодо односторонньої відмови від договору протягом 14 календарних днів без настання будь-яких санкцій та можливістю повернення всієї суми сплачених коштів.
Умови договору про адміністрування №802644 від 14.05.2019р. визначені з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і позивач мав можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення договору фінансових послуг, оскільки умови зазначеного договору та додаток до нього містть детальний опис послуг, що надаються ТОВ «Авто Просто», із визначенням поточної ціни автомобіля та інших платежів, порядку зміни ціни, вибір марки та моделі автомобіля і процедури його отримання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду оспорюваного договору доручення № 802644 від 14.05.2019 р., укладеного, як зазначає позивач ним з ТОВ «АТ Сервіс», а тому суд позбавлений можливості надати йому оцінку. Крім того, позовна заява не містить доводів щодо недійсності вказаного договору, крім його взаємопов'язаності з договором про надання фінансової послуги. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним вказаного договору доручення, оскільки цей договір, в разі його існування, хоч і може бути взаємопов'язаним з договором фінансових послуг, проте носить самостійний характер, має свій предмет, строки, містить притаманні йому права та обов'язки сторін, їх відповідальність та інше.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів грошових сум, сплачених на виконання оспорюваних договорів, є похідними від основних його вимог про визнання недійсними цих правочинів, у задоволенні яких судом відмовляється, отже вказані вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач при подачі заяви до суду був звільнений від сплати судового збору, спір вирішений не на його користь, то у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати з розгляду даної справи слід віднести за рахунок держави.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складено 09 квітня 2021 року.
На підставі викладеного, згідно ст. 6, 203, 215, 627, 638, 799, 806 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст. 2, 3, 12, 19, 23, 49, 76-89, 141, 258-268, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (код юридичної особи 35509011, місцезнаходження: Україна, 03045, місто Київ, Столичне шосе, будинок 90), Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» (код юридичної особи 3856760, місцезнаходження: Україна, 54003, Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Центральний, будинок 162) про визнання правочину недійсним та застосування реституції відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус