Справа №463/3677/21
Провадження №1-кс/463/2353/21
05 квітня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
заявника ОСОБА_3
у м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого, -
заявник звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із заявою про відвід слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від проведення розслідування кримінального провадження №62019140000001287 від 22 листопада 2019 року.
Заяву мотивує тим, що в провадженні Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР (слідчий ОСОБА_5 ) відкрито кримінальне провадження за його заявою про скоєння відносно нього правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України від 22.11.2019 року №62019140000001287. Відповідно ним на ім'я слідчого була подана заява про визнання його потерпілим по вказаному кримінальному провадженні. В задоволенні його вимоги було відмовлено. Всі три відмови ним були оскаржені в судовому порядку, скарги були задоволені, а саме ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 02.01.2020 року, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 25.05.2020 року та ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.06.2020 року. Підставою скасування постанов слідчого про відмову у визнанні його потерпілим були необґрунтовані висновки слідчого ДБР про наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заявнику не завдано шкоди, лише з тих підстав, що сам факт вчинення кримінального правопорушення на даний час не підтверджений матеріалами кримінального провадження, оскільки слідчим не було проведено жодних слідчих дій на предмет перевірки заподіяння йому шкоди. На сьогоднішній день не вирішено його клопотання щодо визнання потерпілим. Наведені обставини виключають сумніви у неупередженості і об'єктивності проведення досудового слідства, що дають йому підстави заявити відвід слідчому ОСОБА_6 .
В судовому засіданні заявник пояснив, що викладені у заяві про відвід обставини підтверджує повністю.
Слідчий ТУ ДБР в судове засідання не з'явився, про розгляд заяви про відвід повідомлений належним чином, а тому суд вважає, що заяву слід слухати у його відсутності.
Оглянувши матеріали заяви про відвід, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.77 КПК України, прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів заяви про відвід слідчого, заявник просить відвести слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові ОСОБА_4 від проведення розслідування кримінального провадження №62019140000001287 від 22 листопада 2019 року.
Із заяви також вбачається, що заявник вважає, що слідчий не об'єктивно здійснює розслідування вказаного вище кримінального провадження, що проявляється в ухиленні від надання йому статусу потерпілого у кримінальному провадженні. Таким чином, доводи заявника зводяться до того, що він не погоджується із процесуальними діями слідчого в ході розслідування кримінального провадження. На підтвердження своїх доводів заявником долучено ухвали слідчого судді від 24.06.2020 року та 25.05.2020 року, якими були скасовані постанови слідчого ОСОБА_4 про відмову у визнанні заявника потерпілим.
Слідчий суддя приходить до висновку про те, що заявник не надав доказів того, що слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові ОСОБА_5 вчинив дії, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Сам факт прийняття слідчим процесуальних рішень про відмову у визнанні потерпілим не вказує на упередженість слідчого, оскільки відповідно до положень ч.5 ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому статтею 303 КПК України для захисту інтересів скаржників, передбачений порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування. А тому, скасування слідчими суддями постанов слідчого про відмову у визнанні потерпілим в порядку ст.303 КПК України вказує на те, що заявник скористався своїм правом оскарження рішення слідчого у встановленому законом порядку, а не про упередженість слідчого.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що наведені заявником обставини не свідчать про існування обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, а тому підстав для задоволення заяви на даному етапі немає.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 81 КПК України, суд
в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від проведення розслідування кримінального провадження №62019140000001287 від 22 листопада 2019 року відмовити за безпідставністю.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали складено 09 квітня 2021 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1