Справа № 372/1205/21
Провадження 2-з-43/21
ухвала
06 квітня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.
за участю секретаря Буртової О.Є.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі,
05.04.2021 року до суду разом з позовною заявою надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 передати дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 , на період відвідування ним дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 34 «Оріяна», що підпорядкований Управлінню освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації Деснянського району міста Києва в будні дні - з понеділка по п'ятницю включно на період розгляду цієї справи. В свою чергу, позивач зобов'язується передавати на вихідні дні дитину відповідачу. В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначає, що представником позивача ОСОБА_1 разом з цією заявою про забезпечення позову подано позовну заяву до Обухівського районного суду Київської області про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що дитина все життя з дня народження проживала разом з матір'ю і отримала від неї все необхідне для забезпечення своїх фізичних, інтелектуальних і духовних потреб, відвідувала дитячий садочок, була забезпечена любов'ю, родинним теплом, увагою і всім необхідним для комфортного життя, поки 21 березня 2021 року не була вивезена матір'ю відповідача проти волі матері дитини, яка є позивачем в даній справі. З огляду на наведені обставини та з метою дотримання прав дитини на освіту у дитячому садочку, яких вона протиправно позбавлена відповідачем та дотримання її інтересів на сталі соціальні зв'язки зі своєю родиною, яких вона також на даний час позбавлена позбавлена, коли її було протиправно відібрано у матері і поза її волею та зменшення негативного ефекту на психологічний стан дитини від перебування в неналежних умовах і середовищі та відсутності навчального і виховного процессу, просить забезпечити позов.
Розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали заяви, дійшов наступного висновку.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
При цьому, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз'ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту спів мірним із заявленими позовними вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Водночас, у даному випадку, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема з вимогами про визначення місця проживання дитини та встановлення порядку спілкування з дитиною.
Відмова у задоволенні вимог заяви щодо щотижневого встановлення обов'язку для відповідача з понеділка по п'ятницю передати дитину матері на період відвідування нею дошкільного закладу на період розгляду справи є обґрунтованою, оскільки вжиття такого заходу забезпечення позову, який за змістом фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, до вирішення спору по суті є недопустимим, окрім того надані позивачем докази, не містять підтвердження факту неправомірного перебування дитини сторін з батьком.
При цьому, обрані позивачем заходи забезпечення позову фактично збігаються із заявленими підставами позовних вимог.
А відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Дослідивши матеріали заяви, обставини, доводи викладені у заяві, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів, що дитина неправомірно перебуває з батьком, недоведеність заявником можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому та тотожності обраних заходів забезпечення позову із підставами заявлених позовних вимог, що виключає застосування вказаних заходів забезпечення позову як таких що, призведуть до вирішення справи по суті.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 149 - 153, 353-354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області відповідно до статей 353, 354 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя