Справа № 369/16393/20
Провадження №4-с/369/7/21
22.03.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Дубас Т.В.
за участю секретаря Мазурик Д.С.
заявника ОСОБА_1
державного виконавця Пацуріної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: державний виконавець Києво-Святошинського районного Києво-Святошинський районний відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Пацуріна Оксана Василівна, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2020 року скаржник звернувся до суду із даною скаргою. Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2011 року у справі № 2-567/2011 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнено на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 309 265,00 грн боргу за кредитним договором, 1 700,00 грн державного мита, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 200,00 грн витрат на проведення оцінки предмета іпотеки та 840 грн витрат на публікацію оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: садовий будинок, розташований у садовому товаристві « АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м., що належав на праві власності іпотекодавцеві ОСОБА_2 .
Вказане рішення суду до цього часу не виконане через бездіяльність Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області щодо примусового виконання рішення.
22.08.2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за скаргою ОСОБА_1 в межах цивільної справи № 2-567/11, було постановлено ухвалу, якою: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №56430896; зобов'язано компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виготовлення технічної документації на садовий будинок у садовому товаристві «Авангард» в АДРЕСА_1 ; зобов'язано компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом здійснення всіх необхідних дій для передачі нереалізованого майна, а саме: садового будинку у садівницькому товаристві «Авангард», в АДРЕСА_1 , стягувачу ОСОБА_5 та іншим стягувачам, в порядку черговості, передбаченої ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»(у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заставу" та/або Закону України "Про іпотеку"), а в межах однієї черги, визначеної ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
Однак, вимоги вказаної ухвали станом на момент звернення до суду також не були виконані ДВС.
Просив суд: визнати протиправною бездіяльність ДВС щодо неналежного виконання ухвали від 22.08.2019 року по справі №369/5471/19; зобов'язати ДВС виконати вимоги ухвали від 22.08.2019 року по справі №2-567/11, №369/5471/19, а саме: забезпечити виготовлення технічного паспорту на будинок (предмет іпотеки) у виконавчому провадженні №56430896 згідно вимог ст. 50 Закону «Про виконавче провадження»; передати будинок (предмет іпотеки) стягувачам у виконавчому провадженні №56430896 згідно вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 24.12.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
У судове засідання 22.03.2021 ОСОБА_1 з'явився, вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Пацуріна О.В. в судове засідання 22.03.2021 не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду невідомі. В попередньому судовому засіданні 18.03.2021 державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Пацуріна О.В. проти вимог скарги заперечувала та просила відмовити у її задоволенні в повному обсязі.
Суд, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, вважає що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах (статті 40, 57, 58, 62).
Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною ж третьою вказаної норми визначено права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, тобто вказано спосіб та порядок здійснення заходів примусового виконання рішень.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2011 року у справі № 2-567/2011 задоволено позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на їх користь заборгованість за кредитним договором у сумі 309 265,00 грн, 1 700,00 грн державного мита, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 200,00 грн витрат на проведення оцінки предмета іпотеки та витрати на публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» у розмірі 840,00 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок, розташований у садовому товаристві «Авангард» в АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м., що належав на праві власності іпотекодавцеві ОСОБА_2
11 червня 2018 року державним виконавцем вчинено дії щодо примусової реалізації предмету іпотеки з прилюдних електронних торгів.
Електронні торги з реалізації майна, призначені на 19 липня 2018 року, 03 вересня 2018 року та 19 жовтня 2018 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників.
17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області із заявою, відповідно до якої він, як стягувач, погодився залишити за собою все нереалізоване майно чи його частину, яка залишиться після волевиявлення з цього приводу інших солідарних стягувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і яка не може бути меншою 1/3 частки від всього майна. ОСОБА_1 надав згоду внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, для задоволення вимог інших солідарних стягувачів, які не виявляють бажання залишати їхню частину нереалізованого майна.
17 січня 2019 року з аналогічною заявою звернувся ОСОБА_5
26.04.2019 року суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Медведським М.В. в межах цивільної справи № 2-567/11 постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_1 та здійснено заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, а саме: замінено померлого боржника (іпотекодавця) ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_6
22.08.2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за скаргою ОСОБА_1 в межах цивільної справи № 2-567/11, було постановлено ухвалу, якою: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №56430896; зобов'язано компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виготовлення технічної документації на садовий будинок у садовому товаристві «Авангард» в АДРЕСА_1 ; зобов'язано компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом здійснення всіх необхідних дій для передачі нереалізованого майна, а саме: садового будинку у садівницькому товаристві «Авангард», в АДРЕСА_1 , стягувачу ОСОБА_5 та іншим стягувачам, в порядку черговості, передбаченої ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»(у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заставу"та/абоЗакону України "Про іпотеку"), а в межах однієї черги, визначеної ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У порушення вказаних норм державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №56430896 до цього часу не виконано обов'язків, покладених на нього Законом України “Про виконавче провадження” та не виконано ухвали Києво-Святошинського районного суду від 22.08.2019 року в межах цивільної справи № 2-567/11.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 19.02.2021 року по справі №369/2589/20 (Провадження №4с/369/9/21) задоволено позовні вимоги та зобов'язано Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) виконати вимоги ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.08.2019 року, постановлену суддею Медведським М.Д. у справі № 369/5471/19 за провадженням 4-с/369/79/19 за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Києво-Святошинський РВДВС ГТУЮ у Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.
Суд зазначає, що вимоги, які були дослідженні судом при постановленні ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2021 року по справі №369/2589/20 є аналогічними із вимогами ОСОБА_1 , заявленими в даній скарзі і судом вже була висловлена позиція з даного питання.
Така ухвала суду є обов'язковою до виконання після набрання нею законної сили, а тому з врахуванням зазначеного суд не вбачає підстав для перегляду аналогічних вимог скарги повторно.
Крім цього, щодо вимог скарги в частині зобов'язання ДВС передати будинок (предмет іпотеки) стягувачам у виконавчому провадженні №56430896 згідно вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до акту №38716803 від 11.03.2021 року садовий будинок у садівницькому товаристві «Авангард», розташованому в АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м. передано стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення суми боргу згідно з виконавчим документом: виконавчий лист №2-567, виданим 15.06.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Даний акт є підставою для подальшого оформлення стягувачу ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на зазначене майно.
Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З наведених вище підстав суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: державний виконавець Києво-Святошинського районного Києво-Святошинський районний відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Пацуріна Оксана Василівна, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на бездіяльність державної виконавчої служби - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.В. Дубас