Справа №443/655/18
Провадження №2/443/185/21
іменем України
06 квітня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та визнання права власності на цілий будинок з надвірними спорудами,
за участю:
представника позивачки ОСОБА_9 , -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 (позивачка) подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (відповідачі), у якій просить визнати за нею право власності на 1/8 частину будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що належала її чоловікові ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 як колишньому члену колгоспного двору та визнати за нею право власності на цілий будинок з надвірними спорудами за вказаною адресою.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_10 , який до дня смерті проживав в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке відносилося до суспільної групи колгоспний двір. Станом на 30.06.1990 це домоволодіння рахувалося за ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . На випадок своєї смерті чоловік позивачки заповіту не залишив. На даний час їй належить частка у майні колгоспного двору як члену цього двору та частка у майні колгоспного двору, яку вона успадкувала після чоловіка за законом. Відповідачам по справі належать відповідні частки у майні колгоспного двору як членам цього двору, однак вони подали до суду заяви, в яких відмовилися від цих часток.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю та просить суд його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов визнають повністю, не заперечують проти його задоволення. Крім цього, у заявах зазначили, що на частку у майні колгоспного двору не претендують та відмовляються від частки у спадковому майні у цьому ж дворі на користь ОСОБА_1 .
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву про: розгляд підготовчого засідання та справи за її відсутності; зміну в прохальній частині позовної заяви прізвища чоловіка на ОСОБА_10 ; долучення до матеріалів справи заяв; розгляд справи за її відсутності (а.с.69, 91, 103, 111).
Відповідачі подали заяви про: розгляд підготовчого засідання та справи за їх відсутності, визнання позову; розгляд справи за їх відсутності, непретендування на частку у майні колгоспного двору та відмову від частки у спадковому майні у цьому ж дворі на користь ОСОБА_1 (а.с.72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 18.08.2020 прийнято справу до розгляду та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.59-60).
Ухвалою підготовчого засідання від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.80-81).
Ухвалою від 15.02.2021 відкладено розгляд справи (а.с.92).
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_10 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 19.09.1981 (актовий запис №21) і після одруження прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 », про що свідчить свідоцтво про шлюб від 06.08.2014 (а.с.4).
ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вибранівка Жидачівського району Львівської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 21.11.2006 (а.с.5).
Технічним паспортом від 29.03.2018 та висновком про вартість об'єкта оцінки встановлено, що в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок «А-1» загальною площею 56,0 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами, а саме: господар. будівлею «Б-1», навісом «В-1», воротами №1, огорожею №2 (а.с.9, 10).
Згідно з витягом із спадкового реєстру від 30.03.2018, після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 62193010 (а.с.6).
Відповідно до довідки №205 від 20.03.2018, ОСОБА_10 дійсно був прописаний і проживав в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Господарство відносилося до суспільної групи «колгоспний двір». На день смерті з ним були зареєстровані і проживали ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У Вибранівській сільській раді заповіт від ОСОБА_10 не посвідчувався (а.с.7).
Згідно з витягом з погосподарської книги с. Вибранівка ВК Ходорівської міської ради від 20.03.2018 №206, будинковолодіння АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», станом на 30.06.1990 року рахувалося за громадянами: ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.8).
Відповідно до довідки ВК Ходорівської міської ради від 29.03.2018, приватний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 , в яких проживає ОСОБА_1 , має присвоєну адресу: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу від 27.04.2018 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутні документи на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.40).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивачки права власності на частку у майні колгоспного двору у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, права власності на частку у майні колгоспного двору як члена цього двору та як останнього його члена, і неможливістю реалізації цього права у позасудовий спосіб через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (даної - ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Так, з введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.
Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.
Приписами частини 1 статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно з положеннями частини 1 статті 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
Нормою частини 2 статті 122 ЦК УРСР визначено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 регулюються нормами ЦК України.
Так, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216 та 1218 ЦК України).
Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Положеннями статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до приписів статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Крім цього, суд зважає на роз'яснення, викладені у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», згідно з якими положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;
в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім'я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;
г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону «Про власність» 885-12 загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір. Станом на 30.06.1990 у цьому житловому будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Станом на 15.04.1991 лише ці члени колгоспного двору мали право на частку у ньому, відтак з огляду на те, що розмір частки члена колгоспного двору встановлювався законом виходячи з рівності часток усіх членів двору, тому кожному належить по 1/8 частці цього двору.
За життя ОСОБА_10 особистого розпорядження не зробив, відтак після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до якої входять належні йому права та обов'язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право на 1/8 частку у колгоспному дворі). Спадкування відбувається за законом за правилами, встановленими ЦК України. Позивачка ОСОБА_1 як дружина спадкодавця, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як діти спадкодавця та ОСОБА_2 як батько спадкодавця ОСОБА_10 входять до першої черги спадкоємців за законом після його смерті. Однак лише ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляла про відмову від неї, у визначений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Водночас, ОСОБА_2 не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не звертався до нотаріуса із відповідною заявою для прийняття спадщини у визначений законом строк, тому вважається таким, що пропустив строк для її прийняття. Діти спадкодаця як спадкоємці першої черги за законом не подавали заяв до нотаріуса про прийняття спадщини і відмовилися від її прийняття на користь позивачки.
Крім цього, суд зазначає, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ствердили суду, що не претендують на частку у майні колгоспного двору, про що подали належним чином завірені заяви, відтак ті частки, які б мали їм належати у цьому майні (кожному по 1/8), переходять до того з членів колгоспного двору, який не заявляв про непретендування на майно у ньому (останнього члена колгоспного двору), тобто до ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 належить: 1/8 частка у майні колгоспного двору як його члену, 1/8 частка у майні колгоспного двору як спадкоємцю за законом після смерті чоловіка та 6/8 часток цього житлового будинку як останньому члену колгоспного двору.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивачка має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв'язку з чим і звернулася до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.
На підставі статей 120, 121, 123 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: Львівська область, Жидачівський район, с. Вибранівка), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та визнання права власності на цілий будинок з надвірними спорудами задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1» загальною площею 56,0 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами (господар. будівля «Б-1», навіс «В-1», ворота №1, огорожа №2), що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 09 квітня 2021 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів