Справа №442/1757/21
Провадження №2/442/638/2021
заочне
02 квітня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді - Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
встановив :
05.03.2021 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати ОСОБА_2 (1965 р.н.) та ОСОБА_3 (1994 р.н.) такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову, вказує на те, що 12.08.2020 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 . Крім позивача в будинку зареєстровані син та онук колишнього власника будинку - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виїхали з України і останні десять років проживають в Іспанії.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт не проживання відповідачів в даному житловому будинку.
Відповідачі не з'явились, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд ухвалив завершити розгляд справи у відсутності відповідачів, за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд, вислухавши пояснення свідків, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 придбав у власність в ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Згідно Актів обстеження №185 від 23.07.2020р., №236 від 19.10.2020р. та №295 від 02.12.2020р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вищевказаному будинку не проживають, їх особистих речей в будинку немає. Зазначено, що мати ОСОБА_4 стверджує, що син та онук, тобто відповідачі в даній справі, протягом тривалого часу проживають за межами України, в Іспанії. Також факт не проживання відповідачів в будинку підтверджують сусіди.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ч. 4 ст. 156 ЦК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї ( в тому числі колишній член сім'ї) власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Разом з тим, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 (справа №6-57цс11).
Беручи до уваги наведене те, що відповідачі фактично добровільно залишили спірне житло, виїхавши за кордон, і не проживають у ньому понад встановлені законом терміни, їх особисте майно у квартирі відсутнє, участі в утриманні житла не беруть, мають інше постійне місце проживання, суд дійшов висновку про те, що такі їхні дії свідчать про втрату інтересу до вказаного житла. Окрім цього, будь-яких доказів щодо наявності домовленостей щодо порядку користування житловим будинком між позивачем та відповідачами не здобуто, а з наданих доказів вбачається, що вони самостійно залишили жиле приміщення і протягом тривалого часу не намагалися вселитись у таке, тому їх слід визнати такими, що втратили право користування вказаним житловим будинком.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 (1965 р.н.) та ОСОБА_3 (1994 р.н.) такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду через суд.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 05.04.2021.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , 1965 року народження, адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , 1994 року народження, адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А.П. Хомик