Справа № 362/849/21
Провадження № 4-с/362/17/21
07.04.2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Ковбеля М.М.
при секретарі - Сілецькій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Васильківської міськрайоннї державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Назаренко Олени Юріївни про арешт коштів боржника від у виконавчому провадженні ВП № 64461543, стягувач: ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у якій просить визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Васильківської міськрайонної державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Назаренко Олени Юріївни про арешт коштів боржника від у виконавчому провадженні ВП № 64461543.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вказана постанова про арешт коштів боржника від 11.02.2021 є протиправною, оскільки в порушення вимог чинного законодавства головний державний виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника не в межах суми стягнення за виконавчим документом у сумі 66 962,39 грн., а на всі кошти Боржника, чим надмірно обмежив Боржника у можливості користуватися належними йому коштами понад суму стягнення за виконавчим документом.
Представник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд скарги у його відсутність, вимоги задовольнити.
Представник Васильківської міськрайонної державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції в судове засідання не з'явився, надіславши письмові заперечення.
Представник ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 250 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, встановив наступне.
В провадженні Васильківської міськрайонної державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції перебуває виконвче провадження №64461543 з виконання виконавчого листа №2/362/1880/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів суму боргу в розмірі 66962,39 гривень.
Постановою головного державного виконавця Васильківської міськрайоннї державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Назаренко Олени Юріївни накладено арешт на кошти боржника.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ст. 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Частиною 2 статі 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
З огляду на те, що ОСОБА_1 будь-яких належних та допустимих доказів, що ним було виконано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, на підставі якого відкрито виконавче провадження №64461543 не надав, доказів, що на рахунок, з якого він просить зняти арешт, зараховується заробітна плата чи інші пенія суду не надано, суд вважає вимоги заявника необґрунтовані та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7,12, 13, 76-89, 447-451 ЦПК України, суд,
В задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя М.М. Ковбель