Провадження № 2-з/359/41/2021
Справа № 359/3016/21
Іменем України
09 квітня 2021 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київська область із позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна.
Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд : заборонити відчуження будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368 до вирішення справи по суті.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна, а саме будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368. З інтернет сайту ДП «СЕТАМ» вбачається, що проведення аукціону з продажу вказаного майна призначено на 15.04.2021 року. Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області по даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Крім того, додатково до позову засобами електронної пошти позивачем направлено до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта сформованої 08 квітня 2021 року, якою підтверджено право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння та наявність арештів на майно.
Дана заява про забезпечення позову передана згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду на розгляд судді Яковлєвій Л.В. 08 квітня 2021 року.
Згідно положень ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову заявником подано разом із позовною заявою до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна.
Провадження у вищевказаній цивільній справі на дату розгляду заяви про забезпечення позову не відкрито.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
З викладених у заяві про забезпечення позову обставин убачається, що між сторонами існує спір щодо майна, власником якого є ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що на інтернет сайті ДП «СЕТАМ» відображена інформація про проведення аукціону з продажу будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, який призначено на 15 квітня 2021 року, які є предметом даного спору.
Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта сформованої 08 квітня 2021 року, підтверджено право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння та наявність арештів на майно, застосованих в інтересах інших осіб.
На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові та доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.
Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 - 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуван-ня судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368.
В межах виконання даної ухвали визначити, що стягувачем є : ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_3 ), боржником є: ОСОБА_2 (РНОКПП - невідомо, адреса : АДРЕСА_4 ).
Строк пред'явлення ухвали до виконання - в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали суду, відповідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, направити для відома позивачу ОСОБА_1 , відповідачам ОСОБА_2 та ДП «СЕТАМ» та для виконання Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 63).
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її винесення - 09 квітня 2021 року і підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.
Суддя Яковлєва Л.В.