Справа № 357/3827/21
Провадження 2-о/357/99/21
Категорія 13
09 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П. ,
секретар судового засідання - Чайка О.В., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - «заявник») звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території.
Заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк народилась його донька. Факт народження підтверджується медичним свідоцтвом про народження №845 від 26.05.2020 року, виданим Донецьким центром охорони материнства та дитинства в м.Донецьк.
На його звернення до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області він отримав письмову відмову у проведенні державної реєстрації народження №4954/162-04 від 18.08.2018 року.
Посилаючись на приписи ст.ст.315-318, 430, 431 ЦПК України заявник просив встановити факт народження ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк, Україна.
У судове засідання заявник не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності. Вимоги заяви підтримав у повному обсязі (а.с.19).
Представник заінтересованої особи - Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.18).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.
19.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Приморський районний у місті Маріуполі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №779 (а.с.8)
ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, Україна, народилась дочка заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження №845 від 26.05.2020 року, виданим Донецьким центром охорони материнства та дитинства в м.Донецьк та свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 10.06.2020 року, виданим Будьонівським відділом ЗАЦС Донецького міського управління юстиції (а.с. 6, 7).
08.04.2021 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області заявнику було відмовлено у державній реєстрації народження його доньки, оскільки для підтвердження факту народження ним пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження (а.с.5).
Оригінали вищевказаних доказів були досліджені судом у засіданні, а копії долучено до матеріалів справи.
Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, під час розгляду даної категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у відповідних справах, у тому числі - проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні приписів ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст.317 ЦПК України.
У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації про народження є документ встановленої форми про народження, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1-4 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Виходячи із вищевикладеного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи національного законодавства, суд дійшов висновку про те, що надані заявником докази хоча і не є документами встановленої форми, водночас вважаються доказами, які свідчать про народження особи у певний час і за певних обставин.
Таким чином, надані заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані ним обставини.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що вказані норми матеріального та процесуального права України відповідають нормам міжнародного гуманітарного права у сфері захисту прав громадян. Заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належними і допустимими доказами.
На підставі викладеного та керуючись ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», ч.1, п.5 ч.2 ст.293, ст.317, ст.319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини жіночої статі - ОСОБА_2 , в м.Донецьк, Україна, батьками якої є: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, шлюб яких зареєстровано Приморським районним у місті Маріуполі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №779 від 19.11.2019 року.
Допустити негайне виконання рішення у справі.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Київської області або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09.04.2021 року в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяВ. П. Цукуров