1Справа № 335/4398/17 1-кп/335/47/2021
01 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст.185, ч.2,4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.357 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018080060001417 від 01.04.2016, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст.185, ч.2,4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.357 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України.
Ухвалою колегії суддів від 13.08.2018 вказане кримінальне провадження прийнято до провадження, у зв'язку із заміною головуючого судді, та призначено судовий розгляд.
Ухвалою колегії суддів від 04.02.2021 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 продовжено строком на 60 днів до 04.04.2021 включно.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченої спливає 04.04.2021, а в найближчий час (до 04.04.2021) призначити до розгляду та завершити розгляд вказаного кримінального провадження неможливо з об'єктивних причин, судом в порядку ст. 331 КПК України поставлене на обговорення учасників процесу питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 .
Прокурор у судовому засіданні просила залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 та продовжити його строком на 60 днів, оскільки ризики, що слугували підставами для застосування запобіжного заходу не змінились та продовжують існувати.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважають ризики, на які посилався прокурор необґрунтованими і такими, що на теперішній час не існують та просили змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 на будь-який інший більш м'який запобіжний захід.
Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні повністю погоджується з думкою прокурора.
Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи наявні заяви про проведення судового розгляду у їх відсутність.
Інші потерпілі у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження в межах вирішуваного питання, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Виходячи з аналізу правових норм кримінального процесуального законодавства, виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого та особливо тяжкого. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Колегією суддів при вирішенні даного питання, крім тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченій, враховується наступне.
Обвинувачена ОСОБА_7 є особою працездатного віку, яка до затримання не була працевлаштована, за сімейним станом ОСОБА_7 не заміжня, має дитину, яка проживає із бабусею, яку призначено опікуном дитини. Доказів щодо позитивної репутації та майнового стану обвинуваченої суду не надано. Раніше ОСОБА_7 неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.
Розмір шкоди, заподіяної інкримінованими обвинуваченій злочинами, виходячи зі змісту цивільних позовів, є значним.
Також, колегія суддів вважає, що стосовно ОСОБА_7 наразі наявні ризики, визначені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор, - що на даний час виключають можливість застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винною, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, обвинуваченою та її захисником не було надано суду обґрунтованого клопотання про зміну запобіжного заходу, яке б відповідало вимогам статті 201 КПК України, із наданням відповідних доказів, зокрема, щодо можливості перебування під домашнім арештом за конкретно визначеною адресою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням викладеного, та враховуючи дані щодо особи обвинуваченої, суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останньої слід продовжити строком на 60 днів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_14 , визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 30 травня 2021 року включно, з утриманням у ДУ „Запорізький слідчий ізолятор”.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3