1Справа № 335/337/21 3/335/301/2021
25 березня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який перебуває у декретній відпустці, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 025888 від 06.01.2021, 04.01.2021, 06.01.2021, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловлювався грубою нецензурною лайкою, поводив себе агресивно, а саме розпускав руки на рідного батька, також у присутності поліції висловлювався в адресу поліцейських матами та розпускав руки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 0025886, ОСОБА_1 , 06.01.2021 о 13 год. 00 хв., у присутності малолітніх дітей, знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_2 , не виконує батьківські обов'язки, а саме не займається вихованням дітей, гроші витрачає на себе, у присутності дітей висловлюється грубою нецензурною лайкою, та навчає дітей у присутності поліції висловлюватись грубою нецензурною лайкою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, зазначивши, що він не вчиняв дій, які описані у протоколах про адміністративні правопорушення. Крім того, він є інвалідом та сам виховує двох малолітніх дітей.
У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що є батьком особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. 06.01.2021 він викликав поліцію. за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не пускав його до дітей, та висловлювався нецензурно у бік поліцейських, при цьому останній не вчиняв домашнього насильства, в тому числі фізичного насильства, відносно нього. Крім того, ОСОБА_1 від виховання дітей не ухиляться, піклується про них. Зазначив, що його пояснення, які долучені до матеріалів справи, не відповідають дійсності.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює нянею у ОСОБА_1 06.01.2021 вона перебувала за адресою: АДРЕСА_2 , де між ОСОБА_1 та його батьком стався конфлікт. ОСОБА_1 кидався на співробітників поліції, однак батька не чіпав. Зазначила, що ОСОБА_1 хороший батько, займається вихованням дітей, діти забезпечені усім необхідним.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст.36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Враховуючи, що на розгляді у судді перебувають матеріали складені відносно однієї особи за вчинення кількох адміністративних правопорушень, то суддя вважає за необхідне об'єднати їх в одне провадження для спільного розгляду.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Провадження за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
У ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вказаною статтею також визначено, що кривдник - це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі , а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Також у ч. 3 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» вказано, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
З протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно батька ОСОБА_4 .
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, наявні пояснення його батька ОСОБА_4 , який 06.01.2021 під час його опитування зазначив, що 06.01.2021 о 10 год. 30 хв. він прийшов до своїх онуків, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , однак ОСОБА_1 його не пускав, вимагаючи грошові кошти, кидався на співробітників поліції та на нього, висловлювався нецензурною лайкою у присутності дітей, наказував дітям кинути у співробітників поліції іграшку, та курив.
Також до матеріалів доданих до протоколу долучено пояснення ОСОБА_5 , яка пояснила 06.01.2021 у присутності співробітників поліції, що ОСОБА_1 кидався на співробітників і на них висловлювався нецензурною лайкою.
Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_4 , відносно якого ОСОБА_1 нібито вчинено домашнє насильство вказав, що не вважає себе потерпілим, та ОСОБА_1 не вчиняв відносно нього домашнього насильства, в тому числі фізичного.
ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, свідок ОСОБА_4 , відносно якого, як зазначено у протоколі було вчинено домашнє насильство, у судовому засіданні не підтвердив обставин, викладених у протоколі, а долучені до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_5 та її аналогічні пояснення надані у судовому засіданні, не підтверджують факту застосування насильства ОСОБА_1 відносно членів сім'ї, а саме його батька.
Будь-яких інших доказів, зокрема показів свідків, фото,- відео- матеріалу, які б підтверджували обставини викладені у протоколі, судді не надано.
Суддею встановлено у ході розгляду справи, що ОСОБА_1 виражався нецензурно у бік поліцейських та розпускав руки на них.
Проте, вказані дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки поліцейські не входять до кола осіб визначених ст. 3 Закону «Про запобігання та протидії домашнього насильства».
З огляду на викладені обставини, доходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, окрім того у зв'язку з відсутністю доказів не доведена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме те, що внаслідок дій ОСОБА_6 , могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а відтак провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Провадження за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у вину ставиться те, що він не виконує батьківські обов'язки, а саме не займається вихованням дітей, гроші витрачає на себе, у присутності дітей висловлюється грубою нецензурною лайкою, та навчає дітей у присутності поліції висловлюватись грубою нецензурною лайкою.
Разом із тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено належним чином об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Зокрема, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не виконує батьківські обов'язки по вихованню дітей, у той час, як вказаною статтею передбачена відповідальність саме за ухилення, а не за невиконання, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Будь-яких відомостей про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини, протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Крім того, диспозиція ч. 1 ст.184 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що не називає конкретних ознак правопорушення, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на конкретну дію, яку вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і від виконання якого саме обов'язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей ухилилась зазначена особа, їх зміст і в чому конкретно полягає таке порушення. При прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, відносно якої складено протокол, якщо так, то яку саме і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частиною 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є фізичні осудні особи: батьки або особи, що їх замінюють.
Зазначаючи у протоколі, що ОСОБА_1 не займається вихованням дітей, особа яка склала протокол не конкретизувала які обставини про це свідчать.
Що стосуються інших ознак адміністративного правопорушення, які зазначені у протоколі, а саме, що ОСОБА_1 «гроші витрачає на себе, у присутності дітей висловлюється грубою нецензурною лайкою, та навчає дітей у присутності поліції висловлюватись грубою нецензурною лайкою», то суд зазначає, що вказані ознаки не відповідають та не розкривають складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а саме не стосуються ухилення батька від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Окрім того, суд враховує, що з долучених до матеріалів справи письмових пояснень свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також їх пояснень у судовому засіданні ними навпаки зазначалось про те, що ОСОБА_1 піклується про своїх дітей та забезпечує їх усіх необхідним.
Враховуючи вищенаведене, дохожу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, також слід закрити через відсутність події та складу даного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -
Об'єднати в одне провадження справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 (справа № 335/337/21, провадження № 3/335/301/2020) із справою, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП (справа № 335/339/20, провадження № 3/335/303/2021), присвоївши об'єднаній справі єдиний номер № 335/337/21, провадження № 3/335/301/2020.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги та може бути звернута до виконання протягом трьох місяців.
Суддя К.В. Гашук