Дата документу 01.04.2021
Справа № 334/373/20
Провадження № 2/334/447/21
01 квітня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Зоріній С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що 15 січня 2008 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції України розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу зареєстрованого в Книзі реєстрації розірвань шлюбів, за актовим записом №5.
Від шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю та перебуває на її виховані та утримані.
05 вересня 2019 року ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 та на підставі актового запису №42, змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.06.2016 року і до повноліття дитини.
Батько дитини не бере участі у додаткових витратах на лікування дитини, які полягають у наступному: лікування за діагнозом: асептичний некроз купола таранної кістки. Вторічній артроз правого гомілковостопного суглоба 2 ступеня, помірна контрактура.
Загальні витрати на лікування за 2019 рік та частково за 2020 р. загалом склали 21 051,30 грн., що підтверджується товарними чеками та квитанціями з лікарні, діагностичних центрів та аптек м. Запоріжжя.
Крім того, були отриманні стоматологічні послуги - загальні витрати склали - 5800,00 грн.
Загалом вартість додаткових витрат на лікування та реабілітацію дитини за 2019 та включно до 22.01.2020 рік склали 26 851,30 грн. = 21 051,30 грн. + 5800,00 грн.
В зв'язку з вищевикладеним, позивачка просить суд стягнути з відповідача половину витрачених додаткових витрат на дитину, а саме: 13 425,65 грн.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов у якому вказано, що підтверджень того, що витрати на стоматологічні послуги викликані особливими та вони дійсно необхідні дитині не надано. Вважає, що витрати на стоматологічні послуги відносяться до витрат по утриманню дитини, які повинні покриватися за рахунок доходу позивача та аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В зв'язку з перебуванням непрацездатних батьків на утримання та маючи незадовільний стан здоров'я відповідач просить позов задовольнити часткового у сумі 5000,00 грн..
Позивачка у судовому засідання позовні вимоги просила задовольнити, зазначила що донька потребує допомоги з боку батька на лікування, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але його представник - адвокат Неткал О.О. в судовому засіданні проси позов задовольнити частково з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши такі факти та відповідні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі від якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю та перебуває на її виховані та утримані.
05 вересня 2019 року ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 та на підставі актового запису №42, змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.06.2016 року і до повноліття дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Таким чином на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, являються документи, які свідчать, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Згідно з епікризом ОСОБА_4 , 2002 р.н., має діагноз: асептичний некроз купола таранної кістки. Вторинний артроз правого гомілковостопного суглоба 2 ступеня, помірна контрактура. 20.11.2019 року була проведена операція. Загальна вартість витрат на лікування та реабілітацію дитини за 2019 та включно до 22.01.2020 рік склали 21051,30 грн., що підтверджується товарними та фіскальними чеками.
Витрати за стоматологічні послуги у розмірі 5800,00 грн. суд вважає, такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордеру № 00082 на загальну суму 5800,00 грн., натомість згідно відповіді на запит адвоката, вбачається, що послуги надані ОСОБА_4 в стоматологічній клініці «Юрдент» були здійсненні на суму 600,00 грн.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено належними доказами, що на лікування доньки ОСОБА_4 позивачкою було витрачено грошові кошти на загальну суму 21051,30 грн.
Батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, витрати пов'язанні з утримання дитини, у тому числі і додаткові, батьки повинні нести порівну.
Посилання відповідача на наявність у нього батьків-пенсіонерів, відсутність гідного заробітку та повноцінного здоров'я, суд до уваги не приймає, оскільки утримання дитини лежить виключно на обох батьків.
Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи, що позивачем підтверджено понесення нею додаткових витрат на дитину, пов'язаних з лікуванням в сумі 21051,30 грн., враховуючи обов'язок обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача половина понесених нею витрат в розмірі 10525,65 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно положень ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем підтверджено належними доказами факт лікування дитини.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (висновок в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18).
Відповідачем не доведено неспроможності нести вказані додаткові витрати, що викликані особливими обставинам, а наявність у відповідача батьків-пенсіонерів, відсутність гідного заробітку та повноцінного здоров'я, не звільняє його від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.12, 13, 82, 89, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , 10 525 (десять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 65 коп. додаткових витра на утримання дитини
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складений 09.04.2021 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.