Справа № 333/4747/20
Провадження №1-кп/333/240/21
Іменем України
08 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -
Приблизно о 05 годині 19 липня 2020 року, ОСОБА_4 , будучи водієм служби таксі «Іван - таксі», в автомобілі марки «Daewoo», моделі «Lanos», в кузові чорного кольору, із н.з. НОМЕР_1 , знаходячись по вулиці Новокузнецькій у м. Запоріжжі, виявив на задньому сидінні салону вказаного автомобіля чоловічу тканинну барсетку синього кольору оглянувши яку, виявив пластикову банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_5 . В цей момент, керуючись корисливим мотивом, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на привласнення вказаної банківської картки, з метою подальшого зняття готівкових коштів, що перебували на банківському рахунку потерпілого ОСОБА_5 , незаконно привласнив вищевказану банківську картку, яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носії, і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.
Крім цього, приблизно о 05 годині 19 липня 2020 року, ОСОБА_4 , будучи водієм служби таксі «Іван - таксі», в автомобілі марки «Daewoo», моделі «Lanos», в кузові чорного кольору, з н.з. НОМЕР_1 , знаходячись по вулиці Новокузнецькій у м. Запоріжжі, виявив на задньому сидінні салону вказаного автомобіля чоловічу тканинну барсетку синього кольору оглянувши яку, виявив пластикову банківську картку Ощадбанк» № НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_5 . В цей момент, керуючись корисливим мотивом, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на привласнення вказаної банківської картки, з метою подальшого зняття готівкових коштів, що перебували на банківському рахунку - потерпілого ОСОБА_5 , незаконно привласнив вищевказану банківську картку. Не зупиняючись на досягнутому, в період часу з 13 години 09 хвилин по 13 годину 21 хвилину 19.07.2020, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення грошових коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи напередодні привласнену банківську картку «Ощадбанка» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 , переконавшись, що на ній відсутній пін код при оплаті товарів в магазині та керуючись єдиним умислом здійснив розрахунок даною картою за продукти харчування в магазині «АТБ-маркет» на загальну суму 1 494 гривень 20 копійок, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на вказану суму.
В подальшому, вважаючи, що його злочинні дії залишаться ніким не поміченими, покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном та отримав реальну можливість розпорядитись ним на власний розсуд.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 та кваліфікує дії останнього: за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення злочинів, викладених вище та при цьому зазначив наступне, що в цей день після закінчення робочого часу він на задньому сидінні знайшов сумку пасажира. Віддати бажання в нього не було, тому він взяв у сумці кредитну картку та вирішив здійснити покупки, що і в подальшому зробив. Потерпілому збитки повернув, щиро кається в у вчиненому злочині.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені судом, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні, обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів, а також, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_4 та конкретні обставини кримінального провадження, раніше не судимого, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, ступінь тяжкості вчинених злочинів, інші обставини справи, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому наступне покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 1 року 1 місяця обмеження волі.
Згідно вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
Відповідного до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний до ОСОБА_4 не застосовувався.
Речові докази у справі відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1