Справа № 318/1357/20 Номер провадження №2/318/494/2021
"09" квітня 2021 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: суддя Васильченко В.В.; секретар Александров М.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (без виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Зайченко Олександр Володимирович до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
Позивач ОСОБА_1 , через представника адвоката Зайченко Олександра Володимировича, звернувся до суду з вищезгаданим позовом.
В позові вказує, що 23 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підставі якого в той же день він позичив відповідачу кошти у розмірі 28269,00 грн., які вона зобов'язалася повернути за вимогою позивача. Крім цього, відповідачем та позивачем було обговорено строк повернення позики не пізніше 31.12.2019 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем 23 серпня 2019 року було особисто написано розписку про отримання в борг від позивача 28269,00 грн. Зазначає, що у розписці не зафіксована дата виконання зобов'язання, яке обговорено між позивачем та відповідачем тільки в усній формі до 31.12.2019 рогу, то 09 червня 2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу у строк до 15 червня 2020 року, яку відправив рекомендованим листом з повідомленням та додатково відправив на особистий телефонний номер завдяки месенджеру Viberз цифровим підписом. Після цього, представник позивача спілкувався з відповідачем завдяки месенджеру Viber, останні ігнорував свої зобов'язання, та не виконав їх по час звернення з позовом до суду. Просить суд стягнути з відповідача 28269,00 грн. заборгованості за розпискою, понесені судові витрати у загальному розмірі 6040,80 грн., які складаються з - 840,80 грн. судовий збір, 5000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 200,00 грн. відшкодування витрат адвоката організаційно-технічного характеру, понесених у зв'язку з виконанням договору.
Ухвалою судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.08.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
27.10.2020 року представником позивача адвокатом Зайченко О.В. направив на адресу суду оригінал розписки від 23.08.19 р., який залучено до матеріалів справи.
Судом неодноразово направлялися на адресу відповідача судові повістки-повідомлення щодо розгляду справи, які повернулися на адресу суду з відміткою про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Через ненадання відповідачем, який не має статусу підприємця, інформації щодо його адреси відповідна судова повістка була йому надіслана за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому відповідач не подала відзив, а сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Розпискою від 23.08.2019 року, відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчила, що отримала у борг від ОСОБА_1 , суми грошових коштів (позики) у розмірі 28269,00 грн. Претензій до цілісності та якості отриманих у борг купюр не мала. Таку ж суму грошових коштів зобов'язалася повернути до 23.09.19 р.
Таким чином, на підтвердження укладення договору позики, представлена розписка від 23.09.19 р., в якій визначена сума позики та зобов'язання відповідача повернути грошові кошти.
Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідачкою борг не повернуто.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний суд України в постанові від 18.09.2013 р., в справі №6-63цс13 дійшов висновку, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Положеннями статі 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, відповідачем порушено умови договору позики та не виконано зобов'язань в повному обсязі за цим договором.
Згідно із ч. 2ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 1ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Розпискою від 23.08.2019 року встановлено строк повернення грошових коштів (позики) до 23.09.2019 р.. 10.06.2020 р. представником позивача направлялася на адресу відповідача ОСОБА_2 вимога про повернення боргу до 15.06.2020 р.. Однак відповідач ОСОБА_2 суму отриманих від позивача грошових коштів в повному обсязі не повернула позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 28269,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат - 840,80 грн. судовий збір, 5000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 200,00 грн. відшкодування витрат адвоката організаційно-технічного характеру, понесених у зв'язку з виконанням договору, суд приходить до наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
У справі, суд встановив, що на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу представник - адвокат Зайченко Олександр Володимирович разом із позовною заявою надав суду копію договору про надання правової допомоги від 09.06.2020 року, копію ордеру про надання правової допомоги віз 09.06.2020 року, копію акту узгодження розрахунку вартості послуг від 09.06.2020 року, копію акту наданих послуг від 02.07.2020 року, копію акту про відшкодування витрат адвоката організаційно-технічного характеру, понесених у зв'язку з виконання договору від 02.07.2020 року, копію квитанції до прибутково-касового ордеру №559 від 02.07.2020 року на 5200,00 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи, а також сплатою судового збору.
На підставі ст.ст. 526, 530 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Зайченко Олександр Володимирович, до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23 серпня 2019 року в розмірі 28269 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у загальному розмірі у загальному розмірі 6040 (шість тисяч сорок) грн. 80 коп., з яких з - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судовий збір, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу, 200 ( двісті) грн. 00 коп. відшкодування витрат адвоката організаційно-технічного характеру, понесених у зв'язку з виконанням договору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників судового процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Представник позивача: адвокат Зайченко Олександр Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя: В. В. Васильченко