08.04.2021 Справа № 331/151/21
Провадження № 2/331/659/2021
08 квітня 2021 року м.Запоріжжя
Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Печеник І.І.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Жовтневого районного суду м.Запоріжжя 24.12.2020 звернулось Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, банк, АТ КБ «Приватбанк») з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13819,56 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що між сторонами укладений договір № б/н від 11.12.2007 року з метою отримання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які надані в письмовій формі і складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач зобов'язання з повернення кредитних коштів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у якому він також повідомляє, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Представником позивача подана заява про розгляд справи без його участі, надані копія заяви позичальника від 11.12.2007, Тарифи банку, які завірені належним чином.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи до суду повторно не з'явилась. Електронною поштою до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке не підписано електронним цифровим підписом. Причиною неявки вказана - наявність хвороби і необхідність надання додаткових пояснень.
Враховуючи, те, що відповідач належним чином повідомлена про судове засідання, по справі відповідачем подані заяви по суті справи: відзив (02.02.2021), заперечення на відповідь на відзив (23.02.2021), додаткові пояснення (29.03.2021), а також відсутність доказів на підтвердження причин неявки, суд визнає неповажними причини неявки відповідача.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) і ч. 4 ст. 223 ЦПК щодо розгляду справи за відсутності відповідача не залежно від поважності причин неявки, суд вважає можливим вирішити справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників.
Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
11 грудня 2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір з відповідачем з метою отримання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка просить відкрити рахунок і надати банківські послуги, виявив бажання оформити на своє ім'я кредитку, зокрема «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також відповідач згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Заява містить персональні дані відповідача, і підписана ним 11 грудня 2007 року (а.с.17).
11.12.2007 відповідачем також було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.18), в якій містять умови кредитування: базова процентна ставка за користування грошима 3% в місяць, порядок і строки повернення грошей, розмір пені і штрафу за порушення строків виконання зобов'язання, тощо.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про надані відповідачу кредитні картки, та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитно картки відповідача (зміни кредитного ліміту).
Позивачем до позовної зави додано розрахунки заборгованості за договором б/н від 11.12.2007, укладеного між сторонами за період з 11.12.2007 по 27.10.2020.
Згідно з наданими банком розрахунками заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 27.10.2020 за тілом кредиту становить 13819,56 грн, яку банк просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти позову заперечує у повному обсязі.
У поданих відзиву на позовну заяву від 29.01.2021, запереченнях на відповідь на відзив від 19.02.2021, додаткових поясненнях від 24.03.2021 відповідач із посиланням на численні правові позиції викладені в судових рішеннях, вказує на невідповідність форми укладеного договору: відсутності умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку з відміткою про ознайомлення з ними відповідачем; відсутності доказів укладення кредитного договору: достовірності виписки по рахунку, належного розрахунку за умовами кредитного договору, перевищення встановленого кредитного ліміту в сумі 800 гривень; недостовірності розрахунку і виписки, наданих позивачем; необґрунтованої зміни процентної ставки; незгодою із договірним списанням коштів в рахунок добровільного погашення боргу; закінчення строку дії договору та картки із датою видачі 27.11.2007, терміном дії - листопад 2011 року і відповідно спливу строку позовної давності. Відповідачем окремо подане клопотання про застосування строку позовної давності від 29.01.2021, вказуючи на те, що грошові кошти за карткою з терміном дії - листопад 2011 року, таким чином закінчився термін дії картки, а новий договір не укладався, отже закінчився термін позовної давності по поверненню кредитних коштів. Відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.
Позивачем надані суду відповідь на відзив від 09.02.2021, 16.03.2021 надані докази, які витребувані судом за клопотанням відповідача, пояснення від 04.02.2021. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, спростовує заперечення відповідача проти позову.
Дослідивши матеріали справи, а також вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного Кодексу України (далі ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК).
Частиною другою статті 1054 ЦК встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі статті 551 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, розмір неустойки при порушенні зобов'язання поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 11 грудня 2007 року, довідці про умови кредитування визначені процентна ставка, розмір пені, штрафу, порядок і строки оплати.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за позовом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договором б/н від 11.12.2007, посилався на Витяг Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Наданий Витяг Умов та правила надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Витяг з Правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 грудня 2007 року шляхом підписання заяви-анкети, таким чином суд вважає доводи відповідача в частині форми кредитного договору і відсутності підписаних Умов та правил надання банківських послуг обґрунтованими.
Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами дійсно укладений кредитний договір, що підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема: заявою позичальника від 11.12.2007 року, довідкою про умови кредитування від 11.12.2007, довідкою про видані кредитні картки, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, випискою по рахунку.
Умови укладеного кредитного договору від 11 грудня 2007 року, містяться у заяві позичальника від 11.12.2007, яка підписана відповідачем. Своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання інформації про умови кредитування. Відвідачу запропоновані банківські послуги у виді надання кредитного ліміту в сумі 800 гривень, із базовою процентною ставкою 3% в місяць на залишок заборгованості, комісією 0%. Також відповідач погодився з Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.17).
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.18), яка підписана відповідачем, останній ознайомився і погодився із запропонованими умовами кредитування за карткою відновлювальної кредитної лінії, які містять Тарифи: базову процентну ставку за користування грошима 3% в місяць, порядок і строки повернення грошей, розмір пені і штрафу за порушення строків виконання зобов'язання, тощо.
Заява і довідка про умови кредитування підписані відповідачем без заперечень.
Відповідач у поданих запереченнях проти позову також вказала на недостовірність як доказу заяви позичальника як складовою кредитного договору. Представником відповідача в день розгляду справи надана завірена копія зазначеної заяви і довідки про умови кредитування. У заяві про розгляд справи без його участі від 08.04.2021 представник відповідача зазначив про готовність надати оригінали документів кредитного договору.
Таким чином, між сторонами укладений кредитний договір, а тому доводи відповідача про відсутність узгоджених сторонами умов кредитування та Тарифів банку є такими, що не відповідають дійсності.
Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на недостовірність виписки по рахунку і неможливості її врахування на підтвердження заборгованості за кредитним договором.
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5.
Підтвердженням отримання позичальником кредитних коштів є виписка по рахунку, яка в свою чергу є первинним бухгалтерським документом.
У виписці по рахунку відображаються всі операції за картковим рахунком відповідача, в тому числі і зміни кредитного ліміту, зняття грошових коштів та погашення заборгованості за кредитним договором.
В порядку витребування доказів за клопотанням відповідача АТ КБ «Приватбанк» надав суду належним чином засвідчену виписку по рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи відповідача про неможливість перевищення встановленого кредитного ліміту в сумі 800 гривень, при наявності позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13819,56 гривень, не відповідають дійсності. Відповідно до заяви позичальника від 11.12.2007, яка підписана відповідачем, умовами кредитного договору встановлено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картки ОСОБА_1 підтверджується, що позивачем приймались рішення про зміну кредитного ліміту з 800 грн до 13000 грн., останні зміна відбулась 15.06.2019 кредитний ліміт анульований.
За поясненнями позивача кредитний ліміт був перевищений відповідачем в наслідок використання послуги «Миттєва розстрочка», що підтверджується випискою по рахунку. Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по Миттєвій розстрочці відповідачем використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.
Судом встановлено, що за умовами кредитування можливе перевищення ліміту кредитування, відповідно до Довідки про умови кредитування від 11.12.2007, підписаною відповідачем, за перевищення кредитного ліміту нараховується підвищена процента ставка.
Недостовірність розрахунку відповідачем не доведена. На спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надані власні розрахунки, висновок експертизи, тощо.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено обґрунтованість заперечень відповідача щодо зміни процентної ставки за кредитним договором.
Так, за розрахунком заборгованості випливає, що з 11.12.2007 року діяла процентна ставка 36% річних (3% в місяць), з 01.01.2013 процентна ставка зменшилась до 30% річних (2,5% в місяць), з 01.09.2014 року процента ставка становила 34,8 % (2,9% в місяць), з 01.04.2015 року процента ставка збільшена до 43,20 % (3,6% в місяць), з 01.09.2015 процента ставка 2,5 % в місяць та застосований коефіцієнт 1 чи 2, з 23.10.2015 - 2,9%, з 24.01.2016 - 3,6 %, а з 01.07.2019 - 3,5 % і у розмірі 7% за місяць при порушенні умов кредитування, а також процента ставка 84 % річних за прострочений кредит (ст.626 ЦК).
Відповідно до загального правила частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За умовами укладеного кредитного договору між сторонами, базова процента ставка становила 3% в місяць (36% річних) на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік, і 4,5% в місяць (54% річних) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування. Будь-яких інших умов про можливість зміни процентної ставки сторонами не узгоджено, додаткові договори про зміну основного договору не укладались, а тому дії відповідача щодо нарахування процентів менше і більше ніж встановлено договором порушують умови цього договору.
Разом з тим, суд враховує, що позивачем не заявлені позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, а також вимоги про стягнення відсотків за ст.625 ЦК у підвищеному розмірі 84% річних, а лише вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Щодо закінчення строку дії договору та картки із датою видачі 27.11.2007, терміном дії - листопад 2011 року і відповідно спливу строку позовної давності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11 грудня 2007 року у вигляді заяви позичальника, довідки про умови кредитування, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Посилання відповідача на встановлення строку договору протягом дії картки не відповідає умовам цього договору, а тому судом не приймаються.
Як випливає з довідки про видані картки (а.с.15) відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором були видані наступні кредитні картки:
НОМЕР_1 дата відкриття 27.11.2007 з терміном дії 11/11
НОМЕР_2 дата відкриття 24.05.2012 з терміном дії 12/15,
НОМЕР_3 дата відкриття 22.05.2013 з терміном дії 05/17,
НОМЕР_4 дата відкриття 25.07.2017 з терміном дії 05/11,
Під перевипуском карки розуміється випуск та приєднання картки до раніше відкритого кредитного рахунку із відображенням всієї суми заборгованості за кредитним лімітом. Перевипуск карток і їх використання відповідачем підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач здійснював використання нової картки, періодичне погашення заборгованості вже на перевипущену картку, що підтверджує її отримання відповідачем і обізнаність останнього про наявність заборгованості за кредитним договором.
Суд враховує, що позичальником фактично отримані і використані кошти АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку, а відповідно до вимоги частини другої статті 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому відповідач має повернути заборгованість за тілом кредиту.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК).
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
За умовами кредитного договору встановлено, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним.
Як випливає з наданих позивачем розрахунків заборгованості по кредитному договору, виписки по рахунку в періоді з 11.12.2007 по 27.10.2020 року відповідач користувалась кредитними коштами в межах пільгового періоду (сума взятих коштів відповідала сумі повернутих коштів) так і допустила накопичення заборгованості за кредитом. В цей період мали місце часткове погашення заборгованості відповідачем майже кожного місяця починаючи з 01.09.2015, в останнє 16.10.2020 в сумі 500 грн шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, що свідчить про визнання відповідачем боргу, тобто перебіг позовної давності в даному випадку переривається на підставі ч.1 ст.264 ЦК. Позивач звернувся до суду з позовом 24.12.2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності.
Судом встановлено, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, згідно з умовами договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором, виписки по рахунку.
Через порушення умов договору відповідач станом на 27 жовтня 2020 року має заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 13819,56 грн за тілом кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до ст. 530 ЦК зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач уклав кредитний договір з позивачем, чим взяв на себе грошове зобов'язання, яке належним чином не виконав і прострочив зобов'язання, а тому повинен нести відповідальність, встановлену законом та договором.
Позов доведено: анкетою-заявою позичальника від 11.12.2007, довідкою про умови кредитування від 11.12.2007, розрахунками заборгованості, довідками про надані кредитні картки і про зміну умов кредитування відповідача, випискою по рахунку.
Враховуючи викладене, суд вважає позов законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102 грн покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,530,610,612,1050,1054,1056-1 ЦК, ст.ст.133,141,263-265,268 ЦПК, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.12.2007 станом на 27.10.2020 в загальній сумі 13819,56 гривень за тілом кредиту, а також судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2102 гривень, а всього 15921,56 гривень (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна грн 56 коп).
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення складено 16 лютого 2021 року.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя Р.С.Солодовніков