Справа № 144/292/21
Провадження № 2/144/509/21
"06" квітня 2021 р. смт. Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання - Сторожук О.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Награбового О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -
Позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 29 вересня 2018 року. Шлюб зареєстровано Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 2393, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу дітей не мають. У зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, спільних інтересів, різних поглядів на сімейне життя, вони проживають окремо. Подальше спільне життя та збереження шлюбу вважає неможливим, тому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, строк на примирення не надавати. Крім того, позивач зазначає, що за час шлюбу нею з відповідачем, як подружжям, було набуте 31 серпня 2019 року спільне майно, а саме автомобіль Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, середня ринкова вартість якого, згідно розрахунку вартості Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, становить 169 089 грн. 50 коп. Дійти спільної згоди про поділ автомобіля вони з відповідачем не можуть, а тому вона просить суд в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 .
В судове засідання позивач не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у поданому відзиві просить позовну заяву ОСОБА_2 задоволити частково, проти розірвання шлюбу з позивачем не заперечує, однак категорично заперечує проти визнання за нею права власності на Ѕ частини автомобіля Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, та поділі майна подружжя, оскільки вказаний автомобіль за їх спільною з позивачем згодою було відчужено на користь третьої особи в червні 2020 року. Вирученими коштами позивач та відповідач розпоряджалися разом, оскільки на той час вони ще проживали однією сім'єю.
Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на неї, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 вересня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 Солом'янським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві було зареєстровано шлюб за актовим записом № 2393, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Від даного шлюбу у сторін дітей немає.
На час розгляду справи сторони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а також, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній її волі, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, розірвання шлюбу не призведе до порушення особистих та майнових прав сторін, суд дійшов висновку, що даний шлюб слід розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
За проханням позивача після розірвання шлюбу їй слід відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Вирішуючи питання про поділ майна подружжя, а саме визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину автомобіля Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).
У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно приписів ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 31 серпня 2019 року подружжям придбано автомобіль Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, що підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу 8044/2019/1644256.
Відповідач заперечує проти можливості визнання за позивачем права власності на Ѕ частину зазначеного автомобіля в порядку поділу майна, що належить до спільної сумісної власності колишнього подружжя, з посиланням на те, що вказаний транспортний засіб відчужено 27.06.2020 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу 7142/2020/2070797 транспортного засобу. Звертає увагу суду, що вказаний правочин було вчинено на підставі їх спільної з позивачем згоди, про що наголошує також у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до Конституції України, засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України.
Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.
Згідно з ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державних реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Вказане дає підстави суду вважати, що позивач обрала невірний спосіб захисту свого права.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом можуть бути:
1)визнання права;
2)визнання правочину недійсним;
3)припинення дії, яка порушує право;
4)відновлення становища, яке існувало до порушення;
5)примусове виконання обов'язку в натурі;
6)зміна правовідношення;
7)припинення правовідношення;
8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У випадку укладення договорів стосовно майна (купівля-продаж, дарування) одним із подружжя, вважають, що він або вона діють зі згоди другого подружжя. Такий договір має бути нотаріально посвідченим за згодою другого з подружжя.
Враховуючи встановлену судом обставину відчуження 27.06.2020 року спірного автомобіля Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_2 у визнанні права власності на Ѕ частину даного автомобіля.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 76-82, 89, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 вересня 2018 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 2393, розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_2 відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
В задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на Ѕ частину автомобіля Renault Megane, VIN-код НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 50 % сплаченого нею судового збору (квитанція № 0. 0. 2011687189.1 від 12.02.2021 року), що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. Оригінал квитанції зберігається у Теплицькому районному суді Вінницької області у матеріалах справи № 144/292/21.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Теплицького районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м. Хмельницький) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання с. Погоріла Теплицького району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_5 .
Представник відповідача - адвокат Награбовий Олександр Олександрович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000805 від 16.12.2019 року.
Повний текст рішення виготовлено 09.04.2021.
Суддя