Справа № 143/1433/20
08.04.2021 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.
за участю секретаря Огородник Н.А.,
розглянувши в м. Погребище Вінницької області у порядку письмового спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.07.2012 року станом на 18.10.2020 року у розмірі 28298 грн. 75 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 25.07.2012 року.
14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування Позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ "ПРИВАТБАНК").
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Також одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів.
Виконання відповідачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Отже, внаслідок підписання відповідачем заяви між сторонами був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.51 Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Пунктом 1.3.2.3 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов'язки: у Кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.3.1.9 Договору; у Позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.2.3 Договору).
Згідно п. п.1.6.1, 1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.
У разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг або Тарифів клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору, виконавши умови п. 2.1.5.4 Договору.
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно п. 2.1.12.3.
Таким чином, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов'язкового платежу.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча він є обов'язковим для виконання сторонами.
Ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно п. 2.1.12.7.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 Договору.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.
Відповідно до п. п. 2.1.12.11 Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 18.10.2020 року має заборгованість 28298 грн. 75 коп., з яких: 19548 грн. 46 коп. - заборгованості за тілом кредиту; в тому числі: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 19548 грн. 46 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - за нарахованими відсотками, 0,00 грн.- за простроченими відсотками; 4086 грн. 89 коп. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 4663 грн. 40 коп. - нарахованої пені; 0,00 грн. - нарахованої комісії.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 610, ч. 2 ст. 615, ст. ст. 629, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути на свою користь із відповідача вказану суму заборгованості.
Ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 04.03.2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Виходячи із ч.6, п.2 ч.7 ст.128, ч.1 ст.131 ЦПК України відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України відзиву до суду не подав, а тому суд ухвалює рішення на підставі доказів, наданих позивачем.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що 25.07.2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 шляхом підписання останнім анкети-заяви №б/н від 25.07.2012 року укладено кредитний договір, згідно із умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.07.2012 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 18.10.2020 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 28298 грн. 75 коп., із яких: 19548 грн. 46 коп. - заборгованості за тілом кредиту; в тому числі: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 19548 грн. 46 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - за нарахованими відсотками, 0,00 грн.- за простроченими відсотками; 4086 грн. 89 коп. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 4663 грн. 40 коп. - нарахованої пені; 0,00 грн. - нарахованої комісії.
Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як встановлено із матеріалів справи у анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 25.07.2012 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Водночас, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов надання банківських послуг Приватбанку та Правил користування платіжною карткою, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені).
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату неустойки, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Означений висновок суду також підтверджується тим, що в обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» послалося на Умови та Правила надання банківських послуг, що почали діяти з 01.03.2019 року, тобто на ті Умови і Правила надання банківських послуг, які були затверджені банком після підписання анкети-заяви відповідачем.
Разом із цим, у даному випадку спірні договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції, діючій станом на час підписання відповідачем заяви від 07.04.2006 року, далі - Закон №1023-XII).
Згідно із пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід звернути увагу на те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір пені за прострочення сплати кредитних коштів.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені в сумі 4663 грн. 40 коп.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, яку суд має враховувати при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Водночас, при вирішенні спору в частині стягнення із відповідача на користь банку заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 4086 грн. 89 коп., суд виходить із наступного.
Підписана відповідачем анкета-заява від 25.07.2012 року не містить строку повернення кредиту (користування ним).
При цьому позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» була здана до установи поштового зв'язку 15.12.2020 року, тобто саме з цієї дати було змінено строк кредитування та виникло у позивача право заявити вимоги за ст. 625 ЦК України.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц наведено правовий висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В обґрунтування вказаної позовної вимоги АТ КБ «ПриватБанк» надав, серед іншого, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25.07.2012 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 18.10.2020 року.
Згідно із цим розрахунком загальне сальдо за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 становить 4086 грн. 89 коп.
При цьому із вказаного розрахунку вбачається, що нарахування таких відсотків було здійснено банком у період з грудня 2019 року по березень 2020 року, тобто до зміни строку кредитування.
В той же час, частиною 2 ст.625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Результат аналізу наведеної норми дає підстави для висновку, що положення ч.2 ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є диспозитивними, тобто такими, які надають можливість сторонам зобов'язальних відносин на власний розсуд врегулювати розмір процентів від простроченої суми не виконаного грошового зобов'язання, які боржник має сплатити на користь кредитора.
Звертаючись із позовом до суду, АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, а саме згідно із п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Згідно із вищезазначеним розрахунком заборгованості річна процентна ставка за прострочений кредит згідно ст.625 становить 84,0 % за період з грудня 2019 року по липень 2020 року та 60,0 % за період з серпня 2020 року по жовтень 2020 року.
Проте, як констатовано судом, Умови та Правила надання банківських послуг, що почали діяти з 01.03.2019 року, були затверджені банком після підписання анкети - заяви відповідачем, а відтак не можуть слугувати підставою для виникнення між сторонами договірних кредитних відносин, в тому числі і в частині узгодження розміру зазначених процентів.
Крім того, суд підкреслює, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг взагалі не містять п.2.1.1.2.12, що по суті взагалі нівелює наведене банком обґрунтування позову в цій частині.
Більше того, зі змісту анкети-заяви від 25.07.2012 року не вбачається, що відповідачу було видано саме банківську картку «Універсальна голд».
Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, з якого часу почався відлік прострочення виконання грошового зобов'язання, який розмір процентів було визначено сторонами, та не доведено наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України.
З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що в задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України в сумі 4086 грн. 89 коп., необхідно відмовити.
Разом із цим, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
При цьому суд звертає увагу, що згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте, ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів у розмірі, зазначеному банком.
Виходячи із наведеного, та зважаючи на подані позивачем докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 19548 грн. 46 коп.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із платіжним дорученням від 20.10.2020 року №РRОМ0В4RP9 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2102 грн.00 коп.
Ціна позову становить 28298 грн. 75 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» 19548 грн. 46 коп., що становить 69,07 відсотка від ціни позову.
Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1452 грн. 06 коп., що становить 69,07 відсотка від сплаченого при поданні позову судового збору у сумі 2102 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд,-
Ухвалив :
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту в сумі 19548 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 46 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1452 (одну тисячу чотириста п'ятдесят дві) грн. 06 коп. сплаченого за подання позовної заяви судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області .
Сторони по справі:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя