125/1489/20
2/125/449/2020
29.03.2021 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Хитрука В.М.
з участю секретаря судового засідання Шарапанівської І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бар цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що 14.05.2013 року вона надала відповідачу грошові кошти в сумі 5000 доларів США, як завдаток за будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який мала намір придбати. На даний час з'ясувалося, що відповідач ухиляється від продажу даного будинку, в зв'язку з чим, укладання договору купівлі-продажу є неможливим. Також, відповідач відмовляється повернути її грошові кошти. Зазначені обставини підтверджуються розпискою відповідача від 14.05.2013 року. Неодноразові звернення до ОСОБА_2 стосовно повернення грошей не дали будь-якого результату, грошові кошти не повернуто, тому позивач змушена звертатися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти еквівалентні на день ухвалення рішення суду у справі сумі 5 000 доларів США, станом на 31.08.2020 року це становить 140001,50 гривень та судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, представник позивача адвокат Зінченко А.А. надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просила справу розглянути без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання на 04.03.2021 та 29.03.2021 не з'явилася, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Оскільки позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, це дає підстави суду відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до розписки від 14.05.2013 року ОСОБА_2 отримала завдаток за будинок в сумі 5000 доларів США від ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 31.08.2020 року відправила на адресу відповідача вимогу про повернення коштів, проте ніякої відповіді вона від неї не отримала.
Згідно із частинами першою, третьою статті 635 Цивільного Кодексу України /далі ЦК України/ попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 657 ЦК). В разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1ст. 220 ЦК України).
Тобто, правовідносини при здійсненні оплатної передачі нерухомого майна його власником за грошові кошти іншій особі, а також відповідні наслідки цих правовідносин виникають лише після укладення в письмовій формі договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення.
Слід зазначити, що частина 2статті 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо не буде встановлено, що сплачена сума є завдатком.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана відповідачу грошова сума в розмірі 5 000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.
Зазначений правовий висновок сформований Верховним Судом України в Постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, в постанові від 25 вересня 2013 року у справі №6-82цс13 та в подальшому неодноразово підтримувався Верховним Судом в постановах від 28.08.2019 року у справі №128/1885/14-ц та від 27.11.2019 року у справі №520/6286/16-ц.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення еквіваленту переданих раніше позивачу 5 000 доларів США, на момент ухвалення рішення суду.
В той же час, відповідно до ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже частина друга ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом указаних норм матеріального права, якщо сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, то у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим, для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року (справа №6-284цс17).
Станом на 31.08.2020 року, офіційний курс Національного банку України щодо одного долару США становить 28,0003 грн. Тобто, 5 000 доларів США складає (5 000 х 28,0003) = 140001,50 гривень.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Позивачем при пред'явленні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1400,01 гривень, її позовні вимоги задоволені в повному обсязі, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1400,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265 ЦПК України, - суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення авансу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 140001,50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1400 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: