06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/182/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Забеліної О.О.
та представників
позивача: Галя Є.С.
відповідача: Логінов О.Ю., Грабовський С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління державної охорони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020
(головуючий - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
у справі №910/182/20 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000"
до Управління державної охорони України
про внесення змін до договору,
та за зустрічним позовом Управління державної охорони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000"
про стягнення 2 196 200,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (далі - ТОВ "НВП "ТЕМП-3000", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Управління державної охорони України (далі - УДО України, відповідач) про внесення змін до договору купівлі-продажу від 02.04.2019 №161/2019 щодо продовження строку поставки.
2. В обґрунтування позову позивач посилається на суттєве ускладнення виконання зобов'язань за договором, що зумовлено виникненням обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити на момент укладення договору, вказане призводить до порушення балансу майнових інтересів сторін за договором та позбавляє їх того, на що вони розраховували при укладенні договору. Зважаючи на положення ст.ст. 651, 652 ЦК України, позивач вважає, що наявні підстави для внесення змін до договору купівлі-продажу від 02.04.2019 №161/2019 щодо продовження строку поставки, а саме, встановлення строку поставки товару до 30.10.2019.
3. Відповідач подав зустрічний позов до позивача про стягнення 2001600,00 грн пені та 194 600,00 грн штрафу.
4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивачем за первісним позовом порушено строки поставки товару за договором купівлі-продажу від 02.04.2019 №161/2019, що зважаючи на умови п. 7.2. договору, є підставою для нарахування пені та штрафу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" на користь Управління державної охорони України 1 195 400,00 грн пені, 194 600,00 грн штрафу та судовий збір у розмірі 32 109,00 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
6. Судом встановлено, що за результатами процедури закупівлі UA-2019-02-28-001563-a, 02.04.2019 між відповідачем за первісним позовом (покупець) та позивачем за первісним позовом (продавець) укладено договір купівлі-продажу №161/2019 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується у 2019 році поставити покупцю за ДК 021-2015-35810000-5 "Індивідуальне обмундирування", а саме: бронежилет зовнішнього носіння 6 класу захисту за стандартами України (тактичний з системою "Molle") згідно з Специфікацією (Додаток №1 до цього договору), а покупець - прийняти та оплатити його.
7. Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) та обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору), яка є невід'ємною частиною цього договору.
8. Ціна договору становить 2 780 000,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару складає: - бронежилет зовнішнього носіння 6 класу захисту за стандартами України (тактичний з системою "Molle") - 13 900,00 грн за комплект. Ціна за одиницю Товару включає в себе: вартість пакування, транспортні витрати, вартість вантажних робіт, послуг зберігання, а також інші витрати (на страхування, сплату митних тарифів, податків, зборів тощо) та доставку(п. 3.1 договору).
9. Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що строк поставки товару становить не більше 30 календарних днів з дати отримання заявки від покупця на поставку товару (Додаток №2 до Договору). Поставка товару (партії товару) здійснюється продавцем у відповідності до заявки (Додаток №2 до Договору) на поставку товару, яка подається Покупцем. Заявка на поставку товару передається Продавцю поштою, кур'єром або іншим погодженим сторонами способом. У разі, якщо Продавець не отримав від Покупця заявку на поставку товару з будь-яких причин - вважається, що Продавець отримав заявку на поставку товару протягом 5-ти робочих днів з дати її направлення Покупцем за допомогою поштового зв'язку.
10. Відповідач направив позивачу заявку №219/3-1319 від 03.07.2019 на поставку товару, в якій просив здійснити поставку товару за договором, а саме: 200 комплектів бронежилетів зовнішнього носіння 6 класу захисту за стандартами України. Заявка отримана позивачем 11.07.2019.
11. Таким чином, поставка товару мала відбутись до 12.08.2019.
12. Судом встановлено, що товар - 200 комплектів бронежилетів зовнішнього носіння 6 класу захисту за стандартами України на загальну суму 2 780 000,00 грн отримано замовником лише 22.10.2019, згідно з Актом приймання-передачі від 22.10.2019.
13. Судами встановлено, що позивач зазначав, що вчасно приступив до виконання замовлення за договором. Однак, 07.06.2019 обладнання (Прес-457, Прес ГПВ-1, Гідравлічний прес YJG32-500, Прес ДБ-2432, Прес ДБ-2428), яке було відновлено після пожежі 30.03.2019 та яке необхідне для виготовлення жорстких бронеелементів повторно вийшло з ладу. З метою прискорення виготовлення та забезпечення поставки товару, 18.06.2019 ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" було укладено з ТОВ "Хардотек Україна" договір від 18.062019 про оренду обладнання, необхідного для виготовлення товару за договором, а також позивачем та ТОВ "ВП "Термоліт Плюс" укладено договір від 10.09.2019 про позапланову діагностику, технічне обслуговування та ремонт індукційного обладнання.
14. Зважаючи на зазначене, позивач, посилаючись на суттєве ускладнення виконання зобов'язань за договором вважає, що істотно змінились обставини, які сторони не могли передбачити при його укладенні, зокрема щодо тривалого розладу високотехнологічного індуктивного обладнання, для виготовлення товару за договором, а тому позивач вважає, що наявні підстави для внесення змін до договору, щодо строків виконання зобов'язань за договором.
15. Суд першої інстанції , посилаючись на положення ст. ст. 651 ,652 ЦК України, зазначив, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
16. Оцінивши обставини справи та проаналізувавши доводи позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, як на підставу для внесення змін до договору купівлі-продажу, в частині строків поставки товару, за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.
17. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем за первісним позовом обставини, які не дали йому змоги вчасно поставити продукцію, є комерційними ризиками ТОВ "НВП "Темп-3000", а тому відсутні підстави для задоволення позову та внесення змін у договір.
18. Щодо зустрічного позову Управління державної охорони України до ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" про стягнення 2 001 600,00 грн пені та 194 600,00 грн штрафу.
19. Судом першої інстанції було встановлено порушення ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" строків поставки товару за договором, що є підставою для нарахування пені та штрафу, згідно п. 7.2. договору. Отже, суд дійшов висновку, про обґрунтованість зустрічних позовних вимог про стягнення 194 600,00 грн штрафу. Разом з цим, оскільки позивачем за зустрічним позовом невірно розраховано пеню, на підставі п. 7.2 договору, суд, виконавши правильний розрахунок, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою пені є 1 946 000,00 грн.
20. Водночас, ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %. У зв'язку з чим, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, встановив, що розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем за зустрічним позовом, не є значним, майже дорівнює ціні договору, при цьому, відсутні докази понесення позивачем за зустрічним позовом збитків, враховуючи інтереси обох сторін у справі, отже суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 1 195 400,00 грн.
21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 в частині стягнення з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" на користь Управління державної охорони України 1 000 800,00 грн пені скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у позові в цій частині. Стягнуто з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" на користь Управління державної охорони України 194 600,00 грн пені, 194 600,00 грн штрафу. В решті рішення залишено без змін.
22. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову, також, апеляційний суд погодився з рішенням суду щодо стягнення штрафу у розмірі194 600,00 грн за зустрічним позовом.
23. Скасовуючи судове рішення в частині стягнення пені у розмірі 1 000 800,00 грн по зустрічному позову та приймаючи в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" 194 600,00 грн пені, апеляційний суд посилався на положення абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, та зазначив, що умовами п. 7.2 договору сторони передбачили інший розмір пені, ніж визначено вказаними положеннями. При цьому, цією нормою визначено розмір пені за порушення строків виконання господарського зобов'язання, в якому стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, з поставки товару та надання послуг, і цей розмір пені становить 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, тоді як, п.7.2 договору сторонами визначено пеню- в розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення, отже, визначений сторонами у договорі розмір пені не відповідає приписам законодавства. З урахуванням зазначених положень законодавства до стягнення з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" належить 194 600,00 грн пені.
24. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені заявленого до стягнення, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про стягнення пені у розмірі 0,1 %, від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення, що становить 194 600,00 грн, та відповідає вимогам ч. 2 ст. 231 ГК України, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про надмірний розмір пені заявлений до стягнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
25. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Управління державної охорони України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
26. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для оскарження судового рішення у справі, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27. Позивач за зустрічним позовом вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16.
28. Крім того, скаржник посилаючись на положення ст. 627 ЦК України та ст. 231 ГК України, зазначає, що сторони не позбавлені права передбачити у договорі інший розмір санкцій за порушення зобов'язання за договором, ніж встановлений законодавством, за відсутності встановлених спеціальним законом обмежень.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
29. ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову- без змін. ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення. тоді як, доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
30 Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, з таких підстав.
31. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, визначено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. Суд вважає безпідставними доводи позивача за зустрічним позовом про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, з огляду на таке.
34. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
35. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
36. Зі змісту перелічених судових рішень Суд вбачає, що в них наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
37. Так, у справі у справі № 904/3565/18, АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Індустріальні технології Кривбасу" штрафних санкцій. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції про відмову у позові скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Постановою Верховного Суду залишено без змін постанову апеляційного господарського суду. Судами у справі встановлено, що відповідач (постачальник) заперечував те, що позивач (покупець) повідомив його про відкриття акредитиву та його умови, у зв'язку з чим строк поставки товару неможливо визначити. Проте, здійснення відповідачем (постачальником) часткової поставки продукції, передбаченої умовами договору, вказує на обізнаність постачальника щодо відкриття акредитиву та строків поставки товару, оскільки оплата за поставлений товар здійснюється банком постачальника на підставі наданих ним документів після поставки товару.
38. У постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17 ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулося суду з позовом до ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Олександрійські крани обладнання системи" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем поставки, відповідач звернувся з зустрічним позовом про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, у зв'язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині судове рішення залишено без змін. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду. У цій справі Суд дійшов висновків, що сторони договору за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
39. Щодо постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16. У вказаній справі предметом спору є вимоги ПрАТ "АПК-Інвест" до ТОВ "Дахміра-Україна" про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару за договором та стягнення штрафних санкцій, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару за цим договором, за зустрічним позовом про визнання недійсним пункт 5.3 договору поставки, укладеного між сторонами, оскільки він суперечить положенням частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Судовими рішеннями у справі первісний і зустрічний позов задоволено частково. Постановою Верховного Суду судові рішення залишено без змін. У цій справі суди дійшли висновку, що сторони у договорі визначили відповідальність у вигляді неустойки від суми непоставленого товару, яка розраховується за кожний день прострочення поставки, тому суди дійшли правомірного висновку, що порушення постачальником зобов'язання з поставки є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором у вигляді нарахування та стягнення неустойки відповідно до умов договору за весь час прострочення поставки товару.
40. Із зазначених скаржником постанов вбачається, що висновки в них стосуються питання застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, у випадках передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, а саме, коли сторонами при укладенні договору, в забезпечення виконання господарських зобов'язань, встановлюється договірна санкція за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань. При цьому, у вказаних постановах, висловлено позицію, що пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
41. Як вказувалось, предметом спору у справі, що розглядається Верховним Судом, є вимоги, за первісним позовом, ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" до Управління державної охорони України про внесення змін у договір купівлі -продажу, за зустрічним позовом Управління державної охорони України про стягнення з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" пені та штрафу, у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару за договором купівлі-продажу.
42. Правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі- продажу, укладеного за результатами процедури закупівлі UA-2019-02-28-001563-a.
43. При цьому, судами встановлено, що покупцем за вказаним договором є Управління державної охорони України, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України, матеріально-технічне забезпечення УДО України здійснюється через державні замовлення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за прямими договорами з підприємствами, установами, організаціями, згідно ст.ст. 11, 23, 24 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб".
44. Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову, скасував рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 1 195 400,00 грн та прийняв в цій частині нове рішення, яким стягнув з ТОВ "НВП "ТЕМП-3000" на користь Управління державної охорони України 194 600,00 грн пені. Перерахунок заявленого до стягнення розміру пені апеляційним судом виконано, з урахуванням положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України. Підставою для скасування судового рішення першої інстанції, апеляційним судом визначено неправильне застосування судом першої інстанції положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, якою визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
45. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником конкретно не визначено норму застосовуючи яку, апеляційним судом не враховано правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником постановах. Тоді як із загального змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується із висновками апеляційного суду щодо зменшення розміру пені заявленого до стягнення на підставі положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.
46. Отже, вказані скаржником постанови Верховного Суду хоча й прийнято за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у даній справі № 916/3748/19, тобто вищезазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками. Крім того, у вказаних скаржником постановах Верховним Судом не викладалась правова позиція щодо застосування положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, що стосується випадку коли однією із сторін господарського зобов'язання є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектору економіки.
47. Зі змісту перелічених скаржником у касаційній скарзі судових рішень Суд вбачає, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
48. Отже, Суд констатує, що доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
49. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
50. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
51. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
52. Крім того, Суд не приймає до уваги посилання скаржника на положення ст. 627 ЦК України та ст. 231 ГК України, вказуючи, що сторони не позбавлені права передбачити у договорі інший розмір санкцій за порушення зобов'язання за договором, ніж встановлений законодавством, за відсутності встановлених спеціальним законом обмежень, оскільки, з аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору. Так, частина 2 статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
53. Інші доводи касаційної скарги відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки скаржником не було конкретно зазначено процесуальних порушень, допущених апеляційним судом при розгляді справи, з урахуванням положень ч. 3 ст. 310 України, як не визначено і відповідних підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 2 ст. 287 ГПК України.
54. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.
Керуючись статтями 129, 233, 234, 235, 296, 300, 301, 308, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Управління державної охорони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 910/182/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
Н.М. Губенко