29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" квітня 2021 р. Справа № 924/1386/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Білявської Н.О. розглянувши матеріали
за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Тернопіль
до Фізичної особи - підприємця Кривицького Владислава Валерійовича м. Хмельницький
про стягнення 7277,72грн. плати за проїзд автомобільними дорогами
Представники сторін:
позивача: Мельник Н.П. за довіреністю від 09.03.2021р.
відповідача: не з'явився
за участю Грамчук Т.А. прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 19.01.2021р. відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 09.02.2021р. У підготовчих засіданнях 09.02.21р. та 24.02.2021р. оголошено перерву до 15.03.2021р. Ухвалою від 15.03.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.04.2021р.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
Хмельницька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки звернулась із позовом до суду про стягнення із відповідача 7277,72грн. плати за проїзд автомобільними дорогами. В обґрунтування позову прокурор посилається на здійснення Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області 20.05.2019р. габаритно-вагового контролю (документальної перевірки) транспортних засобів, за результатами чого встановлено факт порушення, а саме: перевищення вагових параметрів без документів за відсутності документу про внесення сплати за проїзд великовагових транспортних засобів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як на правову підставу позову посилається на положення ст. 909 ЦК України, ст. ст. 1, 33, 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363.
Представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали в повному розмірі.
Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив. Ухвали суду від 19.01.2021р., 09.02.2021р., 24.02.2021р., 15.03.2021р. повернуті на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Судом береться до уваги, що згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна правова позиція викладена ВС в Постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).
Враховуючи зазначене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
На підставі направлення на рейдову перевірку від 20.05.2019р. №006599 працівниками управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами документального габаритно-вагового контролю на автодорозі Тернопільська область, М-12, км 191+ 100км працівниками управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області складено акт про перевищення транспортним засобом марки RENAULT MAGNUM 500 д.н.з. НОМЕР_1 та причіп марки GENERAL TRAILERS TF 34CZ д.н.з. НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів від 20.05.2019р. №123715. В акті зафіксовано що даний автомобіль суб'єкта, що перевіряється - ФОП Кривицький Владислав Валерійович, водій ОСОБА_1 , маршрут руху транспортних засобів із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування - м. Хмельницький - м. Стрий Івано - Франківська область, 305 км, найменування та вид вантажу - сходові марші та площадки, залізобетонні конструкції, та габаритні параметри вищезазначених транспортних засобів: нормативно допустима повна маса - 40 тонн, фактична повна маса - 36,6 тонн, осьові навантаження, тонн : нормативно допустиме 11/11/7,33/7,33/7,33, фактичне 7,4/13,65/4,95/5,35/5,25. У місці підпису акта водієм транспортного засобу зазначено "відмовився".
Згідно з довідкою від 20.05.2019р. №0018583 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, яку складено щодо вищенаведеного транспортного засобу, повна маса транспортного засобу - 36,6 тонн, навантаження на осі, тонн: 1)7,4; 2)13,65; 3)4,95; 5)5,25; результати габаритного контролю транспортного засобу: довжина - 16,6м, ширина - 2,6м, висота - 3,9м.
Згідно розрахунку №057-2 від 20.05.2019р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування сума до сплати становить 247,05 євро. Також зазначено, що оплату необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.
Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській й області звернулося до відповідача з листом (від 30.05.2019р.), у якому повідомило про виявлене порушення та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та великогабаритного транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM 500 д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 247,05євро.
У матеріали справи також надано: копію щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільскій області у період з 20.05.2019р. по 26.05.2019р.; графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на травень 2019 року.
Листом (від 09.12.2020) заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури повідомив позивача, що зважаючи на те, що з моменту встановлення факту порушення інтересів держави минуло більше двох років, а уповноваженим органом самостійно заходів до боржника не вжито, Хмельницькою місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі позивача, та повідомлено про намір заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернутися до господарського суду з позовом до ФОП Кривицького В.В. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 7277,72гривень.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач нараховану плату за проїзд автомобільними дорогами в добровільному порядку не сплатив, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з позовом про стягнення з відповідача цієї плати.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.
Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.
Частинами третьою - п'ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, прокурор посилається на те, що позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не вжито заходів щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу відповідача в заявленому до стягненні розмірі, що зумовлює ненадходження коштів до Державного бюджету України, та дає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Так, з матеріалів справи слідує, що Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 24.11.2020р., адресованим Хмельницькій обласній прокуратурі, зазначило, що Укртрансбезпеку законодавством не наділено правом звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів; що збільшення видатків кошторису Укртрансбезпеки в частині, що стосується надання асигнувань на сплату судового збору у 2020 році, не передбачено.
Таким чином, невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення з відповідача коштів в судовому порядку за умови обізнаності позивача про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами на користь держави.
При цьому, наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором позивачем не заперечено, навпаки, висловлено позицію про підтримання заявлених прокурором позовних вимог.
Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.
У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист (від 09.12.2020р.) заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, у якому прокурор повідомив позивача, що оскільки з моменту встановлення факту порушення інтересів держави минуло півтора року, а уповноваженим органом самостійно заходів до боржника не вжито, Хмельницькою місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі позивача, та повідомлено про намір заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернутися до господарського суду з позовом до ФОП Кривицького В.В. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 7277,72 гривень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Частиною 7 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного слідує, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").
За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Також згідно з підпунктом 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку). Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку).
Підпунктом 5-1 п. 1 Порядку визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку).
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку).
Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно з пунктом 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок), плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнз -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями, не перевищує 2,5 метра.
Відповідно до п. 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Як убачається з матеріалів справи, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській складено акт про перевищення транспортним засобом марки RENAULT MAGNUM 500 д.н.з. НОМЕР_1 та причіп марки GENERAL TRAILERS TF 34CZ д.н.з. НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів від 20.05.2019р. №123715, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2019р. № 0018583, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2019р. №0012477, а також здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.05.2019р. №057-2.
Зокрема, згідно з вищенаведеним актом про проведення перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення нормативних вагових параметрів за відсутності документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. З акту про перевищення параметрів слідує перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів, а саме: навантаження на одинарну вісь - 13,65 тонн при нормі 11тонн.
Зі складеного позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.05.2015 № 057-2 слідує, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.
Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Доказів сплати відповідачем нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в заявленому до стягнення розмірі, доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами суду не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач факт перевищення нормативно-вагових параметрів зареєстрованими за ним транспортними засобами не спростував, нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7277,72грн (що еквівалентно 247,05 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.
Розподіл судових витрат.
Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Тернопіль до Фізичної особи - підприємця Кривицького Владислава Валерійовича м. Хмельницький про стягнення 7277,72грн. плати за проїзд автомобільними дорогами задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кривицького Владислава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентиф.номер НОМЕР_3 ) на користь Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль) до Державного бюджету України (одержувач УК у м. Тернополі/Тернопільській області, код ЄДРПОУ 37977726, код платежу 22160100, р/р UA 758999980313191216000019751, банк: Казначейство України, МФО 899998) плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 7277,72грн. (сім тисяч двісті сімдесят сім гривень 72коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кривицького Владислава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентиф.номер НОМЕР_3 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 02911102, р/р 35218028002814, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) - 2102грн. (дві тисячі сто дві гривні) витрат із сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.04.2021р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 5 прим.: 1 - до справи, 2,3 - позивачам (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135; вул. Тролейбусна, 12, м.Тернопіль, 46027), 4 - відповідачу (вул. Курчатова, 93, кв.8, м. Хмельницький, 29000), 5 - Хмельницька місцева прокуратура (вул. Проскурівська, 63, м. Хмельницький, 29000). Всім з повідомленням про вручення.