Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/365/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; код ЄДРПОУ: 00032129) в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, Конституції майдан, буд. 22; код ЄДРПОУ: 09351600)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" (61103, м. Харків, проспект Науки, буд. 58; код ЄДРПОУ: 41825445) , 2) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
05.02.2021 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" та Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №963 від 21.02.2020 в розмірі 129 973,13 грн., з яких: заборгованість за строковою основною сумою боргу у розмірі 42 497,00 грн., заборгованість за простроченою основною сумою боргу у розмірі 70 835,00 грн., заборгованість за простроченими процентами за користування основною сумою боргу у розмірі 14 212,93 грн., 3% річних по простроченому основному боргу у розмірі 530,68 грн., 3% річних по простроченим процентам у розмірі 81,78 грн., індекс інфляції по простроченому основному боргу у розмірі 1 558,36 грн., індекс інфляції по простроченим процентам у розмірі 257,38 грн., а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування позивач посилається на неналежне виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги до 2-го відповідача у відповідності до договору поруки.
На виконання вимог статті 176 ГПК України, 08.02.2021 судом сформовано інформаційну довідку із застосуванням програмних засобів на підставі відомостей Реєстру територіальної громади міста Харкова про реєстрацію місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 , з якої вбачається, що місцем проживання фізичної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , по теперішній час.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2021 прийнято позовну заяву (вх.№365/21 від 05.02.2021) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/365/21. Визначено, розгляд справи №922/365/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачам встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Зобов'язано позивача у строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали надати до суду належні докази представництва юридичної особи. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
09.04.2021 на виконання ухвали суду від 09.02.2021 представником позивача надано заяву про долучення до матеріалів справи витягу із наказу від 03.05.2019 №281-К про переведення на посаду головного юрисконсульта відділу Рябової С.П. (вх.№8125 від 09.04.2021).
Разом із зазначеною заявою представник позивача заявляє клопотання про продовження строку для надання до суду належних доказів представництва юридичної особи встановленого ухвалою суд про відкриття провадження від 09.02.2021.
Клопотання обґрунтовано виникненням затримки у своєчасному наданні зазначеного доказу до суду у зв'язку із тим, що переважна більшість працівників філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, була переведена на дистанційну форму та знаходилась на лікарняному.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд виходити з наступного.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст.114 ГПК України).
Приписами частини 1 статті 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Разом з тим, частинами 1статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 3 статті 119 ГПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України впроваджено карантин.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних праві законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що клопотання представника позивача містить обґрунтовані пояснення поважності причин неподання витребуваних ухвалою суду від 09.02.2021 документів у встановлений судом строк, враховуючи приписи статті 119 ГПК України, суд визнає причини пропуску встановленого строку поважними та поновлює позивачу строк на подання відповідних документів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2021 було направлено на адресу 1-го відповідача - 61103, м. Харків, проспект Науки, буд. 58, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, відповідна кореспонденція повернулась до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та проставленням дати "12.02.2021".
09.03.2021, судом було повторно направлено на адресу 1-го відповідача ухвалу суду про відкриття провадження від 09.02.2021, проте відповідна кореспонденція повернулась до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та проставленням дати "16.03.2021".
Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з цим, секретарем судового засідання 09.03.2021 сформовано телефонограму, з якої вбачається, що за номером телефону, який вказано позивачем в позовній заяві, як засіб зв'язку з 1-м відповідачем, відсутній зв'язок з абонентом.
Фізична особа ОСОБА_1 своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2021 було направлено на адресу 2-го відповідача - АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у довідці про місце проживання (перебування) Фізичної особи ОСОБА_1 . Проте, відповідна кореспонденція повернулась до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та проставленням дати "16.02.2021".
09.03.2021 судом було повторно направлено на адресу 2-го відповідача ухвалу суду про відкриття провадження від 09.02.2021, проте відповідна кореспонденція повернулась до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та проставленням дати "16.03.2021".
Разом з цим, секретарем судового засідання 09.03.2021 сформовано телефонограму, з якої вбачається, що за номером телефону, який вказано позивачем в позовній заяві, як засіб зв'язку з 2-м відповідачем, абонент не може прийняти дзвінок.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 09.04.2021 від відповідачів будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
21.02.2020 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" (позичальник) було укладено кредитний договір №963 (надалі - Кредитний договір) (а.с.20-25 т.1).
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі визначеному в статті 3 цього договору та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 3.1. Кредитного договору, сторони погодили суму та валюту кредиту у розмірі 170 000,00 грн.
Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів (п.3.7.Кредитного договору).
Згідно з п.3.2. Кредитного договору, кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 19 лютого 2021 року.
Процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 30% процентів річних (3.4.1.Кредитного договору).
В порядку, визначеному цим договорам, може бути встановлено іншим розмір процентної ставки, ніж зазначені в п.3.4.1 цього договору (п.3.4.2.Кредитного договору).
Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на основну суму боргу та за строк фактичного користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення основної суми боргу за цим Договором. При нарахуванні процентів день видачі Кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення Кредиту (його частину) до розрахунку процентів не включається (П.3.4.5.Кредитного договору).
Нараховані за період з дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту (або його частини) проценти сплачуються позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу (п.3.4.6.Кредитного договору).
Кредит надається в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п.3.8.Кредитного договору).
Надання кредиту на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з умов надання цього договору, в т.ч. при відсутності підстав для призначення або відмови у наданні кредиту, передбачених п.3.1.2 цього договору, а також надання заяви на отримання кредиту позичальника (за формою, наведеною в додатку цього договору), засвідченої підписом керівника або іншої уповноваженої на це особи позичальника та відбитком печатки позичальника (за бажанням) (п.3.9.Кредитного договору).
Пункт 3.10. Кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту та проводить сплату процентів за користування ним відповідно до графіку платежів, який є додатком 2 до цього договору, та у випадках, визначених договором, підлягає корегуванню банком.
Відповідно до п.4.2.1. Кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Позичальник зобов'язався належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з банком (п.4.3.1. Кредитного договору).
Також, позичальник зобов'язався у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки (п.4.3.2. Кредитного договору).
Відповідно до п.6.1. Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, передбачених цим договором, банк має право застосувати до позичальника штрафні санкції за порушення позичальником строків виконання зобов'язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом - пеню на користь банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.
Даний Кредитний договір скріплено підписами та печатками сторін.
Також, в матеріалах справи міститься засвідчені підписами та печатками сторін заява на отримання кредиту (додаток №1), довідка про розшифровку рядку 2000 форми №2 "Звіт про фінансові результати" (додаток №2) та графік платежів за кредитним договором (додаток №3) (а.с.26-27 т.1).
Відповідно до графік платежів за кредитним договором, позичальник зобов'язався погасити кредит у наступні строки:
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 березня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 квітня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 травня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 червня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 липня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 серпня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 вересня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 жовтня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 листопада 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 грудня 2020 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 167,00 грн. - до 21 січня 2021 року включно;
- суму основної суми боргу у розмірі 14 163,00 грн. - до 19 лютого 2021 року включно.
21.02.2020, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (кредитор або банк) та Фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №964 (надалі - Договір поруки) (а.с.28-38 т.1).
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, поручитель зобов'язався безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.
Згідно п. 2.2. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:
- повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором;
- не відшкодовування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п.3.2.1. Договору поруки, поручитель зобов'язався самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов'язання перед кредитором та виникнення зобов'язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов'язання.
У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.3.2.2. Договору поруки).
Відповідно до умов п.3.2.3. Договору поруки, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за Кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так і від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі так і частково.
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього договору та законодавства (п.3.2.4.Договору поруки).
Згідно пп.4.2.1. п.4.2. Договору поруки, поручитель зобов'язаний незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором, виконати в повному обсязі зобов'язання за Кредитним договором та за Договором поруки.
Відповідно до п.10.1.1. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами.
Так, 24.02.2020 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" звернувся до позивача з заявою на отримання кредиту, в якій просив банк надати кредит в розмірі 170 000,00 грн. строком користування до 19 лютого 2021року (включно), згідно з Кредитним договором №963 від 21 лютого 2020 року на поповнення обігових коштів на поточний рахунок (а.с.44 т.1).
Того ж дня, позивачем підписано розпорядження про видачу кредитних коштів на виконання Кредитного договору №963 від 21 лютого 2020 року (а.с.45 т.1).
Як вбачається з меморіального ордеру №5017157721 від 24.02.2020 та виписок по рахунку 1-го відповідача, позивач на виконання умов Кредитного договору №963 від 21 лютого 2020 року перерахував з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок 1-го відповідача кредит в сумі 170000,00 грн. (а.с.39-43 т.1).
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за Кредитним договором 1-й відповідач не виконував належним чином, а саме не сплачував своєчасно нараховані банком проценти за користування кредитом та не здійснював погашення основної суми боргу відповідно до графіку, встановленого Кредитним договором. На підтвердження факту порушень відповідачем зобов'язань за Кредитним договором позивач надає виписку за рахунком 1-го відповідача та виписки з рахунків, які відкриті позивачем для обліку заборгованості 1-го відповідача за Кредитним договором (а.с.14-19, 40-43 т.1).
Так, станом на 18.12.2020 заборгованість за Кредитним договором становила 129973,13 грн., яка складається з:
- заборгованість за строковою основною сумою боргу у розмірі 42497,00 грн.;
- заборгованість за простроченою основною сумою боргу у розмірі 70835,00 грн.;
- заборгованість за простроченими процентами за користування основною сумою боргу у розмірі 14212,93 грн.;
- 3% річних по простроченому основному боргу у розмірі 530,68 грн.;
- 3% річних по простроченим процентам у розмірі 81,78 грн.;
- індекс інфляції по простроченому основному боргу у розмірі 1558,36 грн.;
- індекс інфляції по простроченим процентам у розмірі 257,38 грн.
18.02.2020 позивачем було направлено на адресу 1-го відповідача вимогу про відкликання кредиту №11820-12-2400, в якій просив останнього у 25-ти денний строк погасити всю заборгованість за Кредитним договором №963 від 21.02.2020 (а.с.5658 т.1).
Разом з тим, 18.12.2020 позивачем було направлено на адресу 2-го відповідача вимогу №118.20-12/2401 до поручителя щодо необхідності погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором (а.с.5963 т.1).
Проте, як свідчать наявні в матеріалах справи копії поштових конвертів, вищезазначені вимоги було повернуті за зворотною адресою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Докази погашення відповідної заборгованості відповідачами матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, заборгованість на сьогоднішній день залишається непогашеною, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особових рахунках підтверджується факт користування 1-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" кредитними коштами наданими позивачем за кредитним договором №963 від 21.02.2020.
Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 1 ст.554 ЦК України).
В частині 4 статті 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачі не надали суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідачами належним чином не виконано умов Кредитного договору.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості по кредитному договору №963 від 21.02.2020 та нарахованим відсоткам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідачів по поверненню кредитних коштів за строковою основною сумою боргу у розмірі 42 497,00 грн., заборгованість за простроченою основною сумою боргу у розмірі 70 835,00 грн. та заборгованість за простроченими процентами за користування основною сумою боргу у розмірі 14 212,93 грн. позивачем належним чином доведена, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів 3% річних по простроченому основному боргу у розмірі 530,68 грн., 3% річних по простроченим процентам у розмірі 81,78 грн., індекс інфляції по простроченому основному боргу у розмірі 1 558,36 грн., індекс інфляції по простроченим процентам у розмірі 257,38 грн.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та 3 проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Так, дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений законом та погоджений сторонами в договорі строк погашення кредиту, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачами умов Кредитного договору, а також невиконання 2-м відповідачем умов Договору поруки щодо погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" та Фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ ПНЕВМО" (61103, м. Харків, проспект Науки, буд. 58; код ЄДРПОУ: 41825445) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; код ЄДРПОУ: 00032129) в особі філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, Конституції майдан, буд. 22; код ЄДРПОУ: 09351600) заборгованість за строковою основною сумою боргу у розмірі 42 497 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 00 коп., заборгованість за простроченою основною сумою боргу у розмірі 70 835 (сімдесят тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп., заборгованість за простроченими процентами за користування основною сумою боргу у розмірі 14 212 (чотирнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 93 коп., 3% річних по простроченому основному боргу у розмірі 530 (п'ятсот тридцять) грн. 68 коп., 3% річних по простроченим процентам у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 78 коп., індекс інфляції по простроченому основному боргу у розмірі 1 558 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 36 коп., індекс інфляції по простроченим процентам у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 38 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "09" квітня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко