Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" квітня 2021 р.Справа № 5023/5567/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши заяву керуючого реалізацією майна ФОП Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння по справі
за заявою фізичної особи - підприємця Адікайбе Крістіантуса Онебучі, м. Харків,
до фізичної особи - підприємця Адікайбе Крістіантуса Онебучі, м. Харків,
про визнання банкрутом
за участю :
ліквідатора - Безпалого С.О.,
представника ОСОБА_1 - Єни Л.А. (ордер)
Постановою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 ФОП Адікайбе К.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Запорожця І.С.
Ухвалою суду від 11.03.2014 задоволено скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на дії ліквідатора, усунено арбітражного керуючого Запорожця І.С. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Адікайбе К.О.; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Татіщева О.Є.
Ухвалою суду від 03.07.2014 задоволено клопотання Татіщева О.Є. про припинення його обов'язків як ліквідатора у даній справі; звільнено арбітражного керуючого Татіщева О.Є. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором ФОП Адікайбе К.О. арбітражного керуючого Михайлову М.М.
Ухвалою суду від 22.12.2015 задоволено клопотання Михайлової М.М. про звільнення її від обов'язків ліквідатора банкрута; звільнено Михайлову М.М. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Адікайбе К.О.; призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Безпалого С.О.
Керуючий реалізацією майна ФО П Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражний керуючий Безпалий С.О. звернувся до суду з заявою про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій просить суд:
- визнати недійсними результати відкритих торгів (аукціону), проведеного 18.01.2013 та оформленого протоколом проведення аукціону № 1 від 18.01.2013 з продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений 01.02.2013 між арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., зареєстрований в реєстрі за № 49;
- застосувати до сторін правові наслідки недійсності правочину згідно ст. 216 Цивільного кодексу України;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5065863101.
Ухвалою суду від 21.09.2020 вказану заяву прийнято до розгляду, залучено до участі у справі щодо розгляду заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Розгляд заяви неодноразово було відкладено.
Ухвалою суду від 04.03.2021 залучено до участі у справі щодо розгляду заяви керуючого реалізацією майна ФОП Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння Товарну біржу "Всеукраїнський торгівельний центр"; відкладено розгляд заяви арбітражного керуючого Безпалого С.О. на 01.04.2021.
У судове засідання 01.04.2021 з'явились ліквідатор та представник ОСОБА_1 , інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви ліквідатора були повідомлені ухвалою суду.
16.11.2021 представником ОСОБА_1 поданий відзив на заяву арбітражного керуючого.
02.02.2021 арбітражним керуючим подана відповідь на відзив ОСОБА_1
01.03.2021 разом з заявою про залучення до участі у справі Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" подана заява про застосування строку позовної давності та заява про розгляд справи за відсутності представник Товарної біржі.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що належним чином повідомив всіх учасників справи про дату, час та розгляду заяви арбітражного керуючого Безпалого С.О., а також створив всі умови для належного користування учасниками справи своїми правами та надання ними обґрунтування своєї позиції по справі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву керуючого реалізацією майна ФОП Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння в судовому засіданні 01.04.2021.
Арбітражний керуючий Безпалий С.О. повністю підтримає подану заяву, зазначає, що аукціон проведений з порушенням щодо визначення вартості майна банкрута, крім того, кошти від продажу майна не надійшли ні на ліквідаційний рахунок банкрута, ні на рахунок заставного кредитора.
Представник ОСОБА_1 проти заяви заперечує, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Крім того, ліквідатором банкрута вже подавався позов до районного суду про витребування цього майна, в задоволенні якого було відмовлено рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.07.2015 у справі № 643/20498/14-а.
Вислухавши учасників справи, які були присутні в судових засіданнях з розгляду заяви арбітражного керуючого Безпалого С.О., дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вже зазначено судом, постановою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 ФОП Адікайбе К.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
В ході ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Запорожцем І.С., який виконував обов'язки ліквідатора в даній справі, було виявлено майно банкрута - двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира була предметом іпотеки за іпотечним договором № 851/11/27-11/7-078 від 17.08.2006 року, укладеним між банкрутом та ПАТ "Укрсоцбанк" (ухвалою від 02.07.2020 здійснено заміну кредитора боржника, а саме АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - АТ "Альфа-банк") в забезпечення виконання Адікайбе К.О. зобов'язань за договором кредиту № 857/10/27-11/7-057 від 17.08.2007 року, укладеним між цими ж сторонами.
Попереднім ліквідатором банкрута зазначене майно було включено до ліквідаційної маси.
Ліквідатором був отриманий Звіт про оцінку майна - двокімнатної квартири загальною площею 44,0 кв. м, житловою площею 27,3 кв. м, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , який виконано станом на 27.12.2021 суб'єктом оціночної діяльності Семенченком Юрієм Олексійовичем, згідно з яким ліквідаційна вартість вказаної квартири складає 16 000,00 грн. (т. 5 а.с. 29-39).
27 грудня 2012 року між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було укладено угоду б/н на організацію та проведення аукціону з продажу майна банкрута ФО П Адікайбе К.О., зокрема двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
18 січня 2013 року відбувся аукціон з продажу майна банкрута ФО П Адікайбе К.О.
Згідно протоколу проведення аукціону № 1 від 18.01.2013, переможцем аукціону з продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_2 . Зазначена квартира була придбана за ціною 16 000,00 грн. Як вказано у протоколі № 1, кошти у розмірі 1 600,00 грн. без ПДВ внесені переможцем, як гарантійний внесок, на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" № НОМЕР_1 в ПАТ "БТА Банк", МФО 321723, код 37875935, зараховуються в рахунок сплати вартості придбаного майна і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора; а кошти в розмірі 14 400,00 грн. без ПДВ вносяться переможцем на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" № НОМЕР_1 в ПАТ "БТА Банк", МФО 321723, код 37875935 протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даного протоколу і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.
01.02.2013 року, між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири по пр. Тракторобудівників, 71Б, житловою площею 27,3 кв. м, загальною площею 44,0 кв.м у м. Харкові, який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 49.
11.03.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, реєстровий номер 454, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О.
В обґрунтування поданої заяви ліквідатор посилається на те, що відчуження майна було здійснено за значно заниженою ціною, без урахування інтересів заставного кредитора AT "Укрсоцбанк", правонаступником якого є AT "Альфа- Банк", у ліквідатора виникли сумніви щодо об'єктивності оцінки майна, проведеної в рамках процедури банкрутства ФО П Адікайбе К.О.
Ухвалою суду від 24.07.2018 у даній справі задоволено клопотання ліквідатора про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, на вирішення якого поставлено питання: яка ринкова та ліквідаційна вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , станом на 29.11.2012 ?
На вказану ухвалу суду Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса наданий висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 18600 від 17.12.2018, відповідно до якого ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , станом на 29.11.2012 складає 284 435,грн. без урахування ПДВ, ліквідаційна вартість - 221 859,00 грн. без ПДВ (т. 6 а.с. 186-201).
Ліквідатор зазначає, що щодо поданої ним заяви застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011, оскільки аукціон з продажу спірного майна відбувся 18.01.2013.
Суд не погоджується з вказаною позицією та зазначає, що на дату визнання боржника банкрутом діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ, до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011)
З 18.01.2013 набрав чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011, в прикінцевих та перехідних положеннях якого передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Тобто положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 регулюють продаж майна у справах про банкрутство, провадження в яких відкрито і до набрання даним Законом чинності, однак, положення Закону можуть бути застосовані лише до продажу, який вчинено з 18.01.2013.
У даній справі продаж майна розпочато 27.12.2012 отриманням ліквідатором звіту про оцінку майна укладенням з Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" угоди на організацію та проведення аукціону. Аукціон проведений 18.01.2013. За таких обставин до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 2343-ХІІ, чинній до 18.01.2013.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18.01.2013) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно із законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. При цьому, відповідно до ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий має діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Суд вважає, що спірний аукціон з продажу майна банкрута проведений з порушенням вимог закону з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. за № 2658 -111 (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Статтею 10 Закону про оцінку передбачено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки. У відповідності до ст.11 Закону про оцінку договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі, який повинен містити істотні умови договору. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Відповідно до п.56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи стислій формі та повинен містити : опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати, дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Дослідивши копію звіту про оцінку майна, суд встановив, що оцінювач застосовував такі методичні підходи оцінки: витратний та порівняльний (том № 5, аркуш справи 29-39).
Згідно п.47 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
У вказаному звіті про оцінку майна відсутні посилання на дослідження подібного майна, не зазначені об'єкти, з яким здійснювалось порівняння.
Також, відповідно до ст. 29 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об'єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки.
У Висновку та Звіті про оцінку майна оцінювачем майна визначалась тільки ліквідаційна вартість об'єкта оцінки, за якою і здійснений продаж спірного майна, а не ринкової.
Як вже зазначено, в матеріалах справи є висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 18600 від 17.12.2018, відповідно до якого ринкова вартість двокімнатної квартири № 80, загальною площею 44,0 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 71Б, станом на 29.11.2012 складає 284 435,грн. без урахування ПДВ, ліквідаційна вартість - 221 859,00 грн. без ПДВ (т. 6 а.с. 186-201).
Тобто оцінка спірного майна, що зроблена Семенченком Ю.О., є меншою, ніж та же ліквідаційна вартість, що визначена експертом ХНДІСЕ ім. Засл.проф. Н.С.Бокаріуса, майже в 14 разів.
При цьому, придбавши спірну квартиру 19.01.2013 за 16 000,00 грн., ОСОБА_2 продає її 11.03.2013, тобто менше ніж через два місяці, за ціною 312 000,00 грн., що в 19,5 разів перевищує ціну придбання.
Отже, проаналізувавши всі факти в сукупності, суд приходить до висновку, що вартість спірної квартири, яка визначена в звіті про оцінку майна, виконаного ФО П Семенченком Ю.О. на дату 27.12.2012, є явно заниженою відносно цін на таку квартиру, які існували на дату оцінки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 дійшла висновку, що системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.
У частинах 3 та 10 статті 30 Закону про банкрутство встановлено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" основним завданням закону є встановлення умов і порядку відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий - фізична особа, яка має ліцензію, видану у встановленому порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим (ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредитора.
Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий має діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Термін сумлінність передбачає, що особа чесно, старанно, ретельно та добросовісно виконує свої обов'язки. Термін розумно передбачає, що особа виконує свої обов'язки змістовно та доцільно. Термін інтерес означає те, що найбільше цікавить особу та відповідає його прагненням і вигоді.
Так, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому треба враховувати, що свобода договору у всіх її аспектах не може мати абсолютного характеру і навіть в умовах ринкової економіки неминуче підлягає певним обмеженням, встановленим у публічних інтересах.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 632, 638, 655 та 691 ЦК України ціна предмету договору купівлі - продажу є суттєвою, обов'язковою умовою договору.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є актом цивільного законодавства, зміст правочину в процедурі банкрутства не може суперечити вищезазначеному закону.
Таким чином, ліквідатор при реалізації своїх прав та обов'язків зобов'язаний був діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, ціна товару встановлена ним, як суттєва умова змісту правочину, мала бути розумною, справедливою такою, що максимально відповідає інтересам як кредиторів так і боржника.
Наявність ліцензії у арбітражного керуючого Запорожець І.С. на час виконання ним обов'язків ліквідатора в даній справі свідчить, що він пройшов відповідне навчання, займався цим видом діяльності тривалий час та є кваліфікованим, досвідченим щодо обізнаності об'єктивної та справедливої ціни продажу активів боржника в процедурах банкрутства. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає імперативної норми, яка би забороняла ліквідатору встановлювати вищу ціну ніж та яка зазначена в звіті оцінювача. І навпаки ст. 3-1 вищезазначеного Закону зобов'язує арбітражного керуючого, при реалізації своїх прав та обов'язків, діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів і у разі сумніву щодо об'єктивності ціни визначеної оцінювачем мав прийняти всі необхідні заходи для продажу майна за ціною, яка найбільш цікавить кредиторів та відповідає їх прагненням і вигоді.
Проте, як свідчать матеріали справи, колишній ліквідатор Запорожець І.С. на власний розсуд визначив вартість майна, не повідомляючи про результати оцінки кредитора та здійснив відчуження майна банкрута за ціною значно меншою ніж ціна за аналогічне майно, при цьому, ліквідатор не мав жодних об'єктивних перешкод для встановлення розумної та справедливої ціни, що свідчить про те, що колишній ліквідатор Запорожець І.С. діяв несумлінно, нерозумно, без урахування інтересів боржника та кредиторів.
Суд також зазначає, що організатор аукціону - товарна біржа також не забезпечила умови, за яких спірна квартира могла бути продана за вищою ціною, ніж первісна.
Отже, проведений аукціон та укладений договір купівлі-продажу суперечить актам цивільного законодавства, інтересам кредиторів та банкрута, оскільки за наслідками реалізації майна банкрута за відверто заниженою ціною, яка не була справедливою та розумною кредитори, в тому числі АТ "Укрсоцбанк" (правонаступник - АТ "Альфа-банк") , не змогли задовольнити власні вимоги до божника у розмірі, який міг отримати від реалізації майна у випадку продажу вищезазначеного майна у суворій відповідності до Закону.
Одночасно суд зазначає, що лише факт несплати коштів за спірним договором, на який також посилається ліквідатор, не є підставою для визнання договору недійсним, а таке порушення може бути захищено шляхом стягнення коштів або розірванням договору.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.
Порушення ч. 6 ст. 3-1, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" які допущені ліквідатором під час реалізації майна, дають підстави вважати, що спірний аукціон та договір купівлі-продажу було проведено та укладено з порушенням вимог актів цивільного законодавства, про які зазначено вище.
Оскільки матеріалами справи доведено, що під час здійснення у ліквідаційній процедурі ФОП Адікайбе К.О. у справі про банкрутство реалізації майна останнього, що стало предметом спірного договору, були порушені норми Закону про банкрутство щодо процедури оцінки та продажу такого майна, передбачені положеннями ст.ст. 29, 30 Закону про банкрутство, суд зазначає про наявність підстав, згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі - продажу від 19.01.2013, укладеного за результатами його проведення між ліквідатором банкрута фізичної особи-підприємця ФОП Адікайбе К.О. - арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та Дрюченком Віталієм Васильовичем.
Одночасно, Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" подано заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:
1) має юридичний склад;
2) позначає сплив строку;
3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);
4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;
5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;
6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Суд зазначає, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.
Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.
Суд зазначає, що в даному випадку строк позовної давності розпочався з 20.01.2013 з наступного дня після укладення спірного договору купівлі-продажу.
Правова позиція щодо застосування строку позовної давності викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи особливості суб'єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, що розглядаються у межах справи про банкрутство, а саме включення до належного суб'єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону, суд дійшов висновку, що заява про застосування до спірних правовідносин позовної давності Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" подана належною особою, що має право подавати заяву про застосування позовної давності у цьому спорі у розумінні положень частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України, а саме організатором спірного аукціону, що є стороною спору про визнання недійсними результатів аукціону та договору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 5023/10616/11.
Заява ліквідатора про визнання недійсним спірного аукціону та договору купівлі - продажу подана до суду 11.09.2020, тобто з пропуском встановленого Законом трирічного строку позовної давності.
Ліквідатор не обґрунтував поважність причин пропуску строку позовної давності.
Суд ще раз наголошує на тому, що заміна кандидатури арбітражного керуючого, який виконував обов'язки ліквідатора у справі, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності. Крім того, арбітражна керуюча ОСОБА_3 достеменно знала про спірні правочини, оскільки протягом встановленого строку (у грудні 2014) зверталась до районного суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.
Крім того, арбітражного керуючого Безпалого С.О. призначено ліквідатором у даній справі 22.12.2015, отже, він мав всі можливості своєчасно довідатись про оспорювані правочини. Однак, з матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Безпалий С.О. ознайомився з матеріалами справи лише 12.02.2016, тобто через 1,5 місяці після його призначення. Крім того, 11.04.2016, тобто ще через два місяці після ознайомлення з матеріалами справи, подав скаргу на дії ліквідатора, в якій, зокрема, просив суд визнати недійсними результати аукціону, проведеного Товарною Біржею "Всеукраїнський торгівельний центр", з реалізації майна ФОП Адікайбе К.О., а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , оформлений протоколом проведення аукціону № 1 від 18.01.2013, та договір купівлі-продажу зазначеного майна від 01.02.2013, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., застосувати наслідки недійсності правочину.
Ухвалою суду від 17.09.2019 відмовлено ліквідатору ФОП Адікайбе К.О. арбітражному керуючому Безпалому С.О. в задоволенні скарги на дії колишнього ліквідатора (вх. № 11956 від 11.04.2016) з тієї підстави, що визнання недійсними результатів аукціону, не може бути предметом скарги на дії ліквідатора.
Після вказаної відмови заява про визнання недійними аукціонів подана 11.09.2020, тобто через рік після постановлення ухвали від 17.09.2019.
Суд також вважає за необхідне зазначити , що арбітражний керуючий мав бути обізнаним про те, в якій формі подається вимога про визнання недійсними результатів аукціону та договору, укладеного за наслідками такого аукціону.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків :
- заявлені вимоги про визнання недійсними аукціону з продажу майна банкрута - квартири, що розташована за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 71Б, кв. 80, та укладеного договору купівлі-продажу такої квартири визнано обґрунтованими;
- стороною у спорі зроблено заяву про застосування строку позовної давності;
- строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними аукціону з продажу майна банкрута - квартири, що розташована за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 71Б, кв. 80, та укладеного договору купівлі-продажу такої квартири сплив;
- доказів поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надано.
За таких обставин суд відмовляє в зв'язку з пропуском строку позовної давності в вимогах ліквідатора про :
- визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону), проведеного 18.01.2013 та оформленого протоколом проведення аукціону № 1 від 18.01.2013 з продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений 01.02.2013 між арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., зареєстрований в реєстрі за № 49.
Вимоги щодо застосування до сторін правових наслідків недійсності правочину згідно ст. 216 Цивільного кодексу України та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , є похідними від вищезазначених вимог, а тому суд відмовляє і в їх задоволенні.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.07.2015 у справі № 643/20498/14-ц відмовлено в задоволенні позовних вимог ліквідатора фізичної особи-підприємця Адікайбе К.О. - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про витребування майна відмовлено. В рішенні суду зазначено, що звертаючись до суду від імені Адікайбе К.О., позивач зазначала лише одну підставу для задоволення позовних вимог про витребування майна - не повний розрахунок за продану на аукціоні спірну квартиру. Колегія суддів прийшла до висновку до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо витребування спірної квартири на користь ФОП Адікайбе К.О., оскільки позивач у відповідності до ст.60 ЦПК України не надала жодного доказу на підтвердження факту вибуття вищезазначеної квартири з власності ФОП Адікайбе К.О. поза його волею. Так, матеріали справи містять дані про те, що квартира була реалізована на аукціоні, результати якого недійсними визнані не були, потім продана арбітражним керуючим за договором купівлі-продажу, який також недійсним визнаний не був. Питання про розірвання договору купівлі продажу також не ставилося. Крім того, судом І інстанції не враховано той факт, що до суду надано квитанцію, яка міститься в матеріалах справи, про оплату ОСОБА_2 недоплаченої суми за договором, а саме 14 400,00 грн.
Згідно ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора ФО П Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, то заходи забезпечення такої заяви, що вжиті ухвалою суду від 21.09.2020, підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 1, 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18.01.2013), ст. ст. 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 256, 257, 261-267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 233-235 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви керуючого реалізацією майна ФОП Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння (вх. № 21046 від 11.09.2020).
Скасувати заходи забезпечення заяви керуючого реалізацією майна ФОП Адікайбе Крістіантуса Онебучі арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2020, а саме скасувати заборону відчуження у будь-який спосіб, а також передачу в оренду, до статутних капіталів юридичних осіб та іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5065863101.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 06.04.2021.
Суддя Яризько В.О.