31 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/30/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області, вул. Паркова, 10а, м. Горохів, Луцький район, Волинська область, в інтересах держави, в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача Фізичної особи - підприємця Б'яса Володимира Петровича
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 74 958,81 грн, що еквівалентно 2 329,60 євро
за участі представників сторін:
прокуратури: Маслюк О.П.
позивача: Стрижак О.І.
відповідача: не прибув.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Виконувача обов'язків керівника Володимир-Волинської місцевої Волинської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи - підприємця Б'яса Володимира Петровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 74 958,81 грн, що еквівалентно 2 329,60 євро.
Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження у справі №921/30/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що фізичною особою - підприємцем порушено вимоги законодавства, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб відповідача здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а визначена згідно розрахунків до оплати сума 74 958,81 грн (що еквівалентно 2 329,60 євро) ФОП Б"яс В.П. у встановлені строки в добровільному порядку не сплачена, що є порушенням інтересів держави.
Повноважні представники прокуратури та позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали усні пояснення по суті спору.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення суб'єкту господарювання поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення судового засідання) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення процесуального документу17.02.2021 та 15.03.2021.
Крім того, ухвалою суду від 10.03.2021 надано доступ Квятковському Дмитру Васильовичу як представнику Фізичної особи - підприємця Б'яса Володимира Петровича, до електронної справи №921/30/21 в підсистемі "Електронний суд".
З огляду на це та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі затвердженого графіка проведення перевірок у період з 12.03.2018 по 18.03.2018 та направлення на перевірку №027236 від 07.03.2018, 15.03.2018 на 89 км автодороги Н-17 "Львів-Радехів-Луцьк" співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Під час перевірки зупинено транспортний засіб марки RENAULT модель MAGNUM 480 номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки WILCOX модель 601752номерний знак НОМЕР_2 , які належать Б'ясу Володимиру Петровичу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію напівпричіпа серії НОМЕР_4 , про що складено акт №036034 від 15.03.2021 про проведення перевірки.
Згідно товарно-транспортних накладних №00000000197, №00000000198 №00000000199 від 15.03.2018 автомобільним перевізником та водієм ОСОБА_3 , який здійснював вказаним вище автомобілем перевезення борошна пшеничного, погрузка здійснювалася за адресою м. Луцьк, вул. Малогвардійська, 11.
За результатами проведеної перевірки і зважування автомобіля, напівпричіпа та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (вага пересувна автомобільна: свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 30.06.2017 №34-00/2652; виробник: "CENTRAL WEIGHING", Англія), посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Волинській області зафіксували, що загальна маса транспортного засобу становила 43,6 т при нормативно допустимій - 40 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача становило 15,95 т при нормативно допустимому - 11 т. Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих габаритів.
Про вказані вище дані результатів перевірки було складено: акт №0010549 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідку №0003587 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Вказаний Акт підписано головним спеціалістом Лущинським М.А. Водій транспортного засобу ОСОБА_3 від підпису Акту відмовився, про що здійснено відповідну відмітку.
В подальшому посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Волинській області було складено розрахунок №2 від 15.03.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 15.03.2018 №0010549 на суму 2 329,60 Євро.
Відповідно до вказаного розрахунку Б'яс Володимир Петрович повинен сплатити 2 329,60 Євро плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 10.04.2018 винесено постанову №009719 про застосування до Б'яс Володимир Петровича адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1 700 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі №819/729/19, яке набрало законної сили 16.08.2019, у задоволенні позову Б'яса В.П. про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовлено.
Вказаний штраф сплачений відповідачем в межах виконавчого провадження №56718896.
Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області на адресу відповідача було надіслано повідомлення про заборгованість №563/20-18 від 04.04.2018 з вимогою сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати у розмірі 2 329,60 Євро, що еквівалентно 74 958,81 грн (копія фіскального чеку про направлення повідомлення міститься в матеріалах справи).
Проте відповідач плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 2 329,60
євро, що еквівалентно 74 958,81 грн в добровільному порядку не сплатив.
Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, а Укртрансбезпекою України, як контролюючим органом, на якого покладено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, до теперішнього часу не здійснюється заходів щодо стягнення нарахованої відповідачу плати, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Зокрема, за приписами ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Окрім цього у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 висловлена наступна правова позиція.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як встановлено судом, перед зверненням до суду з позовом, в порядку дослідження підстав для представництва, листами №34/1-583вих-19 від 25.06.2020 та №34/1-963вих-20 прокурор звертався до позивача з проханням надати інформацію про вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, зокрема з перевізника Б'яса В.П . Крім того, прокуратура повідомила про намір звернутися з відповідним позовом до суду.
У відповідь на вказаного листа позивач (листом №9682/7.3/15-20 від 10.12.2020) повідомив, що згідно з п. п. 15, 27 пункту 5 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. Тобто, повноваження обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, оскільки відсутнє закріплене на законодавчому рівні право на звернення з даного питання до суду з позовом.
З врахуванням наведеного суд констатує, що прокуратурою вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі позивача є тривале невжиття Укртрансбезпекою заходів щодо сплачено стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 2 329,60 Євро.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно з п. 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
З огляду на викладене, суд вважає, що звернення прокурора з позовом до суду, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання користування автомобільними дорогами загального користування і дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес. Відтак, захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва в суді відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".
Згідно із ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок №1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У п. 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки. Зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Відповідно до п. 16 Порядку №1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Згідно пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
У пункті 6 Порядку №879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п. п. 26, 27 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету; плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд; плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
За приписами п. 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень; перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу; погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.
Згідно п. 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Порядком також затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зокрема: Великовагові транспортні засоби (за загальну масу): від 40 до 44 тонн включно - 0,1 євро за 1км.; від 44 до 52 тонн включно - 0,2 євро за 1км.; від 52 до 60 тонн включно - 0,27 євро за 1км.; понад 60 тонн за кожні наступні 10 тонн - 0,78 євро за 1км.; великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро за 1км.; від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро за 1км.; від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро за 1км.; понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за 1км.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, зокрема із довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.03.2018 №0003587 та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №2 від 15.03.2018, перевезення відповідачем вантажу здійснювалось на транспортному засобі з напівпричепі із перевищенням транспортним засобом вагових параметрів в цілому на 8,55 т, при максимально допустимій вазі в 40 т та 11 т.
Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні.
З врахуванням наведеного, здійснивши перерахунок перевищення ваги з врахуванням затвердженої ставки та пройденого шляху (208 км згідно акту №0010549 від 15.03.2018) суд підтверджує правильність здійснення контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинської області розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу в розмірі 2 329,60 Євро, що еквівалентно 74 958,81грн.
В той же час, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування факту одержання дозволу чи спростування викладених в довідці та акті показників вагового навантаження належного йому транспортного засобу.
Відповідно до пункту 31.1 Порядку 1567 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Приймаючи до уваги наведене, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 803/3/18, від 05.02.2020 у справі №820/2475/18, від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України).
Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу положень частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У ході судового розгляду даної справи відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень та реалізації власних процесуальних прав. Під час судових слухань від жодного учасника справи не надходило клопотань про витребування доказів. В свою чергу, на підставі наявних документів у справі судом не встановлено існування інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Б'яса Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_5 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/м.Горохів/22160100, код отримувача - 38009371, рахунок отримувача - UA118999980313171216000003570, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні в сумі 74 958 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 81 коп.
3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Б'яса Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_5 )на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 13, м. Луцьк, 43000, ідент. код 02909915) сплаченого судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 09.04.2021
Суддя О.В. Руденко