33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
про закриття провадження у справі
"06" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/139/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
у підготовче засідання з'явилися:
- представник позивача: адвокат Твердий Микола Кузьмович (ордер серія ВК № 1017004 від 23.02.2021 року);
- від відповідача: Оспанов Роман Олегович (ордер серія ВК № 1004472 від 04.03.2021 року)
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 06.04.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAPB3WJ22132478.
24.02.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича (далі - позивач) надійшов позов до Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 4, 5, 21, 162-164,119-121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України просить суд усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, яким є 1) частина будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Е-1 по вул. Тувинських Добровольців, 17 у м. Рівне, що складає ідеальну її частку у розмірі 19/100 або 8, 3 кв. м площі її приміщення, та 2) електрообладнання у цій ТП, шляхом зобов'язання відповідача передати йому комплект ключів від вхідних дверей будівлі трансформаторної підстанції та зобов'язання не чинити йому перешкод у здійсненні технічного контролю, технологічного обслуговування, ремонту та заміни належного йому електрообладнання на свій розсуд.
Речово-правові позовні вимоги обґрунтовані вчиненням відповідачем як співвласником майна (частка 81/100) протиправної поведінки у вигляді перешкод позивачу як іншому співвласнику майна (частка 19/100) шляхом недопуску останнього до належного йому майна, що в свою чергу порушує права позивача щодо користування та розпорядження таким майном у його господарській діяльності.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/139/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 16.03.2021 року, зобов'язано позивача та відповідача у термін до 15.03.2021 року надати суду інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича, запропоновано сторонам:
а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 15.03.2021 року.
б) відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;
в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
г) відповідачу: у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
09.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від адвоката відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 918/139/21.
10.03.2021 року представник Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича адвокат Оспанов Р.О. ознайомився з матеріалами справи № 918/139/21, про що свідчить його особиста відмітка з підписом на відповідному клопотанні.
15.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від адвоката відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з задіянням адвоката Оспанова Р.О. у іншому судовому засіданні у Рівненському районному суді Рівненської області.
16.03.2021 року судом встановлено, що відповідач у підготовче засідання не з'явився, причини особистої неявки суду не повідомив, відзивів або будь-яких заперечень проти позовних вимог суду не надав.
Оскільки представник відповідача повідомив суд про причини його неявки у судове засідання 16.03.2021 року, які судом визнано поважними, та зважаючи на те, що процесуальний строк на подання відповідачем відзиву на позов не сплинув, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання.
Окрім того, судом встановлено, що ані позивач, ані відповідач не виконали вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 26.02.2021 року та у термін до 15.03.2021 року не надали суду інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.03.2021 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 30.03.2021 року, повторно зобов'язано позивача та відповідача виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 26.02.2021 року, встановлено позивачу та відповідачу термін для подання господарському суду інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича - до 29.03.2021 року.
25.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти позовних вимог, до якого додано клопотання про закриття провадження у справі № 918/139/21 у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
29.03.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку своїх уповноважених представників у судове засідання.
Представник позивача виконав вимоги п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.03.2021 року та надав суду свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича, згідно з яким ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2021 року запропоновано відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову.
Судом встановлено, що 03.03.2021 року Фізична особа-підприємець Самсонюк Сергій Анатолійович за адресою АДРЕСА_2 отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.02.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером № 3301311290631.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відтак 18.03.2021 року закінчився процесуальний строк для можливого подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Таким чином, судом встановлено, що подання відповідачем відзиву на позовну заяву 25.03.2021 року свідчить про пропущення процесуального строку на подання даної заяви по суті справи.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. ч. 2, 4 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Судом встановлено, що відповідач зазначає причини подання відзиву 25.03.2021 року, однак при цьому не просить суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву.
Оскільки відповідач не звернувся до господарського суду із проханням поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву у справі, а вказаний строк уже закінчився 18.03.2021 року, таким чином, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України господарський суд залишає відзив відповідача без розгляду.
На розгляді господарського суду перебуває клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 918/139/21 у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З метою детального дослідження матеріалів справи для розгляду заяви фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича про закриття провадження у справі 918/139/21, оскільки питання визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року залишено відзив Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича на позовну заяву без розгляду, відкладено підготовче засідання на 06.04.2021 року.
06.04.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку своїх уповноважених представників у судове засідання.
Судом встановлено, що 06.04.2021 року із адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області надійшли пояснення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі та його відзиву на позов та заява про долучення доказу.
Оглянувши вказані пояснення та заяву, судом встановлено, що заявник вказав номер справи, в межах якої подаються такі документи - № 918/160/21, при цьому виходячи зі змісту поданого пояснення та заяви господарський суд вбачає, що останні подані у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Судом встановлено, що пояснення та заява представника заявника (адвоката Твердого М.К.) надіслані на електронну адресу Господарського суду Рівненської області та не містять електронного цифрового підпису.
Згідно з ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Одночасно, ч. 2 ст. 96 ГПК України передбачає, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг " оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно із ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги ", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис (п.12). Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (п.32).
Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Як слідує з вищевказаних пояснення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі та його відзиву на позов та заяви про долучення доказу, останні не підписано (не засвідчено) електронним цифровим підписом її автора, отже подані документи не можуть вважатися оригіналом електронного документа.
Отже, не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки документи надіслані у вигляді файлу, який не скріплено електронним цифровим підписом. Оскільки оригінали документів в паперовій формі судом станом на дату постановлення ухвали не отримано, надіслані електронною поштою без електронного цифрового підпису документи не можуть вважатися офіційними та братися судом до уваги.
Враховуючи те, що пояснення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі та його відзиву на позов та заява про долучення доказу не оформлено належним чином, підстави для його розгляду відсутні та не беруться судом до уваги.
У судовому засіданні 06.04.2021 року представник відповідача просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки на його думку такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, адже його предметом є усунення перешкод у користуванні майном, тобто спір щодо права власності майном, власниками якого є фізичні особи - Каспрук Костянтин Сергійович та Самсонюк Сергій Анатолійович.
Також представник відповідача зазначив, що правова позиція про те, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05.06.2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18), від 15.05.2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19).
Представник позивача у судовому засіданні 06.04.2021 року заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, при цьому зауважив, що порушеним правом позивача, як суб'єкта підприємницької та господарської діяльності, є його право на безперешкодне використання йому майна у його підприємницькій (господарській) діяльності шляхом створення йому відповідачем перешкод у доступі у приміщення будівлі для технічного нагляду, обслуговування та ремонту технологічного обладнання і здійснення контролю за його роботою.
Представник позивача зазначив, що спірними є правовідносини, що регулюють права та обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, право позивача безперешкодно її здійснювати та обов'язок відповідача не створювати перешкод у її здійсненні (ст. 15, 16, 50, 320, 391 ЦК, ст. ст. 20, 49, ст. 128 ГК України).
Також в обґрунтування свої заперечень проти закриття провадження у справі № 918/139/21 представник позивача зазначив, що відповідач не врахував, що позивач та відповідач є суб'єктами господарювання, належну їм на праві власності як фізичних особам будівлю та технологічне обладнання використовують для здійснення господарської діяльності, а спірними правовідносинами не є спір про право власності на це майно, а спір про усунення перешкод у використанні майна, що належить їм як фізичним особам, у їх підприємницькій діяльності.
Господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши аргументи та заперечення представників учасників справи, дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи та об'єктивно їх оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи суд дійшов висновку про його задоволення виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Частиною 2 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Пунктом 1 ч.1 ст. 231 ГПК України визначені підстави закриття провадження у справі, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Застосування наведеної вище норми пов'язано з необхідністю вилучати з процесу господарського судочинства справи, відкриті за позовами, що подані внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, чи право або інтерес не підлягають судовому захисту.
Згідно з ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Так, в силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що фізична особа-підприємець може бути стороною спору у господарському судочинстві лише у разі, якщо розгляд такого спору в господарському суді прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом, а коло господарських спорів, у яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 Господарського кодексу України).
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом спору в цій справі є зобов'язання відповідача усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, яким є 1) частина будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Е-1 по вул. Тувинських Добровольців, 17 у м. Рівне, що складає ідеальну її частку у розмірі 19/100 або 8, 3 кв. м площі її приміщення, та 2) електрообладнання у цій ТП, шляхом зобов'язання відповідача передати йому комплект ключів від вхідних дверей будівлі трансформаторної підстанції та зобов'язання не чинити йому перешкод у здійсненні технічного контролю, технологічного обслуговування, ремонту та заміни належного йому електрообладнання на свій розсуд.
Речово-правові позовні вимоги обґрунтовані вчиненням відповідачем як співвласником майна (частка 81/100) протиправної поведінки у вигляді перешкод позивачу як іншому співвласнику майна (частка 19/100) шляхом недопуску останнього до належного йому майна, що в свою чергу порушує права позивача щодо користування та розпорядження таким майном у його господарській діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті 25 цього Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У ст. 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).
Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Як зазначає позивач у позовній заяві, фізична особа-підприємець Самсонюк Сергій Анатолійович чинить перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном фізичної особи підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича, який використовує належне йому майно у своїй підприємницькій діяльності, яким є 1) частина будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Е-1 по вул. Тувинських Добровольців, 17 у м. Рівне, що складає ідеальну її частку у розмірі 19/100 або 8, 3 кв. м площі її приміщення, та 2) електрообладнання у цій ТП.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із негаторним позовом у порядку ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння. Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об'єктивно порушували його права і були протиправними. Негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (зміст права власності) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, негаторний позов є позовом про захист права власності.
Спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.
Судом встановлено, що як вбачається із витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації за № 35261041 (номер запису: 200-10014 в книзі 27) - 22.08.2012 року проведено державну реєстрацію права власності за Каспруком Костянтином Сергійовичем на будівлю трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ВРТ № 654428 р. № 2351 від 10.08.2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що на підставі вказаного витягу Каспрук Костянтин Сергійович із 22.08.2012 року володіє 19/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.02.2020 року проведено державну реєстрацію права власності на 81/100 будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Т-1 загальною площею 42, 5 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 за Самсонюком Сергієм Анатолійовичем на підставі нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення серія та номер 223 від 11.02.2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що на підставі вказаної інформації Самсонюк Сергій Анатолійович із 11.02.2020 року володіє 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач зазначає, що належне йому майно, а саме 19/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 останній використовує у своїй підприємницькій діяльності, на підтвердження чого, зокрема, додав до позовної заяви договір на постачання електричної енергії № 270046724 укладений ним (як споживачем) із ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" (як постачальником), додатком до якого є перелік об'єктів і точок обліку споживача - цехи по розливу безалкогольних напоїв за адресою АДРЕСА_3 , місце встановлення РУ-0,4кВ ТП-457, тарифна група промисловість до 750 кВА.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що фізична особа-підприємець Самсонюк Сергій Анатолійович чинить йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, яке позивач використовує у підприємницькій діяльності.
При цьому до позовної заяви позивач додав копію заяви фізичної особи Каспрука Костянтина Сергійовича до фізичної особи Самсонюка Сергія Анатолійовича від 07.12.2020 року, у якій заявник просить у зв'язку з аварійною ситуацією та необхідністю проведення термінових ремонтних робіт у нежитловому приміщенні № 3 ТП-457 за адресою АДРЕСА_3 надати доступ до обладнання, власником якого є заявник, працівникам ТОВ "ТЕХНІК".
Господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини стосовно нежитлового приміщення будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Т-1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Окрім того, Самсонюк Сергій Анатолійович із 11.02.2020 року володіє 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 як фізична особа.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.02.2021 року отриманого на запит судді Заголдної Я.В.,- 15.03.2002 року проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича, видами економічної діяльності якого є:
68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);
93.12. діяльність спортивних клубів.
Позивач у справі не довів суду, що майно, належне Самсонюку Сергію Анатолійовичу як фізичній особі, а саме - 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 , останній використовує є фізична особа-підприємець.
Таким чином, судом встановлено, що як співвласник належного Каспруку Костянтину Сергійовичу майна, Самсонюк Сергій Анатолійович діє як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Речово-правові позовні вимоги позивача у даному спорі обґрунтовані вчиненням відповідачем як співвласником майна (частка 81/100) протиправної поведінки у вигляді перешкод позивачу як іншому співвласнику майна (частка 19/100) шляхом недопуску останнього до належного йому майна, що в свою чергу порушує права позивача щодо користування та розпорядження таким майном у його господарській діяльності.
Однак, судом встановлено, що власником 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_3 добровольців є фізична особа Самсонюк Сергій Анатолійович .
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду, сформульованих, зокрема, в постановах від 14.03.2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05.06.2018 року в справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18, від 15.05.2019 року в справі №904/10132/17)).
Доказів того, що Самсонюк Сергій Анатолійович використовує 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських добровольців як фізична особа-підприємець та що саме фізична особа-підприємець Самсонюк Сергій Анатолійович чинить перешкоди у використанні позивачем свого майна, матеріали справи не містять та позивачем суду в порядку встановленому ГПК України таких доказів не надано.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності, - є спором про право цивільне та має приватноправовий характер.
За змістом вимог ст.ст. 15, 20 Цивільного кодексу України, гл. 4 ГПК України особа здійснює право на захист на свій розсуд, а тому позивачеві належить право визначати особу, яка повинна відповідати за його позовом.
Тому враховуючи встановлені у справі обставини, суд зазначає, що даний спір пред'явлено до фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича щодо захисту права власності на нерухоме майно, частиною якого Самсонюк Сергій Анатолійович володіє як фізична особа, що робить неможливим розгляд даної справи в порядку господарського судочинства.
Спір у даній справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Разом з тим, враховуючи вищезазначені обставини щодо наявності приватноправового спору, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір за вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд роз'яснює позивачеві його право звернутися із вказаною позовною вимогою до судів загальної юрисдикції.
Окрім того, господарський суд роз'яснює позивачеві про його право звернутися в порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», до господарського суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання даного позову у розмірі 2 227 грн 00 коп.
Керуючись ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 ГПК України, суд -
1. Закрити провадження у справі № 918/139/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 06.04.2021 року в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у порядку та строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Заголдна Я.В.