Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"09" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/80/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон - Прилад" (61045, м.Харків, вул. Клочківська, буд. 295, код ЄДРПОУ 40711560)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, місто Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)
про стягнення заборгованості в сумі 534 315,60 грн
У лютому 2021 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Еталон - Прилад" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 534 315,60 грн за договором поставки №53-122-01-20-09580 від 27.04.2020, з яких 526 000,00 грн основного боргу, 2 511,32 грн відсотків річних та 5 804,28 грн інфляційних втрат.
Позовну заяву Товариство обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути на свою користь борг та санкції за вказаним договором.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі 918/80/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17 лютого 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив у якому останній, зокрема, звертає увагу суду на невірно зазначений початок прострочення грошового зобов'язання вказаний позивачем, з огляду на що 3% річних вважає заявленими безпідставно та просить відмовити у цій вимозі. Крім того, відповідач повідомив про визнання основної суми боргу, у зв'язку з чим просив при прийнятті рішення врахувати положення частини 1 статті 130 ГПК України щодо повернення позивачу 50% судового збору. Також відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявлений позивачем у зв'язку з його неспівмірністю.
23 лютого 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що на його переконання ним вірно обраховано 3% річних з посиланням на умови договору та частину 5 статті 254 ЦК України. Вважає, що днем початку прострочення оплати є 23.11.2020.
Щодо витрат на правову допомогу позивач вказав, що в подальшому ним буде надано суду докази про фактично понесені судові витрати та їх розмір, оскільки в позовній заяві зазначений попередній орієнтовний розрахунок таких витрат.
01 березня 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній не погодився із наведеним у відповіді на відзив.
25 березня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до якої останній повідомив, що розмір гонорару адвоката складає 7 000,00 грн як і у попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат, однак, на даний час всі докази, які підтверджують їх розмір не можуть бути надані, оскільки процес надання правової допомоги у справі не завершений. Відповідні докази будуть надані стороною протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
27 квітня 2020 року між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Замовник) було укладено договір поставки № 53-122-01-20-09580 з додатками (далі Договір, а.с. 11-19).
Договір підписаний повноважними представниками постачальника та замовника, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №l (додаток 1 до договору, а.с. 13, зворот).
Пунктом 2.3 Договору, визначено, що кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (Додаток№1).
Підписанням специфікації № 1 до Договору Постачальником та Замовником погоджено кількість та ціну за одиницю товару.
Згідно п.8.4 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.
У відповідності до п. п. 6.1, 6.2 Договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, 08.10.2020 було виготовлено ярлик на придатну продукцію № 1-7-551, що передбачений пунктом 6.1 Договору (а.с. 24).
На виконання умов Договору Постачальником було поставлено Замовнику продукцію на суму 526 800,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000607 від 05.10.2020 (а.с. 20), яка була отримана представником Підприємства, що не заперечується відповідачем.
Відтак, враховуючи умови Договору з 23.11.2020 у відповідача виник обов'язок з оплати за поставлену продукцію у розмірі 526 800,00 грн. Твердження відповідача про перенесення останнього дня оплати з вихідного на наступний робочий день є безпідставним, оскільки Договором передбачено строк у 45 календарних днів, а не робочих днів. Більше того свій обов'язок з оплати відповідач на момент прийняття рішення не виконав. Відтак відлік строку з якого виникло прострочення відповідачем оплати заборгованості на переконання суду позивачем визначено вірно.
Станом на дату звернення позивачем з даною позовною заявою до суду - 01.02.2021, Підприємство не виконало свій обов'язок з оплати за поставлену продукцію в сумі 526 800,00 грн, що стало підставою для звернення позивачем до суду.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що Відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу, а також нарахованих санкцій.
Однак, з позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача 526 000,00 грн, а не 526 800,00 грн. Суд зазначає, що з такої ж суми яка заявлена до стягнення у прохальній частині позову і обчислений судовий збір сплачений позивачем за подання даного позову. Відтак, враховуючи волевиявлення позивача, з огляду на неможливість суду виходити за межі позовних вимог, оскільки заборгованість за Договором в сумі 526 000,00 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оплачена, отже підлягає стягненню з останнього на користь позивача. Позов в цій частині підлягає до задоволення.
Доказів оплати боргу у вказаному розмірі за Договором відповідач суду не надав.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2 511,32 грн за період з 23.11.2020 по 20.01.2021 та інфляційних втрат у розмірі 5 804,28 грн за період з грудня 2020 по січень 2021, нарахованих позивачем на суму заборгованості 526 800,00 грн, що підтверджена матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних нарахована до сплати відповідачу становить 2 511,32 грн. Сума інфляційних втрат нарахована до сплати відповідачу становить 5 804,28 грн (розрахунок на а.с. 3).
Судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат наведені в позові. Слід зазначити, що за перерахунком суду за вказані позивачем періоди та на вказану суму боргу, правомірним є нарахування 2 550,01 грн 3% річних та 11 651,24 грн інфляційних втрат.
Однак, за неможливості суду виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2 511,32 грн. 3% річних та 5 804,28 грн інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Разом з тим, відповідно до норм статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав наявну основну суму заборгованості до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 3 945,00 грн, сплаченого при поданні позову, що припадає на основну суму боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в таких розмірах: 526 000,00 грн основного боргу, 2 511,32 грн 3% річних та 5 804,28 грн інфляційних втрат.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 4 069,73 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон - Прилад" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості в сумі 534 315,60 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, місто Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон - Прилад" (61045, м.Харків, вул. Клочківська, буд. 295, код ЄДРПОУ 40711560) 526 000 (п'ятсот двадцять шість тисяч) грн 00 коп. суму основного боргу, 2 511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн 32 коп. 3% річних, 5 804 (п'ять тисяч вісімсот чотири) грн 28 коп. інфляційних втрат та 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн 73 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон - Прилад" (61045, м.Харків, вул. Клочківська, буд. 295, код ЄДРПОУ 40711560) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн 73 коп., сплаченого при поданні позову, про що винести ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано суддею 09.04.2021.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич