65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/964/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши подання Старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Юрія Дмитровича за вх. 2-454/21 від 09.04.2021 про тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України
кредитор: Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк"
боржник: Фізична особа-підприємець Чобан Руслан Миколайович
Господарським судом Одеської області 13.04.2020 р. видано судовий наказ № 916/964/20, який набрав законної сили 07.08.2020 р., про стягнення з фізичної особи-підприємця Чобан Руслана Миколайовича на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ,,Приватбанк" заборгованість за Кредитним договором №Б/Н від 04.07.2019р. у сумі 111 971 грн. 89 коп., заборгованість за відсотками, нарахованих на прострочену заборгованість, у розмірі 1 929 грн. 27коп.; заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 3 983 грн. 44коп. та судовий збір 209 грн. 82 коп.
09.04.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшло подання Старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Юрія Дмитровича, в якому просить тимчасово обмежити виїзду за межі України боржнику - фізичній особі-підприємц. Чобан Руслану Миколайовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 ) до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим наказом № 916/964/20 про стягнення з фізичної особи-підприємця Чобан Руслана Миколайовича на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ,,Приватбанк" заборгованості у розмірі 111 971,89грн, посилаючись на положення ст.ст.18,19 Закону України ,,Про виконавче провадження", ст.6 Закону України ,,Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України".
В обґрунтування відповідного подання державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) посилається на наступне.
01.09.2020 р. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62924625 з виконання судового наказу № 916/964/20, виданого 13.04.2020 р.
01.09.2020 року Державним виконавцем по виконавчому провадженню № 62924625. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, що була надіслана боржнику рекомендованим листом (трекінг відправлення 6504517915742). Боржник вищевказаний борг не сплатив.
Державним виконавцем перевірено майновий стан боржника, шляхом направлення запитів до реєструючих органів та перевіркою майнового стану боржника за адресою вказаною у виконавчому документі.
Так згідно інформаційної довідки № 222245218 за боржником будь-яке нерухоме майно не значиться.
Згідно відповіді на запит N: 85607525 від 01.09.2020 14:05 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно відповіді на запит №: 85607518 від 01.09.2020 14:05 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи Боржник є - фізичною особою - підприємцем, у боржника відкриті рахунки в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", та у ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", М.ОДЕСА . Валюта рахунку: долари США (USD).
Відповідно до відповіді на запит No: 85607506 від 01.09.2020 15:10 до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, боржник є самозайнятою особою, яка самостійно нараховує (сплачує) дохід від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності, ознака доходу: 999.
01.09.2020 року старшим державним виконавцем по виконавчому провадженню № 62924625 винесена постанова про арешт всього рухомого та нерухомо майна боржника.
01.09.2020 року старшим державним виконавцем по виконавчому провадженню № 62924625. винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми боргу.
08.09.2020 року старшим державним виконавцем було надіслано на адресу боржника виклик про необхідність з'явитися до державного виконавця 28.09.2020 року о 10:00 год на адресу фактичного проживання боржника ( АДРЕСА_1 ).
25.09.2020 року Чобан Руслан Миколайович з'явився до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ознайомився з виконавчим провадженням та написав заяву, що на протязі трьох місяців зобов'язується сплатити суму боргу в повному об'ємі.
Проте, яка вказує заявник, на протязі трьох місяців на виконання судового наказу боржник нічого не сплатив.
Згідно відповіді на запит №: 89111376 від 27.10.2020 15:13 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону 18.03.2021 року, отримано відповідь, що Чобан Руслан Миколайович, латинськими літерами: CHOBAN RUSLAN, Напрям перетину: Виїзд, має закордонний паспорт, серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 , Громадянство: УКРАЇНА.
25.09.2020р. державний виконавець вийшов за адресою мешкання (юридичною адерсою) боржника, як вказує заявник: м. Одеса, вул. Толстого, 7, де було встановлено, що боржник не знаходиться, господарську діяльність не здійснює, майно боржника яке підлягає опису та арешту відсутнє, про що складено акт державного виконавця.
В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
В силу частин першої-четвертої статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
В силу статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме: до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
На виконання пункту 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" №261/2008 від 24.03.2008 щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано спільний лист №25-32/463 №25-5347 від 27.05.2008, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання такого обмеження вирішується судом.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
В рішенні у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Суд зауважує, що вирішуючи питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням, суд має дослідити матеріали справи на предмет наявності або відсутності у справі будь-яких належних та допустимих доказів того, що виконавець вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення і такі заходи виявилися безрезультатними, з огляду на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").
За умовами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В той же час, як встановлено судом згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець Чобан Руслана Миколайовича зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте з доказів наданих до заяви вбачається, що державний виконавець з метою перевірки майнового стану боржника здійснював вихід за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 7, що підтверджується доданим до заяви актом від 25.09.2020р. При цьому з відповідного акту вбачається, що іншого місцезнаходження боржника не встановлено
Разом з тим вихід з метою перевірки майнового стану боржника за адресою за якою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований фізична особа-підприємець Чобан Руслана Миколайовича, а саме: АДРЕСА_2 державний виконавець не здійснювався, що свідчить про невчинення державним виконавцем всіх заходів для розшуку боржника та/або його майна.
При цьому в заяві державним виконавцем зазначалось, що адреса м. Одеса, вул. Льва Толстого, 7 є юридичною адресою боржника, адреса місяця реєстрації боржника, проте жодних доказів на підтвердження відповідних посилань до заяви не надано, що також спростовується відомостями які містяться в Витягу з ЄДРЮОП та ФОП.
Отже, з урахуванням наведеного вище Господарський суд зазначає, що державним виконавцям не були в повій мірі вчинені виконавчі дії, а надані виконавцем докази не є достатніми для висновку про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, оскільки від з'явлення до державного виконавця за викликом не ухилявся. При цьому суд зауважу що відповідний виклик надсилався саме за адресою зазначеною у Витягу з ЄДРЮОП та ФОП.
Господарський суд звертає увагу державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Юрія Дмитровича на те, що він не позбавлений права на повторне звернення з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи-підприємця Чобан Руслана Миколайовича, врахувавши наведене вище.
Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні подання Старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Юрія Дмитровича за вх. 2-454/21 від 09.04.2021 про тимчасове обмеження України боржника - фізичної особи-підприємця Чобан Руслана Миколайовича у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя К.Ф. Погребна