07 квітня 2021 року Справа № 915/1583/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес” б/н від 05.04.2021 (вх.№4993/21) про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес”
(54042, м.Миколаїв, вул.Південна, буд.29, оф.11; ідент.код 33738615;
адреса представника - адвоката Михайлюка М.О.: 54020, м.Миколаїв, вул.Погранична,
буд.29-В, оф.711),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК”
(54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.61/11; ідент.код 43654610),
про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та витребування майна з чужого володіння,-
Господарським судом Миколаївської області на стадії підготовчого провадження розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК” про:
1) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес” (ідент.код 33738615), оформлене протоколом №4 від 30.09.2014 щодо передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Д.С.” (ідент.код 39418232) нерухомого майна (дитячого садка), розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Леваневців, буд.9, загальною площею 1239,7 кв.м.;
2) витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК” (ідент.код 43654610) шляхом передачі власнику Товариству з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес” (ідент.код 33738615) нерухоме майно - дитячий садок, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Леваневців, буд.9, загальною площею 1239,7 кв.м.
05.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес” звернулося до суду з заявою б/н від 05.04.2021 (вх.№4993/21) про забезпечення позову у даній справі шляхом:
1) накладення арешту на нерухоме майно (дитячий садок), загальною площею 1239,7 кв.м, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9;
2) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК” (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.61/11; ідент.код 43654610) здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі у користування, передачі у заставу тощо нерухомого майна - дитячого садочку, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9, загальною площею 1239,7 кв.м, а також проводити будівництво чи реконструкцію за цією адресою та будь-які будівельні роботи;
3) заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - дитячого садочку, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9, загальною площею 1239,7 кв.м.
Заява позивача мотивована тим, що на сьогоднішній день існує реальна загроза подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, оскільки особа, якій було протиправно передане спірне майно - ТОВ «Д.С.» відчужило його ТОВ «Еко-Житло». Останнє в подальшому знову здійснило відчуження спірного нерухомого майно ТОВ “Ділайн-НК”, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.04.2021.
Позивач стверджує, що неодноразове відчуження спірного нерухомого майна на даний час створює очевидну небезпеку для подальшого реального поновлення інтересів позивача, та при невжитті заходів забезпечення позову у разі задоволений позовних вимог може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
До того ж, позивач вказує, що спірне нерухоме майно може внаслідок протиправних дій відповідача знецінитись, зруйнуватись, змінити свої характеристики, що також призведе до неможливості повернення об'єкта нерухомого майна, який протиправно вибув з володіння ТОВ «Корн-Експрес».
При розгляді заяви судом взято до уваги наступне.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно ч.3 ст.137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову надав оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог прокурора щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пунктах 7, 9 постанови «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 №16, обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна (п.п.7.2 п.7). Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким забороняється вчинення дій щодо предмета спору (п.9).
Відповідно до п.4) ч.1 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав зокрема підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Приписами п.6) ч.1 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо зокрема наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.4) ч.4 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі зокрема державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників. Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Судом враховується, що відповідно до ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на вище наведені приписи чинного законодавства, а також приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, у визначений заявником спосіб, так як відсутність арешту на спірний дитячий садочок та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, може призвести до подальшого відчуження об'єкту нерухомості, який є предметом спору у даній справі. В свою чергу, вказані обставини можуть зумовить необхідність звернення позивача до суду з іншими позовами до інших відповідачів, що призведе до тривалого непоновлення інтересів позивача.
Що стосується вимоги про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК” здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі у користування, передачі у заставу тощо нерухомого майна - дитячого садочку, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9; загальною площею 1239,7 кв.м, а також проводити будівництво чи реконструкцію за цією адресою та будь-які будівельні роботи, то суд дійшов висновку, що вказані вимоги є обґрунтованими та мають на меті запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду й поновлення інтересів позивача у разі задоволення позову.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне заяву ТОВ “Корн-Експрес” задовольнити.
Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес” б/н від 05.04.2021 (вх.№4993/21) про забезпечення позову, - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на нерухоме майно - дитячий садок, загальною площею 1239,7 кв.м, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9.
3. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - дитячого садочку, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9; загальною площею 1239,7 кв.м.
4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК” (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.61/11; ідент.код 43654610) здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі у користування, передачі у заставу тощо нерухомого майна - дитячого садочку, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв. вул.Леваневців, буд.9; загальною площею 1239,7 кв.м, а також проводити будівництво чи реконструкцію за цією адресою та будь-які будівельні роботи.
5. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 07.04.2021.
6. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення державному виконавцю на протязі 3-х років.
За даною ухвалою:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Корн-Експрес”
(54042, м.Миколаїв, вул.Південна, буд.29, оф.11; ідент.код 33738615),
Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ділайн-НК”
(54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.61/11; ідент.код 43654610).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.В.Мавродієва