вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/387/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” про стягнення 112 244,74грн, без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України" (далі - НАК “Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (далі - КП БСР “Бородянкатепловодопостачання”) про стягнення 112 244,74грн, що складається з: 99 194,69грн - основний борг за поставлений природний газ у жовтні 2019 року - лютому 2020 року; 2554,35грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.11.2019 по 31.12.2020; 3801,11грн - втрати від інфляції за період з 01.02.2019 по 30.11.2020; 6694,59грн - пеня за період з 26.11.2019 по 25.09.2020.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №5267/1920-КП-17 від 11.10.2019 в частині оплати переданого природного газу у встановлений договором строк (а.с.1-8).
Ухвалою від 11.02.2021 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.65-66).
Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 15.02.2021, а відповідачем 16.02.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103277016897 та №0103276783380 (а.с.68-69).
Відповідач правом на подання відзиву на позов у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, не скористався; клопотань про поновлення такого строку не подавав.
Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
11.10.2018 між сторонами у справі - НАК «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання», назва якого змінена на КП БСР “Бородянкатепловодопостачання” (далі - споживач), про що внесені відповідні зміни додатковою угодою №1 від 23.10.2019,(а.с.24) укладено договір №5267/1920-КП-17 постачання природного газу (а.с.15-23, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач - прийняти його та оплатити на умовах вказаного договору (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 37,5 тис. куб. м.
Як визначено п. 4.2 договору, ціна за 1000куб.м визначається сторонами щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Згідно п. 4.3 ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті); споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в п. 12 договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.
Відповідно до п. 4.4 договору загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Сторонами у п. 5.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині постачання газу до 30.04.2020 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
Додатковими угодами №№2-9 сторони неодноразово змінювали ціну товару (а.с.25-33).
Так, додатковою угодою №2 від 31.10.2016 така ціна погоджена сторонами у розмірі 5315,9405грн за 1000 куб.м з ПДВ з 01.10.2019 по 31.10.2019; додатковою угодою №3 від 12.11.2019 - у розмірі 6067,43грн за 1000 куб.м з ПДВ з 01.11.2019 по 30.11.2019; додатковою угодою №4 від 09.12.2019 - у розмірі 5320,663грн за 1000 куб.м з ПДВ з 01.12.2019 по 31.12.2019; додатковою угодою №5 від 17.12.2019 - у розмірі 6788,63грн з 01.01.2020 по 30.04.2020; додатковою угодою №6 від 28.01.2020 - у розмірі 5728,99грн з 01.01.2020 по 31.01.2020; додатковою угодою №7 від 24.02.2020 - у розмірі 4886,59грн з 01.02.2020 по 29.02.2020; додатковою угодою №8 від 23.03.2020 - у розмірі 4224,19грн з 01.03.2020 по 31.03.2020; додатковою угодою №9 від 23.04.2020 - у розмірі 3625,39грн з 01.04.2020 по 30.04.2020.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач у період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року поставив, а відповідач - прийняв природний газ на загальну суму 124 610,99грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.34-38).
Відповідачем 03.01.2020 перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 25 416,30грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.46).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджував про наявність у відповідача боргу за поставлений за таким договором природний газ у загальному розмірі 99 194,69грн. Відповідач під час розгляду даної справи не надав доказів оплати за поставлений газ.
Предметом спору у даній справі наявність у відповідача обов'язку оплатити поставлений природний газ, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оплати природного газу у розмірі 99 194,69грн (124 610,99-25 416,30), хоча строк виконання зобов'язання, встановлений договором, настав.
За вказаних обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 99 194,69грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий природний газ у жовтні та листопаді 2019 року, а також не розрахувався за природний газ, поставлений з грудня 2019 року по лютий 2020 року, допустивши прострочення,
Отже, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений п.5.1 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов'язання.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2554,35грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.11.2019 по 31.12.2020, а також 3801,11грн - втрат від інфляції за період з 01.02.2019 по 30.11.2020.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд вважає такі розрахунки арифметично вірними, а відтак вимоги про стягнення 2554,35грн - 3% річних та 3801,11грн - втрат від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6694,59грн пені за період з 26.11.2019 по 25.09.2020.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Договором визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пп. 5.1, 5,6 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 договору).
Крім того, у відповідності до додаткової угоди №6 від 28.01.2020 сторонами погоджено вищевказаний пункт договору викласти з 01.01.2020 в іншій редакції, відповідно до якої сторони узгодили, що пеня встановлюється у розмір 14.2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Таким чином, зважаючи на порушення строку виконання зобов'язання з оплати природного газу, позивач набув права вимагати від відповідача сплати пені у встановленому договором розмірі.
При цьому, з розрахунку вбачається, що розмір пені обраховано позивачем з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, - протягом 6 місяців з дня коди зобов'язання мало бути виконано, кількості днів у 2020 році - 366 днів. Окрім того, позивачем враховано, що з 12.06.2020 розмір облікової ставки НБУ встановлено на рівні 6%, тому пеня нараховувалась позивачем з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ (12*2=24%), подвійний розмір якої у відповідний період був меншим, аніж встановлений додатковою угодою (14,2%).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що розмір пені за заявлений період обраховано правильно, тому вимоги про її стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6694,59грн пені.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному обсязі, що складає 2270,00грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (ідентифікаційний код 33710516; 07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1-А) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 99 194,69грн основного боргу, 2554,35грн - 3% річних, 3801,11грн втрат від інфляції, 6694,59грн пені, а також 2270,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова