ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2021Справа № 910/13904/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП"
до відповідача: S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT"
про стягнення 10880 євро, -
Представники сторін:
від позивача: Бовтуненко М.А.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" про стягнення 10880 Євро, що еквівалентно 354796,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №0712 від 07.12.2019, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10880 євро.
Ухвалою від 21.09.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 24.03.2021; направлено судове доручення про вручення судових документів, а саме копії ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 910/13904/20, копії позовної заяви з додатками для вручення відповідачу - S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" в порядку, передбаченому Договором між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від 30.01.2002 до Міністерства юстиції Румунії через Міністерство юстиції України; зупинено провадження у справі №910/13904/20 до надходження відповіді на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі №910/13904/20.
Враховуючи, що у ст.4 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах вказано, що при здійсненні правової допомоги установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції України і Міністерство юстиції Румунії, супровідним листом від 21.10.2020 судом було скеровано на адресу Міністерства юстиції України: судове доручення про вручення документів (оригінал) та завірені копії (2 прим); нотаріально посвідчений переклад доручення про вручення документів на румунську мову (2 прим); нотаріально посвідчений переклад ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі № 910/13904/20 на румунську мову (2 прим.); нотаріально посвідчений переклад позовної заяви на румунську мову (2 прим.)
Приймаючи до уваги, що судом було вчинено всі дії, які передбачено господарським процесуальним законодавством України та Договором між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з огляду на те, що сплив термін, який суддя визначив як достатній для повідомлення учасника справи - нерезидента України, ухвалою від 24.03.2021 поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 24.03.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2021.
Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 07.04.2021 не з'явився, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення вказаного учасника про розгляд справи.
Наразі, з огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 07.04.2021.
В судовому засіданні 07.04.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
07.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" (продавець) та S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" (покупець) було укладено договір №0712, за умовами п.1.1 якого продавець передає, а покупець приймає сільськогосподарську продукцію в якості плодів 2019 року без сторонніх запахів товарів.
У пункті 5.1 договору №0712 від 07.12.2019 передбачено умови поставки (CPT згідно Інкотермс 2010) кінцеве місце доставки та домовленість по розвантаженню, здійснюються щодо кожної партії товару.
За умовами п.п.7.1, 7.2 договору №0712 від 07.12.2019 ціна товару, наведена у рахунку, який складається для кожної партії товару та є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість контракту становить 500 000 євро чи еквівалент в доларах США.
Відповідно до п.8.1 договору №0712 від 07.12.2019 оплата повинна бути проведена наступним шляхом: товар оплачується покупцем в день випуску товару до митного режиму експорту; можлива часткова чи повна попередня оплата товару.
У п.13.3 договору вказано, що договір вважається укладеним з моменту його підписання покупцем та продавцем. Умови договору діють до 31.12.2020 та стосуються виконання фінансових зобов'язань до повного їх виконання.
Наразі, судом прийнято до уваги, що ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено принцип автономії волі.
Зокрема, вказаною статтею визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
У п.12.1 договору №0712 від 07.12.2019 вказано, що у випадку якщо врегулювання розбіжностей не є можливим за взаємною згодою сторін, останні будуть передані для врегулювання до Господарського суду міста Києва чи іншого господарського суду, територіальна або інстанція юрисдикція якого, у відповідності до матеріального та процесуального права України, дозволяє розглядати спір між сторонами. До правовідносин застосовується матеріальне та процесуальне право - законодавство України.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №0712 від 07.12.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №0712 від 07.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" було поставлено S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" товар на загальну суму 30280 євро. Зокрема, представленими суду міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) й митними деклараціями підтверджується поставка товару 11.12.2019 на суму 10500 євро, 16.12.2019 на суму 8170 євро та 19.01.2020 на суму 11610 євро.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поставлений товар відповідачем було частково сплачено на загальну суму 19400 євро.
За поясненнями позивача, решта товару відповідачем сплачена не була, внаслідок чого у S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" на загальну суму 10880 євро, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За умовами п.п.7.1, 7.2 договору №0712 від 07.12.2019 ціна товару, наведена у рахунку, який складається для кожної партії товару та є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість контракту становить 500 000 євро чи еквівалент в доларах США.
Відповідно до п.8.1 договору №0712 від 07.12.2019 оплата повинна бути проведена наступним шляхом: товар оплачується покупцем в день випуску товару до митного режиму експорту; можлива часткова чи повна попередня оплата товару.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого 11.12.2019, 16.12.2019, 19.01.2020 позивачем в межах договору №0712 від 07.12.2019 товару, настав.
Проте, як було встановлено вище, товар відповідачем в повному обсязі оплачено не було, внаслідок чого у S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" на загальну суму 10880 євро.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання своїх обов'язків за договором №0712 від 07.12.2019 в частині повної оплати товару належним чином доказово не обґрунтовано, наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №0712 від 07.12.2019 в частині оплати в повному обсязі товару, який було поставлено у грудні 2019 - січні 2020, не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" до S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" про стягнення 10880 євро.
При цьому, з приводу визначення еквівалента іноземної валюти у національній валюті у судовому рішенні, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.
Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема поставки, не суперечить чинному законодавству.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово.
Отже, з метою недопущення вказаної двозначності, господарський суд дійшов висновку щодо визначення в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості саме у валюті зобов'язання - євро без наведення еквіваленту у національній валюті України.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 ст.128 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у випадках, коли сума витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Як вказувалось вище, ухвалою від 21.09.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 24.03.2021; направлено судове доручення про вручення судових документів, а саме копії ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 910/13904/20, копії позовної заяви з додатками для вручення відповідачу - S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" (STR TITUS, NR 39, Camera 2, Sector 4, Bucuresti, Romania) в порядку, передбаченому Договором між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від 30.01.2002 до Міністерства юстиції Румунії через Міністерство юстиції України. Одночасно, вказаною ухвалою зобов'язано позивача у строк до 30.09.2020 року надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на державну мову Румунії: ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 про відкриття провадження у справі №910/13904/20, позовної заяви з додатками та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів у трьох примірниках.
Вказані переклади було надано позивачем на виконання вимог ухвали суду.
03.03.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" було надано суду докази на підтвердження понесення витрат на здійснення перекладів документів та їх нотаріального посвідчення, а саме платіжне доручення №765 від 09.10.2020 на суму 22600 грн, рахунок №356-051020 від 05.10.2020 на суму 22600 грн, акт від 20.10.2020 приймання-передачі наданих послуг з перекладу на суму 22600 грн.
Оцінюючи наведені вище документи, суд дійшов висновку, що останні є достатніми доказами понесення позивачем витрат, які пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 22600 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог, судовий збір та витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" до S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" про стягнення 10880 євро - задовольнити повністю.
2. Стягнути з S.R.L. "SC VALI STAR CONCEPT" (STR TITUS, NR 39, Camera 2, Sector 4, Bucuresti, Romania, реєстраційний номер J40/13904/2016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФРЕШ ГРУП" (03057, м.Київ, вул.Довженка, будинок 12-А, будинок 12-А, ЄДРПОУ 42711599) заборгованість в розмірі 10880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) євро, судовий збір в сумі 5321 (п'ять тисяч триста двадцять одна) грн 95 коп та витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в сумі 22 600 (двадцять дві тисячі шістсот) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.04.2021
Суддя В.В. Князьков