ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/19995/20
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т."
про стягнення 43 338,09 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." про стягнення 43 338,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами № 8 та № 8К від 01.01.2018 в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19995/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства. Ухвала про відкриття провадження у справі вручена уповноваженому представнику позивача 04.01.2021, про що свідчить, наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477089352
Щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т.", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: бульв. Академіка Вернадського, 42, м. Київ, 03142, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Відповідно до частини шостої 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які кореспондуються з приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2018 між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." (Орендар) укладено договір оренди № 8 майна, що належить до майнового комплексу НАН України (надалі також - договір №8) за умовами статті 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування з метою використання під офіс державне майно кімната 342 - 32,5кв.м (далі - Майно) загальною площею 32,5 кв. м, розміщене за адресою: бульвар Академіка Вернадського, 42, на 3 поверсі лабораторного корпусу № 2, 9-ти поверхового (будинку, приміщення, будівлі) інституту, що перебуває на балансі Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від "30" вересня 2017 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на "30" вересня 2017 181 090,33 грн.
Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстр Договору) та акта приймання-передачі Майна. (пункт 2.1 договору № 8)
За приписами пунктів 3.1-3.5 договору № 8, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 2 716,35 грн.
Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.
Орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату - нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості.(пункт 3.8 договору №8).
Цей Договір укладено строком на 1 рік і 11 місяців, що діє з 01 січня 2018 року до 30 листопада 2020 року включно (пункт 10.1 договору № 8).
На виконання умов договору № 8 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване приміщення за Актом приймання - передачі приміщення нерухомого орендованого майна № 8 від 01.01.2018.
Крім того, 01.01.2018 між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." (Орендар) укладено договір № К8 про відшкодування витрат балансотуримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі також - договір № К 8), за умовами п.1.1 якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: бульвар Ак.Вернадського,42 в м.Києві (надалі - Будівля), розрахунковою площею 8273 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за цим Договором.
Орендар користується приміщенням, яке складається з кімнати 342 - 32,5 кв.м у лабораторному корпусі № 2, загальною площею 32,5 кв. м, розміщене на 3 поверсі Будівлі, вартістю (експертною) 181 090,33 грн відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди.
Орендоване Приміщення використовується для цілей під офіс.
Згідно з пунктом 2.2.3 договору № К 8 Орендар зобов'язується, зокрема, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок Балансоутримувача (або організації, що обслуговує Будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.
При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочування.
Згідно з пунктом 5.1 договору № К 8, строк дії цього Договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від "01" січня 2018 № 8.
Сторони визначились і дійшли згоди, що цей Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з "01" січня 2018 року по "30" листопада 2020 року включно.
У Додатку № 1-к до договору № К 8 від 01.01.2018 наведено перелік відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), які повинні перераховуватись орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця до 20 числа поточного місяця.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача за період січень, лютий, травень - жовтень 2018 року виникла заборгованість за договором № 8 у сумі 24 309,07 грн (з індексом інфляції та ПДВ) та за договором № К 8 у сумі 9 219,60 грн (з індексом інфляції та ПДВ). Окрім того, ураховуючи неналежне виконання відповідачем умов договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, пеню та штраф.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване державне майно за Актом приймання - передачі приміщення нерухомого орендованого майна від 01.01.2018, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.
Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." період січень, лютий, травень - жовтень 2018 року за договором № 8 у сумі 24 309,07 грн та за договором № К 8 у сумі 9 219,60 грн підтверджується матеріалами справи, а саме: детальними розрахунками заборгованості, наданими позивачем.
Однак, суд звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано належних доказів та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем.
Отже, в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договорів № 8 та № К 8 відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 33 528,67 грн.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період прострочення з 21.10.2018 по 15.12.2020 у розмірі 1 572,59 грн за договором № 8 та у розмірі 596,43 грн з за договором № К 8.
Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі, а загалом у сумі 2 169,02 грн (1 572,59 грн + 596,43 грн).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочення з 21.10.2018 по 21.04.2019 за договором № 8 у розмірі 4 305,47 грн та за договором № К 8 у розмірі 1 633,29 грн.
Також, позивач заявив до стягнення штраф (7%) за порушення договору № 8 у розмірі 1 701,64 грн.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (пункт 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункт 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме 4 305,47 грн за договором № 8 та 1 633,29 грн за договором № К 8. Отже, загальна сума пені, що підлягає стягнення з відповідача становить 5 938,36 грн.
Щодо суми штрафу, суд визнає обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача штраф на підставі пункту 3.8 договору № 8 у розмірі 1 701,64 грн.
Відповідач обставин свого прострочення перед позивачем за договором № 8 не спростував та не заперечив.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." про стягнення 43 338,09 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." (бульвар Академіка Вернадського, 42, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 25411595) на користь Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України (бульвар Академіка Вернадського, 42, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 05417348) основний борг у розмірі 33 528,67 грн (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень 67 копійок), 3% річних у розмірі 2 169,02 грн (дві тисячі сто шістдесят дев'ять гривень 02 копійки), пеню у розмірі 5 938,36 грн (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 36 копійок), штраф у розмірі 1 701,64 грн (одна тисяча сімсот одна гривня 64 копійки) та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ