08.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/64/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Дзіворонюк М. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Івано-Франківської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача фізичної особи - підприємця Озарка Михайла Мироновича
про стягнення 5 063, 37 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,
за участю:
представника позивача Крайник О.В.,
представника відповідача Карвацького Р.М.,
прокурор в судове засідання не з'явився,
ухвалив таке рішення.
1. Предмет позову.
1.1. Розглядається позов Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи - підприємця Озарка Михайла Мироновича про стягнення 5 063, 37 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
2.1. Згідно з ухвалою від 01.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
2.2. Відповідно до ухвали від 15.02.2021 суд задовольнити клопотання відповідача від 13.02.2021 (вх.№2342/21 від 15.02.2021) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначив розгляд справи по суті на 02.03.2021, відмовив в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків та зобов'язання прокурора направити позовну заяву з додатками.
2.3. Ухвалою від 23.02.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 22.02.2021 (вх.№2676/21 від 22.02.2021) щодо визнання зловживання прокурором процесуальними правами, водночас зобов'язав прокурора надіслати відповідачу позовну заяву та додані до неї документи листом з описом вкладення з поіменним переліком документів, що направляються, за належною адресою відповідача (вул. Беринди, 9, смт Єзупіль Тисменицький район Івано-Франківська область, 77411).
2.4. Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 02.03.2021 суд ухвалив оголосити перерву до 23.03.2021 з наступним оголошенням перерви до 02.04.2021 та до 08.04.2021.
2.5. Згідно з ухвалою від 23.03.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП Шамінєва С. В.
2.6. Відповідно до ухвали суду від 08.04.2021 здійснено заміну Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області її процесуальним правонаступником - Івано-Франківською окружною прокуратурою.
3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.
3.1. Позовна заява від 26.01.2021 № 09.35-67-246ВИХ-21 (вх.№1446/21 від 27.01.2021).
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 13.09.2019 внаслідок проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, належних на праві власності ФОП Озарку М. М., встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, про що складені акти та довідки. За даними вказаних документів 13.09.2019 проведено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та загально нарахована плата у сумі 186 євро, що становить 5 063, 37 грн (відповідно до курсу НБУ станом на 13.09.2019). Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 53 ГПК, ст. 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
3.2. Відзив на позов від 22.03.2021 (вх. №4225/21 від 22.03.2021).
Позов не визнає з таких підстав.
3.2.1. Згідно з рішенням Тисменицького райсуду від 20.02.2020 у справі № 352/1965/19 задоволено позов водія автомобіля IVЕСО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом ВЕRGЕR, реєстраційний номер НОМЕР_2 ? ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - визнано незаконною та скасовано постанову серії ЕАК№ 427813 від 13.09.2019 про накладення штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП. Вказане рішення набрало законної сили 31.03.2020, і в ньому встановлено, що з урахуванням похибки не більше як на 2% від маси вантажу позивач перевозив вантаж масою 40 420 кг, що є у межах норми, а тому такий транспортний засіб не може вважатися великоваговим у розумінні п/п 2 п. 2 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні».
3.2.2. Вказує на те, що водій ОСОБА_1 , а також інший водій ОСОБА_3 , який керував ТЗ МАN, номерний знак НОМЕР_3 , везли сипуче зерно (кукурудзу), яка пересувалось під час гальмування. Проте вони не перевищили навантаження на вісь, оскільки час від часу зупинялись та пересували кукурудзу до відповідних осей і приводили вагові параметри ТЗ у відповідність з установленими нормативами.
3.2.3. Відсутність порушення водіями ПДР мотивує тим, що працівники позивача не заборонили подальший рух відповідно до абз. 3 п. 22.5. ПДР і після приведення вантажу у відповідність здійснили повторне зважування, яке не виявило порушень. Вказує на замовчування факту повторного зважування.
3.2.4. Вважає, що крім похибки, яка встановлена у нормативному акті, а саме у п/п 3 п. 2 Порядку № 879 у розмірі до 2 %, належить також застосовувати похибку засобу вимірювальної техніки № 35-02/5361, передбачену свідоцтвом про повірку № 35-02/5361 у розмірі 2 %.
3.2.5. Зазначає, що повноважень Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, в тому числі щодо нараховування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, набрали чинності 25.09.2019, тобто через 12 днів після описаних прокурором подій, які були раніше, а саме 13.09.2019. А тому ці повноваження не мають зворотної дії в часі відповідно до ст. 58 Конституції України.
3.2.6. Відповідно до ст. 238, 239 ГК України розцінює плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом як адміністративно-господарську санкцію, яка за приписами ст. 250 ГК України може бути застосована до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
3.2.7. З посиланням на ст. 92 Конституції України та її тлумачення у рішенні Конституційного суду України від 30.05.01 №7-рп/2001 у справі №1-22/2001 стверджує, що притягнути особу до відповідальності можна тільки за порушення закону, а не підзаконного акта, яким є Порядок № 879.
3.3. Відповідь на відзив позивача від 07.04.2021 (вх. №5071/21 від 08.04.2021).
3.3.1. Заперечує преюдиційність обставин, встановлених у справі № 352/1965/19, оскільки ця адміністративна справа стосувалась водія ОСОБА_1 , а стороною даного спору є перевізник Озарко М.М .
3.3.2. Спростовує твердження відповідача про те, що транспортні засоби не можуть вважатись великоваговими у розумінні п/п 3 п. 2 Порядку №879, оскільки має місце перевищення такого параметру, встановленого цією нормою, як осьова маса, що підтверджується даними точного габаритно-вагового контролю.
3.3.3. З посиланням на п/п а) п. 2.3. ПДР та п. 12.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні стверджує, що за кріплення вантажу, а також за його зміщення під час руху транспортного засобу відповідають автомобільний перевізник та водій незалежно від виду вантажу та його групи.
3.3.4. Щодо заборони руху транспортного засобу пояснює, що відповідно до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, до повноважень працівників Укртрансбезпеки не входить затримання транспортного засобу згідно зі ст. 265-2 КУпАП.
3.3.5. Заперечує можливість застосування двох похибок по 2%, так як Порядком №879 передбачено застосування відхилення від встановлених нормативів навантаження транспортних засобів лише у межах похибки 2 %.
3.3.6. Стверджує, що на момент нарахування плати за проїзд у працівників Укртрансбезпеки були встановлені законом підстави та повноваження відповідно до ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
3.3.7. Щодо правової природи плати за проїзд вказує на правову позицію ВП ВС (постанова від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17), відповідно до якої за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Тому відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність не пропущена.
4. Обставини справи, оцінка доказів.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.
4.1. Уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 13.09.2019 проводились рейдової перевірки на автомобільній дорозі а/д М-12 км 191 + 100 (обхід м.Підволочиськ, пост превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області) з метою здійснення заходів державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (щотижневий графік проведення перевірок з 09.09.2019 до 15.09.2019, затверджений 04.09.2019; направлення на рейдову перевірку №006660 від 09.09.2019; графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю за вересень 2019 року).
4.2. Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом ВODЕХ, реєстраційний номер НОМЕР_4 (надалі ТЗ-1), водій ОСОБА_3 , встановлено таке: тип транспортного засобу - тягач з напівпричіпом (самоскид), тягач - дві передні осі, напівпричіп - три задні осі; результати вагового контролю навантаження на осі, тонн: 1) 6,60; 2) 11,10; 3) 7,30; 4) 7,70; 5) 7,70; повна маса транспортного засобу - 40, 40 т.
Ці обставини підтверджуються довідкою № 0018828 від 13.09.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеком про зважування транспортного засобу № 2129 від 13.09.2019.
4.3. Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки IVЕСО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом ВЕRGЕR, реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі ТЗ-2), водій ОСОБА_1 , встановлено таке: тип транспортного засобу - тягач з напівпричіпом, тягач - дві передні осі, напівпричіп - три задні осі; результати вагового контролю навантаження на осі, тонн: 1) 7,45; 2) 11,6; 3) 6,10; 4) 7,75; 5) 7,60; повна маса транспортного засобу - 40, 50 т. Ці обставини підтверджуються довідкою № 0018811 від 13.09.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеком про зважування транспортного засобу № 2130 від 13.09.2019.
4.4. Під час проведення вказаних перевірок складено акт перевірки №ВО-181006 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048113 від 13.09.2019 щодо ТЗ-1, а також акт перевірки №ВО-181073 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048106 від 13.09.2019 щодо ТЗ-2. У цих актах зазначено, що транспортні засоби належать підприємцю Озарку Михайлу Мироновичу, а також відображено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження.
4.5. На підставі акта №048113 від 13.09.2019 здійснено розрахунок № 5 від 13.09.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування і визначено плату в розмірі 93, 00 євро, що станом на день проведення розрахунку відповідно до курсу НБУ (1 євро/27,2224 грн) складає 2 531, 6832 грн. На підставі акта №048106 від 13.09.2019 здійснено розрахунок №04 від 13.09.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування і визначено плату в розмірі 93,00 євро, що станом на день проведення розрахунку відповідно до курсу НБУ (1 євро/27,2224 грн) складає 2 531, 6832 грн. Всього нараховано плату за проїзд в розмірі 186 євро, що становить 5 063, 37 грн.
4.6. Відповідно до вимог ст. 73, 74 ГПК України недоведеними є обставини щодо проведення повторного зважування вказаних транспортних засобів та приведення вантажу у відповідність, оскільки доказів на їх підтвердження не надано. Той факт, що відповідно до абз. 3 п. 22.5 ПДР вказаним транспортним засобам не заборонили подальший рух, сам по собі не свідчить про усунення порушення.
4.7. Не подано доказів на підтвердження того, що водії час від часу зупинялись та пересували кукурудзу до відповідних осей і приводили вагові параметри ТЗ у відповідність з установленими нормативами. Водночас в актах перевірки № ВО-181006 та № ВО-181073 містяться пояснення водіїв про причини порушення, де вони вказують, що не знали про перевантаження.
4.8. Суд відхиляє посилання відповідача на рішення Тисменицького райсуду від 20.02.2020 у справі № 352/1965/19 з таких підстав. У ст. 75 ГПК України визначено підстави звільнення від доказування. Зокрема, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). Одночасно в ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Відповідач зазначає, що у згаданому рішенні встановлено, що водій ОСОБА_1 перевозив вантаж масою 40 420 кг, що є у межах норми. Але у даній справі йдеться не про загальну масу транспортного засобу, а про навантаження на кожну вісь. Крім того, наявність чи відсутність перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відноситься не до обставин справи, а до правової оцінки певного факту, оскільки передбачає співвідношення вагових параметрів до нормативно встановлених вимог. Слушними є зауваження відповідача і щодо різного складу сторін у справах.
5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
5.1. До спірних правовідносин суд застосовує законодавство, яке було чинним на час здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, а саме станом на 13.09.2019.
5.2. В ч. 2 ст. 29 ЗУ «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
За приписами ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5.3. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (надалі - Порядок №879).
В п. 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку № 879 до великовагових транспортних засобів відносяться транспортні засоби, вагові параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі), що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У п. 22.5 ПДР визначено, що за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів, коли навантаження перевищує на одиночну вісь - 11 т, строєні - 22 т. Осі вважаються строєними якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
5.4. Співставивши дані габаритно-вагового контролю ТЗ-1 (п. 4.2. рішення) з наведеними показниками, суд висновує про перевищення навантаження на строєні осі - на 0, 7 т (нормативно встановлене - 22 т, фактичне - 22,7 т (7,30 т + 7, 70 т + 7, 70 т)).
5.5. Співставивши дані габаритно-вагового контролю ТЗ-2 (п. 4.3. рішення) з наведеними показниками, суд висновує про перевищення навантаження на другу одиночну вісь - на 0, 6 т (нормативно встановлене - 11 т, фактичне - 11, 6 т).
5.6. Суд відхиляє твердження відповідача про необхідність крім похибки, яка встановлена у п/п 3 п. 2 Порядку № 879 у розмірі до 2 % , також застосовувати похибку засобу вимірювальної техніки, оскільки нормативно встановлена похибка враховує всі обставини, які впливають на точність вимірювання. Окреме застосування похибки засобу вимірювальної техніки Порядком № 879 не передбачено.
5.7. Розрахунок плати (п. 4.5. рішення) здійснено відповідно до п. 22.5 ПДР, ч. 3 п. 2, п. 31-1 Порядку № 879.
5.8. Відповідач помилково розцінює спірну плату як адміністративно-господарську санкцію, оскільки вона за своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Такі висновки містяться, зокрема, в постановах ВП ВС від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, від 05.02.2020 у справі № 820/2475/18, які суд враховує відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України.
З огляду на викладене суд відхиляє посилання відповідача на рішення ст. 92 Конституції України щодо можливості притягнення особи до відповідальності тільки за порушення закону, а не підзаконного акта. Спірні правовідносини за своїм правовим характером є деліктними, які виникають з підстав завдання майнової шкоди (п. 3 ч. 2 ст. 11, глава 82 ЦК України). Питання внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів врегульовані в Законах України, які зазначені в п. 5.1. рішення. А Порядок № 879 затверджений відповідно до ст. 4 і 29 ЗУ "Про дорожній рух", ст. 33 ЗУ "Про автомобільні дороги", про що прямо вказано в постанові КМУ від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".
5.9. З урахуванням правової природи позовних вимог на них поширюється загальна позовна давність в три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України). Оскільки порушення виявлено 13.09.2019, а позов подано 27.01.2021, то позовна давність на час подання позову не спливла. За таких обставин відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
5.10. Щодо повноважень позивача на час проведення габаритно-вагового контролю та здійснення нарахування спірної плати. В п/п 15 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, було передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. В п. 3 Порядку №879 також було передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
6. Висновки суду.
6.1. З огляду на викладене позов належить до задоволення.
7. Судові витрати.
7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом прокурор сплатив судовий збір в розмірі 2 270 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2021 № 35.
7.2. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Озарка Михайла Мироновича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) 5 063, 37 грн (п'ять тисяч шістдесят три гривні тридцять сім копійок) плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Озарка Михайла Мироновича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 03530483) 2 270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.04.2021.
Суддя О. В. Малєєва