09.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/87/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль Сервіс"
про стягнення заборгованості в сумі 63803 грн 24 к.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 63803 грн 24 к.
Вирішення судом процесуальних питань.
10.02.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, суд надіслав товариству на адреси зазначені в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
17.02.2021 та 20.02.2021 поштові відправлення, якими суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі, повернулись до суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2021 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
10.02.2021 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання №02/336 від 03.07.2014 в частині оплати наданих послуг зберігання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 49939 грн 78 к. за період з 01.07.2018 - 31.12.2020. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 526, 530, 611, 629 ЦК України, статтями 230, 231 ГК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є матеріально - правова вимога про стягнення заборгованості за порушення строку оплати наданих послуг із зберігання майна.
03.07.2014 сторони спору уклали договір зберігання №02/336.
Сторони уклали договір письмово у формі єдиного документа, його підписали повноважні особи обох сторін за договором та скріпили печатками сторін. Згідно з п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 16.01.2017, цей договір діє з моменту підписання сторонами Акта приймання -передачі майна на відповідальне зберігання до 31.12.2017. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п.7.3.).
На умовах цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно (п 1.1.).
Перелік переданого на відповідальне зберігання майна вказується в акті приймання на відповідальне зберігання майна, який є невід"ємною частиною цього договору (додаток №1) (п.1.2 договору).
Місце зберігання майна знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька,201 (частина приміщення корпусу №1 (п.1.4.).
Відповідно до п.3.1. договору, зберігач зобов"язаний забезпечити зберігання та збереження майна протягом дії цього договору.
Згідно з п.4.1. договору поклажодавець зобов"язаний оплачувати послуги зберігача відповідно до умов договору. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору не забере майно, він зобов"язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання. Забрати майно від зберігача після закінчення строку зберігання.
Плата за добу зберігання майна, згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №3), який є невід"ємною частиною цього договору, складає 60 грн 00 к. в т.ч. ПДВ. (п.5.1.)
Плата здійснюється поклажодавцем самостійно до 10 числа місяця, наступного за кварталом, за який проводиться розрахунок, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок зберігача або внесення поклажодавцем грошових коштів на поточний рахунок зберігача або внесенням поклажодавцем грошових коштів готівкою в касу зберігача(п.5.2.).
Факти надання послуг по зберіганню майна підтверджуються актами приймання-передачі наданих послуг. Сторони погодили наступні терміни складання акта приймання-передачі наданих послуг: за перші шість місяців надання послуг - до 30 числа місяця наступного за шостим місяцем надання послуг, за наступний період - щоквартально, до останнього числа місяця поточного кварталу (до 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня) (п.5.3. ).
У випадку прострочення оплати, згідно з п. 5.2. договору, поклажодавець сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. За прострочення платежу понад 60 днів поклажодавець додатково сплачує зберігачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п.6.2.).
На виконання умов договору позивач прийняв, а відповідач передав на відповідальне зберігання майно: насос скважений штанговий НВ 1Б-38-35 - 20 шт.; насос скважений штанговий ННБ-44-35 - 10 шт.; насос скважений штанговий ННБ-70-35 - 40 шт., що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання -передачі майна на відповідальне зберігання від 03 липня 2014 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.
В період з 01.07.2018 - 31.12.2020 позивач надав відповідачу послуги із зберігання майна відповідно до умов договору на суму 54900 грн 00 к., що підтверджується актами наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані акти направлені на адресу відповідача , докази чого приєднані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору послуги із зберігання майна за вказаний період оплатив частково в сумі 4960 грн 22 к., що підтверджується випискою з рахунку, копія якої приєднана до матеріалів справи. Внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 49939 грн 78 к.
21.08.2020 позивач на адресу відповідача направив претензію №777/16-24 з вимогою оплатити суму заборгованості, докази направлення містяться у матеріалах справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв"язку з чим позивач на підставі п.6.2 договору і з врахуванням вимог ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 10430 грн 96 к.- пені, 1373 грн 17 к. - 3% річних та 2059 грн 33 к. - інфляційних нарахувань та звернувся за захистом порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ч. 1 ст. 936 ЦК України ).
Згідно з частиною 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Частиною першою статті 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
За приписами частини 1 статті 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6. ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг зберігання в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 49939 грн 78 к. - заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за періоди вказані позивачем в розрахунку, сума яких менша за суму заявлену позивачем до стягнення та задовольняє вимоги в частині стягнення 1370 грн 56 к. 3% річних. В частині стягнення 02 грн 61 к. 3% річних суд відмовляє.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2059 грн 33 к. в межах заявлених позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення пені.
Позивач беручи до уваги строк оплати та терміни складання актів приймання -передачі послуг, враховуючи часткову оплату нарахував відповідачу пеню за період з 11.10.2018 - 31.01.2021 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що становить 10430 грн 96 к.
Відповідно до ч.6. ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день
Суд самостійно з урахуванням вказаних обмежень розрахував пеню за допомогою ІПС "Законодавство" розмір якої становить 5074 грн 54 к. В частині стягнення 5356 грн 42 к. пені належить відмовити.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 49939 грн 78 к. основного боргу, 5074 грн 54 к. - пені, 1370 грн 56 к. - 3% річних та 2059 грн 33 к. - інфляційних нарахувань.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням від 02 лютого 2021 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог судовий збір в розмірі 2079 грн 34 к. - покладає на відповідача, судовий збір в розмірі 190 грн 66 к. - на позивача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 63803 грн 24 к. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль Сервіс", вул. Галицька, буд. 67, офіс 309, м. Івано-Франківськ, 76019 (код 38713286 ) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати", вул. Галицька, буд.201, м. Івано-Франківськ, 76008 (код 19389809) - 49939 ( сорок дев"ять тисяч дев"ятсот тридцять дев"ять гривень )78 к. основного боргу, 5074 ( п"ять тисяч сімдесят чотири гривні) 54 к. - пені, 1370 (одну тисячу триста сімдесят гривень) 56 к. - 3% річних та 2059 (дві тисячі п"ятдесят дев"ять гривень) 33 к. - інфляційних нарахувань, а також 2079 (дві тисячі сімдесят дев"ять гривень) 34 к судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 5356 (п"ять тсяч триста п"ятдесят шість гривень) 42 к. пені та 02 (дві гривні ) 61 к. 3 % річних відмовити.
Судовий збір в сумі 190 (сто дев"яносто гривень ) 66 к. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.04.2021
Суддя Т. В. Максимів