ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"08" квітня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/207/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд” б/н від 29.03.2021 року про вжиття заходів забезпечення позову, додану до матеріалів позовної заяви у справі № 907/207/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд”, м. Ужгород до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний”, м. Одеса з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, м. Одеса про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого Дімітровою Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яким стягнуто з позивача на користь відповідача предмет договору застави транспортного засобу від 17.04.2019 року за № 509, у забезпечення кредитного договору № KL2018-03381 від 30.07.2018 року, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі № 3351 від 21.12.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд”, м. Ужгород звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний”, м. Одеса з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни, м. Одеса про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого Дімітровою Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яким стягнуто з позивача на користь відповідача предмет договору застави транспортного засобу від 17.04.2019 року за № 509, у забезпечення кредитного договору № KL2018-03381 від 30.07.2018 року.
До матеріалів вищезазначеної позовної заяви позивач також додав заяву про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 29.03.2021 року шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі № 3351 від 21.12.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що постановою Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 14.01.2021 року відкрито виконавче провадження № 64139670 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, а постановою від 03.02.2021 року з метою примусового виконання виконавчого документу здійснено опис та арешт належного боржнику заставного майна, а саме, транспортного засобу марки “MANITOU МТ 523”, червоного кольору, 2003 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .
Боржник (позивач за позовом) покликається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що майно позивача може бути відчужене в разі проведення його примусової реалізації і позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, а в разі задоволення позову, позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав, тобто, відновлення його прав буде значно ускладнено.
Господарський суд вивчивши вказану заяву виходить з такого.
Розглянувши матеріали заяви, оцінивши наведені заявником (боржником, позивачем) доводи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в судовому процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
В даному випадку, заявник (боржник, позивач) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України просить зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
При цьому, позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що заборгованість, на яку вчинено оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її реальною можливістю примусової реалізації майна, звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису, до закінчення розгляду позову у даній справі.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, за захистом яких він звернувся до суду.
Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавцем буде примусово реалізовано заставне майно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року за № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Судом встановлено, що предметом заявленого у даній справі позову є вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач вважає, що заборгованість, на яку вчинено оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною.
Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку) підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.
Враховуючи предмет даного позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого Дімітровою Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яким стягнуто з позивача на користь відповідача предмет договору застави транспортного засобу від 17.04.2019 року за № 509, у забезпечення кредитного договору № KL2018-03381 від 30.07.2018 року до набрання законної сили рішенням суду у справі № 907/207/21.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При постановленні даної ухвали суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 року у справі № 914/1939/20.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
З огляду на наведені приписи щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки відносини у даній справі не є врегульованими та залишаються спірними, з урахуванням предмету заявлених позовних вимог, що носять немайновий характер, суд не вбачає наразі доцільності застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд” б/н від 29.03.2021 року про вжиття заходів забезпечення позову, додану до матеріалів позовної заяви у справі № 907/207/21, задоволити.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 21.12.2020 року № 3351, вчиненого Дімітровою Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд”, м. Ужгород на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний” предмет договору застави транспортного засобу від 17.04.2019 року за № 509, у забезпечення кредитного договору № KL2018-03381 від 30.07.2018 року до набрання законної сили рішенням суду у справі № 907/207/21.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Кошун Трейд”, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Льва Толстого, будинок 10 Б (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39930044)
Боржник: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Південний”, 65059, м. Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1, (код ЄДРЮОФОПтаГФ 20953647)
3. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме з 09.04.2021 року та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 09.04.2024 року.
4. На підставі ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
5. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
6. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
7. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 09.04.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.