Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1144/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Рупс В.О. - адвокат, ордер серії ЖТ №081991 від 19.11.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодар-Сервіс"
до Приватного підприємства "Укрпалетсистем"
про стягнення 278294 грн.59 коп.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 278294,59 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу №194/02/17 від 16.02.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару згідно умов вищезгаданого договору.
Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
01.04.2021 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами справи. Також позивач повідомив суд, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважала поданий позов безпідставним, просила відмовити в його задоволенні.
Також слід відзначити, що відповідач в обґрунтування заперечень на позов зазначала, що 16.02.2018 після здійснення проплати в сумі 156911,53 грн. відповідач поставив позивачу паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО) в кількості 7018,35 літрів на загальну суму 156911,53 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2141 УПС/02. Постачання товару здійснювали за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 65, отримання товару здійснив ОСОБА_1 .
В послідуючому 05.05.2018 позивач перерахував відповідачу суму в розмірі 121383,06 грн. В цей же день відповідач поставив паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С (ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне ДП-З-Євро-ВО) в кількості 4966,74 літрів на загальну суму 121383,06 гривень, що також підтверджується товарно-транспортною накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1465 УПС/01 від 05.05.2018 року. Постачання товару здійснювали за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 65, отримання товару здійснив ОСОБА_2 .
Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що його неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергодар-Сервіс" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Укрпалетсистем" укладено договору №194/02/17 купівлі-продажу нафтопродуктів (а.с. 12-16), відповідно до якого продавець зобов'язаний передати у власність у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Продаж окремих партій товару здійснюється на підставі цього договору (п. 1 договору).
Згідно п.п. 2.1. договору продавець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі поставити покупцю товар протягом строків, зазначених в заявках на відвантаження товару.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що в момент поставки товару покупець зобов'язаний поставити відмітки в товаро-супровідній документації про прийом товару (з обов'язковим вказуванням П.І.Б. та підпису особи, що отримала товар), та передати продавцю оригінал належним чином оформленої довіреності по типовій формі М-2.
У п.п. 3.1. договору зазначено, що товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеній в заявках, на умовах EXW (нафтобаза продавця, надалі - пункт поставки), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін.
З моменту передачі товару покупцю або уповноваженому перевізнику відбувається перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі (псування) товару від продавця до покупця (п.п. 3.7. договору).
Вартість товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат (п. 4.1. договору).
Відповідно до п.п. 4.2. договору сума договору визначається шляхом складання вартості поставлених партій товару протягом терміну дії договору.
Згідно з п. 4.3. договору покупець здійснює 100% попередню оплату товару.
Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, за умови повного розрахунку між сторонами. Термін дії договору автоматично продовжується на 1 рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.
Як зазначив позивач, під час виконання зобов'язань за даним договором відповідач виставив позивачу рахунок №1745 від 16.02.2020. За даним рахунком позивач здійснив 100% попередньої оплати за товар в сумі 156911,53 грн. (платіжне доручення №153 від 16.02.2018). Також відповідно до виставленого відповідачем рахунку №6341 від 04.05.2018, відповідач здійснив 100% попередньої оплати за товар в сумі 121383,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 179 від 05.05.2018.
Водночас, позивач наполягає на тому, що відповідач своїх обов'язків щодо продажу та поставки товару не виконав.
Позивач також в доведення вимог зазначив, що відповідно до п.п. 4.9. договору провів звірення взаєморозрахунків та складено відповідний акт за період 01.01.2018 03.09.2020, яким встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 278294,59 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога про повернення сплаченої на виконання умов договору №194/02/17 від 16.02.2017 попередньої оплати.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з умов договору, за своєю правовою природою даний договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Договір поставки в даному випадку передбачає як відпуску, так і послугу з транспортування товару.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає за необхідне відзначити, що пункт 3.4. договору визначає, що поставка товару продавцем покупцю здійснюється автоцистернами, причіпними цистернами, або шляхом самовивозу.
З позовної заяви вбачається, що товар в порядку самовивозу не відпускався позивачу.
Відповідач в свою чергу на підтвердження поставки товару суду подав копії товаро-транспортних накладних №241 УПС/02 від 16.03.2018 та №1465 УПС/01 від 05.05.2018 (а.с. 64-65).
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, завтвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Також згідно п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що приймання продукції провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (Інструкція).
Так, пункт 5.4.1. Інструкції передбачає, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.
Виходячи з положень наведених Правил та Інструкції, суд дійшов висновку, що Товаро-транспортні накладні в даному випадку є достовірним документом, який підтверджує, як списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.
Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідачем 02.03.2021 подано суду податкові накладні №2112 від 16.02.2018 та №977 від 05.05.2018 та квитанції до них (а.с. 183-186).
Так, з податкових декларацій, поданих Приватним підприємством "Укрпалетсистем" до податкового органу вбачається, що відповідачем було відображено у податкових деклараціях №2112 від 16.02.2018 та №977 від 05.05.2018 вартість поставлено товару.
Відображена у податковій звітності сума товару відповідає сумі вартості товару, зазначеній у документах які супроводжували вантаж при доставці його відповідачем позивачу.
Разом з податковими накладними відповідачем подано суду нотаріально завірені заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 181-182), з яких вбачається, що зазначені особи працюють водіями ПП "Укрпалетсистем" та автомобілями (з напівпричіпом-цистерною) саме під їх керуванням пальне 16.02.2018 та 05.05.2018 було поставлено ТОВ "Енергодар-Сервіс".
Таким чином, вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують факт поставки нафтопродуктів позивачу.
Щодо заперечень позивача відносно прийняття в якості доказів податкових декларацій №2112 від 16.02.2018 та №977 від 05.05.2018 та заяв свідків, суд відзначає, що ухвалою господарського суду від 18.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.03.2021 об 11:00 год. з наданням сторонам можливості до початку розгляду справи по суті подати суду у разі наявності додаткові письмові пояснення по суті спору.
Зазначені вище докази відповідачем подано 02.03.2021 до початку судового засідання.
Частина 1,3 ст. 201 ГПК України передбачає, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, податкові накладні та заяви свідків відповідачем було подано до початку розгляду справи по суті, тому прийняті судом до уваги з наданням такому доказу оцінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані достатніми доказами у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд відмовляє в задоволенні позову.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.04.21
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек.)