61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
30.03.2021 Справа № 905/82/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Стрюкова А.О.,
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область,
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 74562,84 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Акціонерне товариство “Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 74562,84 грн., з яких: 36642,36 грн. - плата за користування вагонами; 37920,48 грн. - збір за зберігання вантажу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням з боку відповідача договору про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та договору про експлуатацію під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017 року, у зв'язку з чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення додаткові збори і плати в сумі 74562,84 грн, що складаються 36642,36 грн. - плата за користування вагонами, 37920,48 грн. - збір за зберігання вантажу.
Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/82/21; справу №905/82/21 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 16.02.2021 розгляд справи №905/82/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Щодо стягнення збору за зберігання вантажу відповідач заперечив вказавши, що до складу потягу №3221 зокрема, входило 9 вагонів, які прибули за досильними накладними, із яких 4 вагони прибули раніше основної накладної, що потребувало додаткового часу для оформлення належної документації для підтвердження факту прибуття вантажу у відповідності до п.35 Розділу 8 ППВ; - щодо стягнення плати за користування вагонами відповідач заперечує, посилаючись на ті обставини, що між залізницею і власником колії визначена середньодобова кількість вагонів, яка передається на під'їзну колію відповідача, а несвоєчасне звільнення колії станції призначення виникло виключно з вини перевізника, оскільки 01.07.2020 на під'їзну колію комбінату прибуло 773 вагони, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 288 вагонів, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 31,5 %, а тому відповідач, має бути звільнений від плати за користування вагонами на підставі ст.121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами; - щодо стягнення збору за охорону вантажу відповідач зазначає, що такий нараховується відправнику за вантаж, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, а також, що сам розрахунок позивача є неправомірним, оскільки не включає пільгову добу. За підрахунком відповідача плата за користування вагонами мала нараховуватися у відповідності до ст. 46 Статуту з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача, а саме: плата за користування за 47 власних вагонів за 28 год. складає 3682,74 грн., збір за зберігання 2 доби за 35 завантажених та 14 порожніх вагонів складає 37920,48 грн.
У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що через систематичне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного забирання вантажів, залізницею нараховувалися та стягувалися в судовому порядку додаткові плати і збори за затримку вантажів на попутних станціях та на станції призначення. В контррозрахунку відповідач необґрунтовано зазначає можливу плату за користування вагонами в сумі 3682,74 грн. за 28 годин. Він необґрунтовано вважає, що облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання. Згідно з п.6 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017р. вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій ст.Маріуполь-сортувальний впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, а тому, нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам'яток про подавання вагонів №1825, №1827, та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом. При цьому, плата за користування вагонами нараховується не за 28 годин, а за 59 та 58 годин.
В запереченнях Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відповідач вказує, що затримка вагонів, зазначених у позові, сталася внаслідок подання залізницею вагонів, кількість яких значно перевищила переробну спроможність вантажних фронтів, у зв'язку з чим, за твердженнями відповідача затримка вагонів та відповідно вантажу сталася не з вини одержувача, а виключно з вини залізниці, а тому нарахування додаткових зборів є безпідставним.
У судове засідання 30.03.2021 представники сторін не з'явилися.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про час та дату слухання справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Спір у справі виник між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (позивач, перевізник) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (відповідач, замовник) щодо правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).
Положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць).
Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за N866/5087.
Згідно з пунктами 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки.
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник), (після зміни найменування - Акціонерне товариство «Українська залізниця») та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 (далі - договір про надання послуг), предметом якого згідно з пунктом 1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (після зміни найменування - Акціонерне товариство «Українська залізниця») (Залізниця, позивач), та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Власник колії, відповідач) укладено договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний та станції Асланове регіональної філії «Донецька залізниця» (в редакції додаткової угоди від 17.07.18).
Строк дії договору до 31.12.2020 включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
Відповідно до пункту 1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, до станції Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці (п.5 договору).
У пункті 3 договору зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь - Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Пунктом 5 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) визначено, що придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15.
Згідно з пунктом 6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження в кількості, що прибули; в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна не більше 220 осей (55 вагонів).
Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до пункту 10 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018) на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів 36,0 годин.
За умовами пункту 14 договору власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема, за: б) користування ваганами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; в) інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
Згідно з пунктом 15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника Залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
Згідно з пунктом 15.27 Правил технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1857 (з подальшими змінами і доповненнями): «Забороняється ставити в поїзди: вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться».
Відповідно до пункту 10.3 ПТЕ залізниць України: «Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад, з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу …».
01.07.2020 о 10 год. 19 хв. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №3221. У складі потягу знаходилось 57 вагонів.
Факт подачі спірних 48 вагонів потягу №3221 на 3 колію станції Маріуполь-Сортувальний о 12 год. 38 хв. 01.07.2020 відповідачем не оспорюється і підтверджений пам'яткою про подавання вагонів №1825. Згідно пам'ятки передача 48 вагонів при поданні відбулась 01.07.2020 року о 12-38 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Факт подачі спірного 1 вагону потягу №3221 на 3 колію станції Маріуполь-Сортувальний о 13 год. 19 хв. 01.07.2020 відповідачем не оспорюється і підтверджений пам'яткою про подавання вагонів №1827. Згідно пам'ятки передача 1 вагону при поданні відбулась 01.07.2020 року о 13-19 год. без зауважень щодо технічного стану вагону.
Як зазначено вище, згідно з п. 6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з 3 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Згідно акту про затримку вагонів №1-37, що складений у присутності агента комерційного станції Маріуполь-Сортувальний Рослика І.В. та прийомоздавальника ПрАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_1 , потяг у кількості 57 вагонів прибраний з 3 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 04.07.2020 о 03-30 год. - в кількості 57 вагонів.
Таким чином оскільки приймально-здавальні операції 48 вагонів були здійснені у період з 10-19 год. до 12-38 год. 01.07.2020, 1 вагону - у період з 10-19 год. до 13-19 год. 01.07.2020, то відповідно, відповідач повинен був забрати спірні 48 вагонів не пізніше 16-38 год. 01.07.2020, та 1 спірний вагон не пізніше 17-19 год. 01.07.2020.
Фактично вагони потягу простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 04.07.2020 о 03-30 год, про що Залізницею 07.07.2020 у присутності агента комерційного ОСОБА_2 та нтк ОСОБА_3 , станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми ГУ-23.
Відомість плати за користування вагонами №07079084р, №07079085р та накопичувальна картка №07070639 були пред'явлені ПрАТ «ММК ім. Ілліча» для підписання і оплати. Представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відомість і накопичувальну картку підписав із зауваженнями такого змісту: - «Сума 31600-40 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку»; - «Сума 324866-10 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку»; - «Сума 650-20 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Загальний час простою 48 вагонів потягу за період з 16-38 год. 01.07.2020 по 03-30 год. 04.07.2020 склав 58 год. 52 хв.; 1 вагону потягу за період з 17-19 год. 01.07.2020 по 03-30 год. 04.07.2020 склав 58 год. 11 хв.
Перевіривши визначені Залізницею вихідні дані, судом встановлено, що Залізницею в акті загальної форми вірно визначений час початку простою, враховано, що приймально-здавальні операції були завершені о 12-38 год. та 13-19 год. 01.07.2020 і відповідно до п.6 договору вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Відповідно загальний час простою також визначений правильно.
Претензією від 21.10.2020 Залізниця звернулась до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з вимогою сплатити кошти в сумі 77684,04 грн. з ПДВ, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу.
Згідно відповіді №94/806 від 16.11.2020 на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 77684,04 грн. відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 36642,36 грн., збору за зберігання вантажу в сумі 37920,48 грн.
Щодо вимог про стягнення збору за користування вагонами cуд зазначає наступне.
Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (пункти 119-126 Статуту залізниць України). Плата за користування вагонами нараховується згідно із пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць.
З посиланням на пункт 15 розділ 6 частини 1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, пункт 5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16456 за час простою Залізницею ПрАТ «ММК ім. Ілліча» нарахована плата за користування вагонами, яка внесена до відомості плати за користування вагонами №07079084р, №07079085р на підставі пам'ятки про подання вагонів (ф. ГУ-45) №1823, 1827 у розмірі 33136,30 грн. без ПДВ.
Плату за користування вагонами застосовано позивачем відповідно до п.1 розділу 5, табл. 1 "Збірка тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами" ставка за користування вагоном за 45 годин - 206,20грн, понад 45 год. - 16,00грн. за кожну годину за 1 вагон, із урахуванням коефіцієнта, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами. Розрахунок наведено у позовній заяві.
У відзиві на позовну заяву відповідачем факт затримки вагонів, визначений час початку простою і загальний час простою не заперечується.
Позивачем нарахований збір за користування вагонами у меншому розмірі 36642,36 грн з ПДВ.
За розрахунком суду, враховуючи п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 “Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць”, пункт 1.5 (таблиця №1), та коефіцієнт телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісан. №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019р, плата за користування вагонами складає 36644,93 грн., із розрахунку:
плата за користування 47 власними вагонами:
1) (206,20 грн. (ставка ТК №1 за 45 годин) + 224 (ставка ТК №1 за кожну годину понад 45 (16грн.) помножена на 14 год.) х 3,023 (коеф.) х 46 власних вагонів - 50% = 29911,38 грн. + 20% ПДВ = 35893,65 грн.,
2) (206,20 грн. (ставка ТК №1 за 45 годин) + 208 (ставка ТК №1 за кожну годину понад 45 (16грн.) помножена на 13 год.) х 3,023 (коеф.) х 1 власний вагон - 50% = 626,06 грн. + 20% ПДВ = 751,28 грн.
Разом з тим, враховуючи те, що згідно з вимогами ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми збору за користування вагонами в заявленому розмірі - 36642,36 грн з ПДВ.
Наданий відповідачем контррозрахунок за користування вагонами у сумі 3682,74 грн. з ПДВ (здійснено виходячи з 28 год. затримки вантажу, враховуючи добу безоплатного зберігання) суд до уваги не приймає оскільки термін визначений ст. 46 Статуту залізниці України щодо безоплатного зберігання вантажу враховується виключно при нарахуванні збору за зберігання вантажу і не застосовується при нарахуванні плати за користування вагонами.
Відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 р.6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від перевізника.
Так, згідно ст.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 13 від 25.02.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, відповідно до п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами, у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
В спірному випадку вагони знаходилися на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017р. мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами відхиляється, оскільки є безпідставним та необґрунтованим.
Разом з цим, відповідачем не доведено, що залізницею вагони подавались саме на фронти навантаження з перевищенням їх максимальної переробної спроможності.
Крім того, укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць суд до уваги не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій від зазначеної кількості.
Слід зауважити, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці. Однак, зазначене має враховувати встановлений законодавством принцип індивідуалізації відповідальності: відповідальність покладається не на певне коло осіб суб'єктів певних відносин, а на конкретну особу, з вини якої сталось порушення прав або інтересів залізниці.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що перестоювання вагонів було викликане необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію ПрАТ «ММК ім. Ілліча» загрожувала безпеці руху (вагони були небезпечними для перевезення).
Несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).
Щодо вимог про стягнення збору за зберігання вантажу cуд зазначає наступне.
За час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) був нарахований збір за зберігання вантажу 49 вагонів в сумі 31100,60 грн без ПДВ (37320,72 грн. з ПДВ), з яких: збір за зберігання власного рухомого складу на своїх осях 14 власних вагонів в сумі 499,80 грн без ПДВ, (599,76 грн. з ПДВ), які були внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №07070639 від 07.07.2020, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума з ПДВ у розмірі 37920,48 грн.
Як зазначалося вище, відповідно до статті 46 Статуту залізниці України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 року №644 (далі - Правила №644).
Відповідно до п.п 4, 5 Правил №644, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п.5 Правил №644), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п. 8 Правил №644).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 "Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування" розділу ІІІ "Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів" Збірника тарифів, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Позивачем нарахований збір за зберігання вантажів та власного рухомого складу у розмірі 37920,48 грн з ПДВ.
Зважаючи на приписи Статуту залізниць України, період безоплатного користування місцем загального користування на залізниці у спірних правовідносинах, враховуючи дату передачі 48 вагонів (01.07.2020 о 16-38 год.), 1 вагону (01.07.2020 о 17-19 год.), охоплюються періодом у часі з 24-ої години 02.07.2020 по 24-у годину 03.07.2020, після чого здійснюється облік часу протягом якого здійснюється нарахування збору за зберігання вантажу до 03-30 год. 04.07.2020. Таким чином час, який може бути віднесений на відповідальність вантажовласника дорівнює 28-30 год, відтак неповна доба зберігання вантажів округляється до повної (2 доби).
Суд, враховуючи викладені висновки, здійснивши власний розрахунок, встановив, що збір за зберігання вантажу та зберігання власного рухомого складу складає 37920,02 грн, із розрахунку:
1) плата за зберігання вантажу 49 вагонів - 1286 тонн (загальна вага нетто завантажених вагонів) х 4,00 гривень (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) х 3,023 (коеф.) х 2 (кількість днів зберігання з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної) = 31100,62 гривень + 20% ПДВ = 37320,74 гривень.
2) плата за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях на коліях станції - 5,9 (розмір збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях) х 3,023 (коеф.) х 2 (кількість днів зберігання з 00-00 год. 03.07.2020 до 03-30 год. 04.07.2020 з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної) х 14 вагонів = 499,40 гривень + 20% ПДВ = 599,28 гривень.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення плати та зберігання вантажу підлягають частковому задоволенню - в сумі 37920,02 грн.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним саме відповідачем, спростовуються викладені у відзиві доводи відповідача що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від нього, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами, збору за збереження вантажів є обґрунтованими.
Станом на час розгляду спору відповідачем не спростовано вимог позивача та не надано доказів оплати коштів у якості плати за користування вагонами та збору за збереження вантажів.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення із відповідача ПрАТ «ММК ім. Ілліча» додаткових зборів і плат у сумі 74562,38 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 74562,84 грн. задовольнити частково в сумі 74562,38 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216) плату за користування вагонами в сумі 36642,36 грн., збір за зберігання вантажів в сумі 37920,02 грн., та судовий збір в сумі 2101,98 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В судовому засіданні 30.03.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 08.04.2021р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз