пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 квітня 2021 року Справа № 903/89/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали по справі № 903/89/21
за позовом заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до Приватного підприємства “Горагротехліс”, м. Горохів
про стягнення 53 219,37 грн.
за участю представників:
від позивача: Бірук В.Я. (довіреність № 2485/7.1/14-20 від 28.12.2020),
від відповідача: Садовець В.В. - керівник,
В судовому засіданні взяла участь Присяжнюк І.Б. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №059361 від 25.01.21),
15.02.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №34/1-95 вих-21 від 08.02.2021 заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури просить стягнути з Приватного підприємства “Горагротехліс” на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 53 219,37 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 10.03.2021; запропоновано сторонам подати суду: прокурору, позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; прокурору, позивачу (на власний розсуд) відповідно до ст. 166 ГПК України - відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
10.03.2021 на електронну адресу суду відповідач надіслав:
- клопотання б/н від 09.03.2021, в якому просив з метою забезпечення дотримання принципу пропорційності та змагальності сторін на підставі ч. 6 ст. 250 ГПК України здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.
- клопотання б/н від 09.03.2021, в якому просив витребувати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.
- відзив на позов б/н від 09.03.2021, в якому відповідач зазначив про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень. У поданому позові прокурором не зазначено обставини чи факти, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Укртрансбезпекою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням державних коштів. Сама по собі обставина незвернення позивачів з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Також у відзиві відповідач зазначив про те, що постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів щодо нього винесено не було; Укртрансбезпекою було винесено лише припис, оскарження якого законодавством не передбачено.
В судове засідання 10.03.2021 представник відповідача не з'явився.
Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039335071.
В судовому засіданні 10.03.2021 прокурор повідомив, що відзив на позов отримав 09.03.2021, а тому просив відкласти розгляд справи з метою ознайомлення з відзивом та подачі відповіді на відзив. Щодо клопотання відповідача про перехід до загального позовного провадження прокурор заперечив, посилаючись на те, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; вважає, що в межах спрощеного позовного провадження відповідач також може реалізувати свої права.
Щодо клопотання відповідача про витребування оригіналів документів вважав, що клопотання не підлягає до задоволення, оскільки відповідач не обгрунтував, в чому саме полягають сумніви щодо доданих прокурором до позовної заяви копій документів.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відзиву на позов не отримував; вважав, що клопотання відповідача не підлягають до задоволення.
Клопотання відповідача про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження до задоволення не підлягає з огляду на те, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають розгляду у загальному позовному провадженні, сторони можуть реалізувати свої процесуальні права і в спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно із ч. 2, 4 чт. 91 письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
З огляду на те, що відповідач не обгрунтував, в чому саме полягають сумніви ПП “Горагротехліс” щодо доданих до позовної заяви документів, копії документів, які додані до позовної заяви, засвідчені належним чином, клопотання відповідача про витребування для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.02.2021 суд пропонував подати суду: прокурору, позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; прокурору, позивачу (на власний розсуд) відповідно до ст. 166 ГПК України - відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
10.03.2021 відповідач на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 23.02.2021.
Отже, відповідач подав відзив у строк, встановлений судом для подачі відзиву, тобто не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
З метою повного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, надання можливості прокурору та позивачу ознайомитися з відзивом відповідача та подати відповідь на відзив, право на яке передбачене ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи ухвалою суду від 10.03.2021 було відкладено на 24.03.2021.
12.03.2021 від прокуратури надійшла відповідь на відзив №34/1-199 вих-21 від 11.03.2021, в якій прокуратура заперечує проти тверджень, наведених відповідачем у відзиві, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.
23.03.2021 на офіційну електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача, не засвідчене відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ), про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання, яке не взято судом до уваги.
В судове засідання 24.03.2021 представник позивача не з'явився.
В судовому засіданні 24.03.2021 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, просив в його задоволенні відмовити, заявив клопотання про виклик в судове засідання представника позивача, посилався на те, що автомобіль належить ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.03.2021 розгляд справи було відкладено на 07.04.2021; визнано обов'язковою явку представника позивача в судове засідання; постановлено прокурору і позивачу обрунтувати пред'явлення позову до ПП “Горагротехліс” в той час, як автомобіль марки «Renault», модель «Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки МАЗ-975830-3012, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 .
05.04.2021 від Луцької окружної прокуратури до суду надійшли пояснення №53/1-48вих-21 від 30.03.2021.
В судовому засіданні 07.04.2021 прокурор звернулась з клопотанням про заміну учасника справи та просила замінити у справі №903/89/21 Володимир-Волинську місцеву прокуратуру та залучити до участі у справі Луцьку окружну прокуратуру. На обгрунтування клопотання посилалась на наступне:
- згідно з постановою Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-ІХ від 17.07.2020 у Волинській області утворено Луцький район, до складу якого увійшла територія Берестечківської міської, Горохівської міської, Мар'янівської селищної територіальних громад колишнього Горохівського району.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Відповідно до п.п. 3,4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснювали відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур. Згідно з додатком до наказу на території Волинської області функціонують Володимир-Волинська, Камінь-Каширська, Ковельська та Луцька окружні прокуратури. Під територіальну юрисдикцію Луцької окружної прокуратури (з місцем розташування у місті Луцьку) підпадає Луцький район Волинської області. Пункт 1 цього наказу набирає чинності з дня початку роботи окружних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ. Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" днем початку роботи окружних прокуратур, у тому числі Луцької окружної прокуратури, визначено 15.03.2021.
Суд задовольнив клопотання прокурора та замінив Володимир-Волинську місцеву прокуратуру на Луцьку окружну прокуратуру.
Проте, Оскільки днем початку роботи окружних прокуратур, в т.ч. Луцької окружної прокуратури, визначено 15.03.2021, а з позовом до суду заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся 12.02.2021, та обставина, що відбулися зміни у структурі органів прокуратури України та з 15.03.2021 діє Луцька окружна прокуратура не впливає на розгляд справи.
На дату звернення до суду 12.02.2021 діяла Володимир-Волинська місцева прокуратура, заступник керівника якої на підставі Закону України «Про прокуратуру» мав право на подання позовної заяви в порядку господарського судочинства.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 “Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті”, ст.29 Закону України “Про дорожній рух”, п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
08.06.2018 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на 382 км автомобільної дороги М-07 сполученням «Київ-Ковель-Ягодин» було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля марки «Renault», модель «Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки МАЗ-975830-3012, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області ГСЦ МВС у Волинській області транспортний засіб Renault Magnum, д/н НОМЕР_1 , зареєстровано 12.04.2018 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім'я: ОСОБА_1 (а.с. 49).
За наслідками перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №036136 від 08.062018.
Під час проведення контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням нормативно допустимої маси, а саме: фактична маса транспортного засобу становила 49,55 т при нормативно допустимій 40 т; фактичне навантаження на одиничну вісь становило 13,55 тонн при нормативно допустимому - 11 тонн, фактичне навантаження на строєну вісь становило 29,25 тонн при нормативно допустимому 22 тонни.
На підставі акта від 08.06.2018 № 0010683 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 08.06.2018 № 1 на суму 1718,04 євро. Згідно вказаного розрахунку пройдена відстань транспортного засобу складала 139 км.
Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №036136 від 08.062018 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.06.2018 № 0010683 складено в присутності та підписано водієм ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією ГУ ДПС у Волинській області від 30.11.2020, ОСОБА_2 станом на 08.06.2018 був офіційно працевлаштований у ПП «Горагротехліс» (а.с.42). Зазначене підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період І та II кварталів 2018 року (а.с.43).
Згідно з ТТН серії ВЛА №132482 від 08.06.2018 перевізником та одержувачем вантажу (пиловник, сосна, вантаж подільний) є ПП «Горагротехліс», а водієм - ОСОБА_2 (а.с.35).
Разом з цим, згідно з договором купівлі-продажу необробленої деревини №279/279/л/2018 від 13.03.2018, укладеним між ДП «Городоцьке лісове господарство» (продавець) та ПП «Горагротехліс» (покупець) в особі директора ОСОБА_1 , продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну, визначену у договорі (п. 1.1. договору). Згідно з п. 1.2. цього договору продавець продає, а покупець купує товар для власної переробки (а.с. 37-39).
Таким чином, перевезення автомобілем марки «Renault» моделі «Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом MA3-975830-3012, реєстраційний номер НОМЕР_4 , здійснювалося 08.06.2018 для власних господарських потреб підприємства ПП «Горагротехліс», основним видом діяльності якого згідно з витягом з ЄДРПОУ є « 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво», а також серед видів діяльності підприємства - « 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт».
Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок № 879), перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.
27.06.2018 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області направило на адресу відповідача запрошення на розгляд справи №1412/20-18, в якому повідомило дату розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (а.с.18).
Факт надіслання запрошення на розгляд справи №1412/20-18 підтверджується копією фіскального чека від 27.06.2018 (а.с. 19).
Як зазначає прокурор в позовній заяві, рекомендоване відправлення №4302005932298 від 27.06.2018 вручено адресату ПП «Горагротехліс», оскільки відправнику не поверталося.
У зв'язку з неявкою представника ПП «Горагротехліс», розгляд справи проводився без його участі та за результатами її розгляду до перевізника застосовано припис про усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт №005320 від 16.07.2018 з вимогою сплатити плату за проїзд (а.с.20).
Припис було надіслано на адресу перевізника з листом від 18.07.2018. Постанова про накладення штрафу не виносилася, оскільки перевезення вантажу здійснювалося для власних потреб підприємства.
Згідно з листом Управління Укртрансбезпеки у Волинській області №50676/21/24-20 від 09.07.2020 дії працівників Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання розрахунку плати за проїзд №1 від 08.06.2018 ПП «Горагротехліс» не оскаржувалися.
Як вбачається з листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області № 1723/21/23-20 від 18.08.2020 на адресу ПП «Горагротехліс» Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області було повторно направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.07.2020 розрахунок плати за проїзд від 08.06.2018 з копіями матеріалів перевірки та повідомленням про необхідність сплати боргу (а.с.44). Згідно трекінгу відправлень Укрпошти, рекомендоване відправлення отримано адресатом 16.07.2020. Факт вручення поштового відправлення представнику ПП «Горагротехліс» Садовцю В.В. підтверджується також інформацією Волинської дирекції AT «Укрпошта».
Згідно з листом Управління Укртрансбезпеки у Волинській області №1723/21/23-20 від 18.08.2020 заборгованість ПП «Горагротехліс» не сплачено (а.с.44).
Також згідно з інформацією Управління Державної казначейської служби України у Маневицькому районі Волинської області від 29.01.2021, сума, яка нарахована для сплати, ПП «Горагротехліс» не сплачена (а.с.63).
Станом на день надіслання позову - 12.02.2021 ПП «Горагротехліс» вимогу про перерахування 53 219,37 грн. не виконав, добровільно плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не перерахував.
У зв'язку з тим, що відповідач не перерахував добровільно плати заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся з позовною заявою до господарського суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 дійшла правового висновку про те, що зазначена категорія справ не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).
Звертаючись з позовною заявою до суду, Володимир-Волинська місцева прокуратура обґрунтувала наявність інтересів держави, які, на її думку, полягають в порушенні законності в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, а також визначила уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спільного користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
Згідно з підпунктами 15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Наведена редакція підпункту 27 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 25.04.2018, яка набрала чинності 03.05.2018.
Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю”, який набрав чинності 25.09.2019, ч.7 ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт” доповнено новим абзацом, згідно з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нараховує плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та з огляду на внесені зміни до законодавства має право вживати заходи щодо стягнення цієї плати.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19 Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
В матеріалах справи міститься лист Державної служби України з безпеки на транспорті №9673/7.3/15-20 від 10.12.2020, в якому Укртрансбезпека просить прокуратуру звернутися з позовом до суду про стягнення плати за проїзд з перевізника ПП «Горагротехліс», посилаючись на те, що Укртрансбезпека не наділена правом звернення до суду про стягнення коштів за проїзд (а.с. 66-69).
У листі Укртрансбезпека посилається на те, що її повноваження щодо плати за проїзд обмежуються лише нарахуванням такої плати, та зазначає про те, що у неї відсутня можливість забезпечити належний рівень сплати судових зборів.
Зміст зазначеного листа дозволяє дійти висновку про те, що Укртрансбезпека не мала наміру звертатися з позовом до суду.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Таким чином, звернення заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства “Горагротехліс” про стягнення 53 219,37 грн. зумовлене об'єктивною причиною: нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, незважаючи на наявність у нього права на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у зв'язку із внесеними змінами до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, та до ч.7 ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Прокурор дотримався процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, яка повинна передувати зверненню з позовом до суду.
Листом №34/1-34вих.-21 від 09.01.2021 Володимир-Волинська місцева прокуратура повідомила позивача про ініціювання пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства “Горагротехліс” про стягнення плати за проїзд та про можливість оскарження наявності підстав для представництва (а.с. 70-71).
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Проте, позивач і після звернення прокурора не звернувся з позовом до суду.
За таких обставин пред'явлення позову заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави про стягнення 53 219,37 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, є відповідним засобом захисту інтересів держави в суді, оскільки уповноважений орган - Державна служба України з безпеки на транспорті не здійснювала захист інтересів держави у спірних правовідносинах після того, як він набув права на стягнення плати у зв'язку із внесеними змінами до законодавства та у зв'язку з неоплатою відповідачем коштів добровільно.
Прокурор не виступає як альтернативний суб'єкт звернення до суду, оскільки уповноважений орган - Укртрансбезпека, який може захистити інтереси держави, з позовною заявою про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом до суду не звертався.
Отже, заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 53 219,37 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, належним чином обгрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, навів підстави для представництва - нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, який не вживав заходів позовного характеру для забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.
Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” (в редакції станом на час перевірки) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон (для контейнеровозів понад 44 т), навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні осі - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.
Як передбачено п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Абзацом 1 пункту 28 Порядку встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку визначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
З огляду на викладене, оскільки перевізником вантажу було ПП «Горагротехліс», то прокурор правомірно заявив вимогу про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 53 219,37 грн. саме з нього, а не із власника транспортного засобу.
Відповідач порушив вимоги ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки вантаж перевозився з перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.
Цей факт підтверджується:
- актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №036136 від 08.062018;
- актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.06.2018 № 0010683;
- довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.06.2018 № 003765.
Як вбачається з позовної заяви заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури сума, заявлена до стягнення з відповідача, була обчислена, враховуючи курс гривні до євро станом на 08.06.2018.
Станом на 08.06.2018 одне євро становило 3097,6799 грн. (за 100 євро). Згідно з розрахунком №1 від 08.06.2018 відповідачу за перевищення вагових параметрів нараховано 1718,04 євро, що в національній валюті становить 53 219,37 грн.
Верховний Суд в постанові від 12.02.2020 у справі №926/16/19 дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, відповідач суду не надав. Також відповідач не надав доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.
Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 53 219,37 грн. підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Горагротехліс” (45701, Волинська область, м. Горохів, вул. Возз'єднання, 13, код ЄДРПОУ 37121122) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: ГУК у Волин.обл/ смт. Маневичі/22160100, код отримувача-38009371, р/р UA708999980313181216000003560, Казначейство України (ЕАП)) 53 219 грн. 37 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Горагротехліс” (45701, Волинська область, м. Горохів, вул. Возз'єднання, 13, код ЄДРПОУ 37121122) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 02909915) 2270 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 09.04.2021.
Суддя І. О. Якушева