вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2021 р. Справа№ 911/23/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.
за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.03.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020
у справі №911/23/20 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом прокурора Київської області
в інтересах держави в особі
1. Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства
2. Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"
3. Державного підприємства "Київське лісове господарство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська обласна рада
про розірвання договорів про умови ведення мисливського господарства та про умови здійснення біотехнічних заходів,
Прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство", Державного підприємства "Київське лісове господарство" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про розірвання договору про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2013, договору про умови здійснення біотехнічних заходів від 12.02.2017 та договору про умови здійснення біотехнічних заходів від 13.02.2017.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2020:
- задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про залучення третьої особи: залучено Київську обласну раду до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов'язано прокурора направити на адресу третьої особи - Київської обласної ради копію позовної заяви разом з долученими до неї документами у строк - до 24.12.2020; встановлено Київській обласній раді строк для подання пояснень третьої особи - до 15.01.2021; встановлено учасникам справи строк подання відповідей на пояснення третьої особи - до 29.01.2021;
- відмовлено повністю у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про закриття провадження у справі;
- задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про залишення позову без розгляду: залишено без розгляду позов прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик"; залишено без розгляду позов прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик";
- задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Призначено судову експертизу у справі №911/23/20, проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України;
- зупинено провадження у справі № 911/23/20 на час проведення експертизи.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі №911/23/20 в частині залишення позовної заяви прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" та Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про розірвання договорів про умови здійснення біотехнічних заходів (п.п. 3.1, 3.2 ухвали), призначення судової експертизи та зупинення провадження у цій справі на час проведення у цій справі на час проведення експертизи (п.п. 4.1., 5 ухвали), а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Разом з тим, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі №911/23/20, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали ним було отримано 05.01.2021.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Також за твердженням прокурора висновки місцевого господарського суду в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі державних лісогосподарських підприємств, призначення експертизи та зупинення провадження у даній справі не відповідають обставинам справи
Зокрема на думку прокурора, Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" та Державне підприємство "Київське лісове господарство" за своєю організаційно-правовою формою є державними підприємствами, а тому встановлені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" обмеження щодо представництва прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не поширюється на спірні правовідносини, оскільки термін "державні компанії" застосовний в статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосується державних акціонерних компаній, а не державних підприємств.
Також прокурор посилаючись на акти обстеження від 29.08.2019 та від 18.12.2019, а також листи Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" від 19.09.2019 №254/08 та від 18.11.2019 №32/02 зазначає, у суду першої інстанції не було дійсної потреби у признання вищевказаної судової експертизи та зупинення провадження у даній справі.
Короткий зміст письмових пояснень відповідача та узагальнення його доводів
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались правом подати відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021. Неподання відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судді Тарасенко К.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі №911/23/20 залишено без руху, надавши скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
До Північного апеляційного господарського суду надійшов лист від скаржника разом із квитанцією №56 від 18.01.2021 із якої вбачається, що скаржником усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 22.01.2021 та сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі №911/23/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі №911/23/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2021.
В судове засідання, яке відбулося 03.03.2021 з'явилися прокурор та представник відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Представник позивача-2 у судове засідання не з'явився, до суду апеляційної інстанції надіслав електронною поштою клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, в якому повністю підтримав вимоги зазначені у апеляційній скарзі.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.
Враховуючи, що явка представників позивачів у судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивачів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі державних лісогосподарських підприємств; призначення експертизи та зупинення провадження у даній справі.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. (частина третя). Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої).
Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" та Державного підприємства "Київське лісове господарство" з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних відносин.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" та Державного підприємства "Київське лісове господарство", що не є органами державної влади або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, прокурор порушив норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
При цьому порушення прокурором встановленої Законом України "Про прокуратуру" прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з'ясування питання невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави. Подібний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" та Державного підприємства "Київське лісове господарство".
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визначив загальний порядок та підстави представництва прокурором інтересів держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, проте висновки щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі державних підприємств у наведені постанові відсутні. За таких обставин, посилання прокурора на зазначену постанову є неревалентним.
У постанові від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц за позовом про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння, на яку посилається скаржник, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначив, що позов подано в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство", яке згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом за організаційно-правовою формою є "державним підприємством", тому твердження скаржника щодо подання позову в інтересах державної компанії та, відповідно, відсутності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства, є надуманими, не ґрунтуються на матеріалах справи та законодавстві України.
У справі, яка розглядається, заявлено позов про розірвання договорів про умови ведення мисливського господарства та про умови здійснення біотехнічних заходів, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у цій справі та справах, наведених скаржником. Окрім того, відповідно до останньої правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що звертаючись до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, прокурор порушив норми частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
Таким чином доводи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі державних підприємств з посиланням на висновки, викладені у наведених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є безпідставними.
За змістом ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
За змістом ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема у випадку призначення судом експертизи, про що суд постановляє ухвалу.
У розумінні наведених положень зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, зупиняючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд на виконання наведених положень законодавства та вимог ст. 234 Господарського процесуального кодексу України повинен в обов'язковому порядку обґрунтувати необхідність призначення судової експертизи, навести підстави і мотиви такого призначення, зазначити обставини справи, які підлягають з'ясуванню експертом, та викласти обґрунтування неможливості з'ясування цих обставин самим судом.
При цьому, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком неприпустимого затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (наведену правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17 та від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17, від 08.11.2018 у справі №910/14672/17).
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про призначення судової експертизи обґрунтовано тим, що підставами позову є, у тому числі, невідповідність біотехнічної споруди (вольєру) розділу 5 проекту вольеру для напіввільного утримання та технології штучного розведення оленя європейського, оленя плямистого, лані європейської, козулі європейської та муфлона європейського, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Укрмисливпроект", що підтверджується актом обстеження від 18.12.2019, що, за позицією відповідача, не відповідає дійсності, оскільки присутні особи під час обстеження не мали відповідних професійних знань, в частині визначення відповідності спірного вольєру вимогами погодженого сторонами проекту, крім того, відповідач заперечував дійсність доказів перевірки, що надана до матеріалів справи і того, що вони стосуються саме об'єкту відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Судова колегія зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається обґрунтованість мотивів стосовно необхідності спеціальних знань, які потребують дослідженню судовим експертом у даній справі, зокрема з'ясування питання відповідності біотехнічної споруди (вольєру) проектно-технічній документації.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі державних лісогосподарських підприємств, призначення експертизи та зупинення провадження у даній справі.
Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі №911/23/20 - без змін.
Матеріали справи №911/23/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.04.2021.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна