вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2021 р. Справа№ 910/11292/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року (дата складення повного тексту 18.01.2021 року)
у справі № 910/11292/20 (суддя: Приходько І.В.)
за позовом Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО"
про стягнення 6 938,07 грн.
Акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 55 679,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем як страховиком було здійснено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, якого було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
26.08.2020 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, з одночасним визначенням нової ціни позову - 6938,07 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" на користь Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 28.01.2021 Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року в частині стягнення витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Крім того, скаржник просив здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі відповідача на підставі наявних письмових доказів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вказав, що оскільки було відмовлено в задоволенні позовних вимог, тягар судових витрат має бути покладений на позивача.
Крім того, скаржник вказав що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про неправильну поведінку відповідача, що стало причиною позову, останні висновки не відповідають обставинам справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/11292/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" у справі №910/11292/20.
Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року у справі №910/11292/20 на 30.03.2021 року своєю ухвалою від 09.03.2021 року.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11292/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Північний апеляційний господарський суд прийняв матеріали справи № 910/11292/20 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року у справі № 910/11292/20 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. своєю ухвалою від 30.03.2021 року.
Представники сторін у судове засідання 30.03.2021 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 року.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 13.12.2016 року між позивачем (страховик) та ПП «МакДональдз Юкрейн Лтд» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 250533880.17, відповідно до якого позивачем, зокрема, були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземних транспортних засобів, в тому числі, транспортного засобу "SKODA FABIA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Та за твердженням позивача, 12.08.2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "SKODA FABIA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "NISSAN PRIMERA", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . На підтвердження обставин вчинення ДТП позивач посилається на повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), відповідно до якої водій транспортного засобу "NISSAN PRIMERA", реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні ДТП.
Позивач зазначає, що оскільки за умовами договору добровільного страхування страхова компанія повинна відшкодувати фактичну вартість відновлювального ремонту, ним було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 56 679,26 грн.
Саме зазначену суму відповідач визначив предметом даного спору за вирахуванням відповідної франшизи у розмірі 1000 грн, внаслідок чого ціна позову склала 55679,26 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено спірний борг на суму 22451,08 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2018 року позивачем направлялася відповідачу претензія про виплату страхового відшкодування на суму 56 679,26 грн, яку останній отримав 16.02.2018 року. Проте відповідач не виконав претензію у добровільному порядку до моменту звернення позивача з позовом до суду, здійснивши виплату страхового відшкодування, під час розгляду даної справи у суді, на суму 22 451,08 грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 21624 від 07.08.2020 року на суму 22451,08 грн.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №003А/2017 від 01.11.2017 року , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "SKODA FABIA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, склала 23 451,08 грн.
Згідно полісу АК/003382756 розмір франшизи складає 1000,00 грн, у зв'язку з чим, суд першої інстанції вирахував 1000,00 грн франшизи від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "SKODA FABIA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого відповідачем було сплачено на користь позивача саме 22451,08 грн.
В свою чергу, судом першої інстанції враховано, що згідно полісу АК/003382756 ліміт виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну складає 100000,00 грн.
Спірне ДТП було оформлено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 12.08.2017 року, який визнаний суд першої інстанції як належний та допустимий доказ у справі.
Сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Водій автомобіля "NISSAN PRIMERA", реєстраційний номер НОМЕР_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 12.08.2017 року, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Суд першої інстанції визнав правомірними доводи відповідача в частині того, що склавши повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водії обох транспортних засобів тим самим зменшили максимальний розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, до 50 000,00 грн, оскільки при оформленні Європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим.
Таким чином, ліміт страхового відшкодування внаслідок складання та підписання учасниками ДТП європротоколу в даному випадку не може перевищувати 50000,00 грн.
Так, судом першої інстанції не прийняті доводи позивача про те, що сума належного до сплати страхового відшкодування має розраховуватися за наведеною ним формулою (56 679,26 грн - 26 290,11 грн - 1000 грн. = 29389,15 грн), оскільки страхове відшкодування відповідача за шкоду, заподіяну майну, внаслідок спірної ДТП, у даному випадку є додатково лімітованим, а відтак вирахування коефіцієнту фізичного зносу з суми, яка перевищує такий ліміт (у даному випадку з 56 679,26 грн) є безпідставним та необґрунтованим, оскільки таке вирахування має бути здійснено виключно від суми, що не перевищує 50 000,00 грн. У зв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції визнав позовні вимоги у редакції заяви про зменшення позовних вимог на суму 6 938,07 грн недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування не оскаржено, а тому, в апеляційному порядку в рамках розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" не переглядається відповідно до ч. 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції обмежений лише доводами та мотивами, викладеними в апеляційній скарзі.
Щодо твердження скаржника про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення судового збору колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції відповідач сплатив страхове відшкодування лише 07.08.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №21624 (а.с. 110), тобто майже ніж понад два роки не виплачував обґрунтовану та законну суму страхового відшкодування та лише після подачі відповідної позовної заяви сплатив заборгованість.
Таким чином, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про неправильну поведінку відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладання на відповідача суми судового збору.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року у справі № 910/11292/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 року у справі №910/11292/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11292/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Дата складення повного тексту 05.04.2021 року.