31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4538/20 пров. № А/857/1285/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (суддя - Кузан Р.І., час ухвалення - 15:52 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 19.11.2020р.),
в адміністративній справі №380/4538/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області,
про визнання протиправною і скасування постанови,
встановив:
У червні 2020 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ Держпраці у Львівській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ11511/893//ПД/НД/ФС від 05.05.2020 року.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Зазначив, що оскаржена постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог чинного законодавства. Просив відмовити в задоволені позову повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.05.2020 №ЛВ11511/893/ПД/НД/ФС. Стягнуто з ГУ Держпраці у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2102 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції від 09.11.2020 року не погодився відповідач ГУ Держпраці у Львівській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним, необґрунтованим через допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до направлення №0669 від 03.03.2020 на підставі п.п.2 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №823 за зверненням фізичної особи від 17.02.2020 вх.№Т-209, 05.03.2020 головними державними інспекторами відповідача здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 шляхом виїзду за фактичною адресою здійснення господарської діяльності. При цьому встановлено, що кафе-піцерія “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” зачинене, за вищевказаною адресою ФОП ОСОБА_1 та працівників не виявлено. Головним державним інспектором складено 05.03.2020 вимогу про надання документів №ЛВ 11511/893/ПД, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 11 год. 00 хв. 13.03.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Відповідач (апелянт) зазначає, що у зв'язку з неможливістю особистого вручення, один примірник вимоги направлено об'єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення за №7900824339771. Проте, позивач жодних документів для проведення інспекційного відвідування не надала. У зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування, інспектором праці складено акт №ЛВ11511/893/ПД/НД від 13.03.2020, один з примірників якого було скеровано засобами поштового зв'язку за юридичною адресою об'єкта відвідування. Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що нею не отримано вимоги про надання документів №ЛВ11511/893/ПД від 05.03.2020, що перешкоджало наданню необхідних для проведення інспекційного відвідування документів є безпідставними, оскільки згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримала вимогу посадових осіб відповідача 10.03.2020. Апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в тому, що долучена відповідачем копія повідомлення про вручення поштового відправлення не є беззаперечним доказом вручення вимоги про надання документів ФОП ОСОБА_1 особисто, в той же час надає перевагу долученим представником позивача доказам.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 09.11.2020р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач ФОП ОСОБА_1 із апеляційними вимогами не погодилася, подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржене рішення суду прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із правильним встановленням обставин у справі, у зв'язку з чим просить його залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 10.11.2020 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний виді економічної діяльності - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с. 7).
На підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області №0669-П від 03.03.2020 (а.с. 30), звернення фізичної особи від 17.02.2020 вх.№Т-209 (а.с. 29) та направлення №0669 від 03.03.2020 (а.с. 34) посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області 05.03.2020 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , кафе-піцерія “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.
При цьому встановлено, що кафе-піцерія “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” зачинене, за вищевказаною адресою ФОП ОСОБА_1 та працівників не виявлено.
05.03.2020 інспектором праці Кучмою М.І. складено вимогу про надання документів №ЛВ11511/893/ПД, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 11 год. 00 хв. 13.03.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. У зв'язку з неможливістю особистого вручення, один примірник вимоги направлено об'єкту відвідування рекомендованим листом №7900824339771 із повідомленням про вручення (а.с. 32-34).
В період з 05.03.2020 по 13.03.2020 позивачем не надано документів згідно з вимогою інспектора №ЛВ11511/893/ПД від 05.03.2020. Вказану обставину позивач не заперечує, однак зазначає, що підставою для ненадання вказаних документів слугувало лише те, що така вимога ФОП ОСОБА_1 отримана не була.
У зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування, інспектором праці Кучмою М.І. 13.03.2020 складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЛВ511/893/ПД/НД, один з примірників якого було скеровано засобами поштового зв'язку за юридичною адресою об'єкта відвідування (а.с. 37-40).
23.03.2020 начальником ГУ Держпраці у Львівській області листом №081/1/11-31 повідомлено позивача про одержання нею матеріалів інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 13.03.2020 №ЛВ11511/893/ПД/НД. Крім цього, повідомлено, що відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю отримання вказаних документів є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченою ч.2 ст.265 КЗПП України (а.с. 42).
05.05.2020 начальник ГУ Держпраці у Львівській області Вільхова О.О., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 13.03.2020 №ЛВ511/893/ПД/НД, прийняла постанову про накладення штрафу №ЛВ11511/893/ПД/НД/ФС, якою за порушення вимог ст.259 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 75568 грн. (а.с. 11).
Постанова про накладення штрафу була винесена в зв'язку з ненаданням посадовій особі ГУ Держпраці у Львівській області необхідних для проведення заходу інспекційного відвідування, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 2 ст.265 КЗпП України.
Позивач стверджує, що лист із постановою ГУ Держпраці у Львівській області №ЛВ511/893/ПД/НД від 05.05.2020 отримала 12.05.2020 від сусідки, яка випадково знайшла його біля поштової скриньки за місцем реєстрації позивача.
Вважаючи, що відповідач без з'ясування усіх обставин справи прийняв оскаржувану постанову, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме, визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 05.05.2020 року №ЛВ11511/893/ПД/НД/ФС, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) встановлені статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини одинадцятої якої плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
Згідно з ч.12 ст.4 цього Закону, перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб'єкта господарювання).
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №877-V, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно з ч.5 ст.7 Закону №877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Статтею 11 Закону №877-V передбачено обов'язки суб'єкта господарювання, зокрема суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду повинен виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексу цієї постанови КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2019 №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Львівській області.
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.
Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення №84).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок №823), (в редакції, чинній на час розглядуваних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Пунктом 8 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Зазначеним обов'язкам інспектора праці кореспондують права об'єкта інспекційного відвідування, зокрема: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об'єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою (підпункти 1-6 пункту 13 Порядку №823).
Згідно з підпунктами 2 та 7 пункту 10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Пунктом 16 Порядку №823 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зі змісту наказу відповідача від 03.03.2020 №0669-П “Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ” видно, що підставою для призначення інспекційного відвідування позивача було звернення фізичної особи від 17.02.2020 вх.№Т-209 провести позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин.
Отже, у відповідача були передбачені чинним законодавством підстави для винесення наказу від 03.03.2020 №0669-П “Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ” та направлення про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 03.03.2020 №0669.
Судом встановлено, що 05.03.2020 посадова особа відповідача виїхала за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , кафе-піцерія “Палермо”, де нею було встановлено, що кафе-піцерія “Палермо” зачинено, а ФОП ОСОБА_1 та працівників на об'єкті інспекційного відвідування не було. Вказане підтверджується актом про неможливість проведення інспекційного відвідування від 13.03.2020 №ЛВ511/893/ПД/НД.
Відповідно до п.11 Порядку №823, вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Згідно з пунктами 14 та 15 Порядку №823, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Судом встановлено, що 06.03.2020 посадовою особою відповідача було направлено рекомендованим листом №7900824339771 на адресу позивача вимогу про надання документів №ЛВ11511/893/ПД від 05.03.2020. Запитувані інспектором документи позивачу необхідно було надати до 11:00 год. 13.03.2020 (а.с. 35, 36).
Позивач у своїх доводах зазначає, що не отримувала вимоги відповідача №ЛВ11511/893/ПД від 05.03.2020 про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.
Водночас, відповідач вказує, що факт отримання позивачем вимоги про надання документів підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з ідентифікатором №7900824339771, згідно з яким позивач отримала вказану вимогу відповідача 11.03.2020 року.
Таким чином, дослідженню підлягають обставини отримання/неотримання ФОП ОСОБА_1 вимоги відповідача №ЛВ11511/893/ПД від 05.03.2020 про надання документів, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.
За змістом статей 72-75 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно поштового ідентифікатора №7900824339771, поштове відправлення вручено адресату 11.03.2020 року.
На противагу таким доказам представником позивача надано суду відповідь АТ “Укрпошта” на його адвокатський запит №18/05 від 18.05.2020 року (а.с. 13, 14).
З долученого до матеріалів справи листа Львівської дирекції центру поштового зв'язку Жовква АТ “Укрпошта” №02-22-143 від 27.05.2020 судом встановлено, що 07.03.2020 у ВПЗ-2 м.Червонограда надійшов рекомендований лист №7900824339771, адресований ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , який у той же день було видано в доставку, але отримувача не було вдома, тому листоноша залишила повідомлення про вручення в скриньці. Також вказано, що оскільки за отриманням листа адресат не звернулась, то такий 17.03.2020 повторно видано в доставку та вкладено у поштову скриньку за даною адресою (згідно поштових правил, введених на час карантину, усі рекомендовані листи, за виключенням судових повісток, вкладаються у поштові скриньки отримувачів).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно керувався Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (далі - Правила №270), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Пункт 2 Правил №270 визначає, що реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.
Відповідно до пункту 90 Правил №270, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу (п.101 Правил №270).
Пунктом 105 Правил №270 визначено, що одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. Оператор поштового зв'язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.
Згідно з п.106 Правил №270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Таким чином, загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис вносить працівник поштового відділення. У разі отримання поштового відправлення без повідомлення про вручення, одержувач ставить особистий підпис у відповідному журналі.
У справі є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 7900824339771, на якому стоїть відмітка про вручення за довіреністю 10.03.2020 та написане прізвище “ ОСОБА_2 ” (а.с. 138).
Враховуючи наведені вище положення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі відмітки зроблено працівником поштового зв'язку. Зазвичай, такі відмітки є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівником пошти своїх обов'язків. Водночас, в такому разі вручення відправлення повинно бути відображено у відповідному журналі обліку поштової кореспонденції.
З урахуванням такого, правильно звернув увагу суд першої інстанції, що факт вручення позивачу спірного поштового відправлення не підтверджується інформацією, наданою керівником відділення АТ “Укрпошта”.
Судом також приймається до уваги те, що позивач заперечує вручення їй 10.03.2020 поштового відправлення та вказує, що у цей період була у відпустці та не перебувала за місцем свого проживання. При цьому вказує, що у зв'язку з подією, що мала місце 22.01.2020 в будинку АДРЕСА_2 , а саме задимлення з подальшим затопленням першого поверху будинку та виходом з ладу опалення, що підтверджується довідкою ДСНСУ у м.Червонограді №3/402 від 24.03.2020, вона змушена була переїхати до батьків у с.Годовиця Пустомитівського району Львівської області (а.с. 12, 15).
З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що долучена відповідачем копія повідомлення про вручення поштового відправлення не є беззаперечним доказом вручення вимоги про надання документів ФОП ОСОБА_1 особисто, а тому обґрунтовано надав перевагу долученим представником позивача доказам та врахував інформацію, викладену в листі АТ “Укрпошта” №02-22-143 від 27.05.2020 на адвокатський запит.
Таким чином, що ФОП ОСОБА_1 не мала реальної можливості для того, що в строк до 11:00 год. 13.03.2020 подати документи для проведення інспекційного відвідування, оскільки не знала про існування такої.
Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 не знала про проведення інспекційного відвідування та не отримувала вимоги про надання документів для проведення такого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками окружного суду про відсутність підстав вважати, що ФОП ОСОБА_1 створювались перешкоди у діяльності інспектора праці, що виключає підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушенням норм чинного законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 2 ст.265 КЗпП України.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові відповідача №ЛВ11511/893/ПД/НД/ФС від 05.05.2020 із застосуванням критеріїв, наведених у ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів правильним вважає, що така прийнята відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є необґрунтованою, а також з порушенням принципу пропорційності, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відтак, в ході судового розгляду справи не підтверджено порушення позивачем вимог статті 259 КЗпП України та абзацу 8 частини 2 ст.265 КЗпП України, що виключає притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, а оскаржені дії та рішення відповідача визнаються судом протиправними.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об'єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду від 09.11.2020 року винесене з дотриманням чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року в адміністративній справі №380/4538/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 09.04.2021 року