08 квітня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/4198/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5596/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Пінкевич Н.С., по справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом нотаріуса, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
У квітні 2020 року представник АТ «Альфа-Банк» Левчук О.О. звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача у виконавчому провадженні № 29944813 замість АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк».
Заява обґрунтована тим, що на виконанні у Києво-Святошинському РВ ДВС ЦМУ МЮ перебуває виконавчий напис № 3272 від 11 травня 2010 року, яким було запропоновано стягнення на нерухоме майно із боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ «Укрсоцбанк». 10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно з Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 року позачергових Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було вирішено затвердити передавальний акт. Згідно зі статутом АТ «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Укрсоцбанк». 03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є АТ «Альфа-Банк». Зазначав, що у зв'язку з вищезазначеним АТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за виконавчим написом приватного нотаріуса (а.с. 4-5).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 рокувказану заяву задоволено, замінено стягувача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником - АТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні № 29944813 (а.с. 47-48).
Не погодившись з ухвалою суду, 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу (а.с. 54-56).
В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, проігнорував заяву про відкладення розгляду справи та порушив порядок повідомлення сторін про час і місце розгляду справи. Зазначив, що приймаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд не звернув уваги на те, що дане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, а відтак дана справа не була підсудна цьому суду. Оскільки АТ «Альфа-Банк» у заяви просило замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні, яке відкрито щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не ухваленого у порядку цивільного судочинства рішення місцевого суду, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Зазначав, що такі висновки щодо підвідомчості питання про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання інших органів, зокрема виконавчого напису нотаріуса, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року № 826/7941/17.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (а.с. 103-105).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст.. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2011 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Києво-Святошинського управління юстиції Євком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 29944813 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО № 3272, виданого 11 травня 2010 року, про звернення стягнення на домоволодіння. Боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 6-7).
Згідно з пп. 2 п. 1.2. Статуту АТ «Альфа-Банк» банк є правонаступником всього майна, прав і зобов'язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі передавального акта (а.с. 10-14).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03 грудня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинено, а правонаступником є АТ «Альфа-Банк» (а.с. 19-22).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 ст. 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За змістом ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведених норм убачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
Норми ЦПК України за аналогією із нормами КАС України також регламентують порядок заміни сторони виконавчого провадження.
За змістом ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Частиною 2 ст. 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом.
Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.
Отже нормами ЦПК України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного судочинства.
Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 379 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/117 (провадження № 11-1172апп18).
За таких обставин, встановивши, що заява про заміну сторони виконавчого провадження подана щодо виконавчого провадження, відкритого щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, апеляційний суд дійшов до висновку, що це питання повинно вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 1 та 2 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Оскільки районний суд не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянув в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
При цьому слід повідомити Акціонерному товариству «Альфа-Банк» про наявність права звернутись до адміністративного суду.
Керуючись ст. 367, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст. 377, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року - скасувати.
Провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом нотаріуса, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - закрити.
Повідомити Акціонерне товариство «Альфа-Банк», що розгляд справи за його заявою віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 08 квітня 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова