КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
07 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 21 квітня 2020 року під час проведення невідкладного обшуку автомобіля марки «TOYOTACAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 а саме:на предмет подібний до пістолета з маркуванням «ФОРТ р Bi 103369» . У задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено.
Відповідно до ухвали, слідчий суддя вказав, що майно, зазначене у клопотанні відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а саме може бути майном, яке містить відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 21 квітня 2020 року під час проведення невідкладного обшуку автомобіля марки «TOYOTACAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , саме на предмет подібний до пістолета з маркуванням «ФОРТ р Bi103369».
Що ж стосується накладення арешту на обгортку з документами до автомобіля, посвідчення водія, то слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на те, що слідчим не доведено, що зазначені вище речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та можуть бути використані у якості речових доказів у кримінальному провадженні, або ж представляють собою матеріальну цінність, на яку може бути звернуто стягнення у вигляді конфіскації майна, а тому у задоволенні клопотання у частині накладення арешту на зазначене відмовив.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді,представник власника майна ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені клопотання слідчого про накладення арешту на майно вилучене під час обшуку в автомобілі підозрюваного ОСОБА_6 .
При цьому посилається, що рішення слідчого судді в частині накладення арешту на спеціальний пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями є необґрунтованим та не вмотивованим і таким, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України.
Як вказує апелянт, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні будь-які дані та докази які б свідчили, що вилучений пристрій містить хоч якісь відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і як саме ці відомості можуть бути використані, оскільки ОСОБА_6 не інкримінуються дії пов'язані з використанням належного йому на законній підставі зазначеного вище пристрою, який не є вогнепальною зброєю.
В судове засідання учасники судового провадження не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у їх відсутність.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000605, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 313 КК України.
21 квітня 2019 року, в період часу з 12 год. 06 хв. до 12 год. 35 хв., під час безпосереднього переслідування осіб, які підозрюється у вчиненні злочину, з метою врятування майна, яке у даному кримінальному провадженні має значення речових доказів, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, заступником начальника відділу СУ ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_9 , яка входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні, було проведено обшук автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
З автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 вилучено:
- предмет подібний до пістолета з маркуванням «ФОРТ р НОМЕР_2 »;
- обгортку з документами до автомобіля;
- посвідчення водія.
22 квітня 2020 року постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_10 вказане майно визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
22 квітня 2020 року старший слідчий СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 21 квітня 2020 року під час проведення невідкладного обшуку автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року вказане клопотання задоволено частково та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 21 квітня 2020 року під час проведення невідкладного обшуку автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 а саме на предмет подібний до пістолета з маркуванням «ФОРТ р Bi 103369».
Що ж стосується накладення арешту на обгортку з документами до автомобіля, посвідчення водія, то слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на те, що слідчим не доведено, що зазначені вище речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та можуть бути використані у якості речових доказів у кримінальному провадженні, або ж представляють собою матеріальну цінність, на яку може бути звернуто стягнення у вигляді конфіскації майна, а тому у задоволенні клопотання у частині накладення арешту на зазначене відмовив.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на перелічене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно може бути втраченим, арешт на нього слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи представника щодо того, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні будь-які дані та докази які б свідчили, що вилучений пристрій містить хоч якісь відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і як саме ці відомості можуть бути використані, на даному етапі досудового розслідування не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, а отже на час розгляду клопотання про арешт майна у слідчого судді були всі передбачені законом підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 21 квітня 2020 року під час проведення невідкладного обшуку автомобіля марки «TOYOTACAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 а саме: на предмет подібний до пістолета з маркуванням «ФОРТ р Bi 103369» - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2234/2021
Єдиний унікальний номер 761/12146/20
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_11
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1