КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
07 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі, є громадянином України, одружений, має трьох неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 260, ч.3 ст. 260 КК України
за участю: прокурора захисників підозрюваного - ОСОБА_7 , - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , - ОСОБА_6 ,
Цією ухвалоюзадоволено клопотання слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурору ОСОБА_12 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 24 травня 2021 року включно.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про передачу підозрюваного ОСОБА_6 на поруки громадянам України ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовлено.
Згідно ухвали, слідчий суддя, у відповідності до положень ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованих злочинів, характер та обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень, його керівну роль, а також майновий стан підозрюваного ОСОБА_6 та його зв'язки із представниками органів державної влади і правоохоронних органів, що вказує на наявність у нього об'єктивної можливості переховуватися від слідства та суду, в тому числі шляхом виїзду за кордон, та прийшов до висновку про доведеність прокурором ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв'язку з чим, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 відносно нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 скасувати, як незаконну та необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Як вважає сторона захисту, вищевказана ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необгрунтованою та невмотивованою, не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а отже підлягає скасуванню.
Захисник в свій апеляційній скарзі посилається на те, що органами досудового розслідування не доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує, що підозра ОСОБА_6 не підтверджена жодними матеріалами провадження. На думку апелянта, більша їх частина є документами процесуального та оперативного характеру і не має доказового значення для обґрунтування підозри.
Долучені до клопотання протоколи обшуку не містять інформації, що вилучені предмети схожі на зброю знайдені у ОСОБА_6 чи на об'єктах право власності чи оренди щодо яких належить ОСОБА_6 .
Захисник зазначає, що ОСОБА_6 інкримінується участь та керівництво незаконним збройним формуванням, яке, на думку сторони захисту, не підтверджено жодним доказом доданим до клопотання про застосування запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, незаконно та необгрунтовано не взяв до уваги необґрунтованість висунутої підозри ОСОБА_15 .
Також, слідчий суддя не взяв до уваги доводи сторони захисту про те, що створення приватної охоронної компанії «Donbass Battalion corporation» та ТОВ «Донкорп Україна», причетність до чого інкримінується ОСОБА_6 , було здійснено у законний спосіб, їх реєстрація відбулася відповідно до законодавства США та України. Підприємство, створене в Україні, здійснює свою охоронну діяльність у відповідності до законодавства України, отримало ліцензію на право здійснення охоронної діяльності, здійснювало охорону згідно укладених договорів, що виключає ознаку незаконності. ОСОБА_6 не є керівником, чи беніфіціаром вказаних підприємств.
Крім того, як зазначає захисник, всі заявлені ризики у кримінальному провадженні є нічим не обгрунтованим припущенням та у клопотанні про застосування запобіжного заходу, як і в ухвалі слідчого судді, не зазначено жодних доказів на їх підтвердження.
Апелянт стверджує, що матеріали провадження однозначно свідчать про те, що ОСОБА_6 не вчиняв спроб знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Не підтверджено жодними даними і наявність ризику того, що ОСОБА_6 буде незаконно впливати на свідків. Жодним доказом не підтверджено, що будь-хто з підозрюваних знаходиться під впливом або тиском ОСОБА_6 чи знаходиться у матеріальній або службовій залежності від нього.
Не містять матеріали провадження даних і про те, що ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також звертає увагу суду, що з моменту особистого отримання ОСОБА_6 та повідомлення про підозру, останній не має жодного наміру щодо переховування від органів досудового розслідування.
На думку захисника, слідчий суддя не обґрунтував наявності жодних ризиків у зв'язку з якими застосував до ОСОБА_6 найсуворіший запобіжний захід з передбачених КПК України
Сторона захисту вважає незаконним та необгрунтованим застосування слідчим суддею положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, так як ніякого злочину проти громадської безпеки ОСОБА_6 не вчиняв, жодного збройного формування не створював та не керував ним, жодного насильства до людей та погроз застосування насильства до людей не вчиняв.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги міцність соціальних зв'язків ОСОБА_6 , обставини які характеризують його особу, зокрема те, що він не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має державні нагороди, на його утриманні перебуває троє неповнолітніх синів, 2008, 2010, 2011 років народження, є учасником бойових дій, захист вважає, що відносно ОСОБА_6 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно звіту про автоматизований розподіл з офіційного Інтернет-порталу «Судова влада України» матеріалів клопотання органу досудового розслідування, які зареєстровані за єдиним унікальним номером 757/15573/21-к, зазначена дата та час початку автоматичного визначення слідчого судді 25 березня 2021 року об 11:41, що є неможливим, так як клопотання повинно було потрапити до суду не раніше 26 березня 2021 року, оскільки лише 26 березня 2021 року ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тобто, не зрозуміло яким чином клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою потрапило 25 березня 2021 року о 11:41 на автоматизований розподіл.
Таким чином захисник вважає, що здійснення розгляду справи та прийняття 26 березня 2021 року рішення було здійснено належний складом суду, який було сформовано у невідповідність до закону та порушуючи вимоги ст. 35 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити і скасувати ухвалу слідчого судді, постановивши нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу, пояснення осіб, які подали клопотання про взяття ОСОБА_6 на поруки, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020101110000151, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 серпня 2020 року, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 260, ч. 3 ст. 260 КК України, ОСОБА_18 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 260 КК України, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 333, ч. 5 ст. 191 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у створенні не передбаченого законами України збройного формування, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у керівництві не передбаченим законами України збройним формуванням, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 260 та ч. 3 ст. 260 КК України.
24 березня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 260, ч.3 ст. 260 КК України.
25 березня 2021 року слідчий в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурору ОСОБА_12 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Це клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 260, ч.3 ст. 260 КК України, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити нові кримінальні правопорушення, та/або продовжити свою злочинну діяльність.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року задоволено вказане клопотання та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 травня 2021 року включно та відмовлено у задоволенні клопотання про передачу підозрюваного ОСОБА_6 на поруки громадянам України ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 260, ч.3 ст. 260 КК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів у суду щодо їх достатності не виникала.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).
Крім того, питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою (Феррарі-Браво проти Італії).
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_6 підозрюється у створенні не передбаченого законами України збройного формування, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також керівництві не передбаченим законами України збройним формуванням, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 260 та ч. 3 ст. 260 КК України
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 260, ч.3 ст. 260 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
Таким чином, колегія суддів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 260, ч.3 ст. 260 КК України, що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, пиходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального ровадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
З урахуванням зазначеного, посилання захисника в частині необґрунтованості підозри є безпідставними.
Також, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що зв'язки ОСОБА_6 із представниками органів державної влади та правоохоронних органів, вказують на наявність в нього об'єктивної можливості переховуватися від слідства та суду, в тому числі шляхом виїзду за кордон.
Що стосується інших ризиків, то як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення. ОСОБА_6 перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до відповіді оперативного підрозділу УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 23 березня 21 року № 51/9/1-43614, вбачається, що ОСОБА_6 міг надавати ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 вказівки з приховування зброї, боєприпасів, документальних матеріалів, а також вчиняти дії з налагодження системи можливої протидії правоохоронним органам, що вказує на те, що ОСОБА_6 може вживати заходи щодо знищення, приховування речей та документів.
Також, як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_6 під час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень діяв спільно з іншими невстановленими на даний час особами, з якими, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчиняти тиск на свідків, які вже були допитані у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні. Крім того, злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , мали триваючий характер та наразі встановлюються свідки та обставини їх вчинення, у зв'язку з чим є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому, знаючи про таких осіб, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на них.
ОСОБА_6 може також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як злочинна діяльність, у якій обгрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , була спрямована на вчинення злочину проти громадської безпеки - створення та керування збройним формуванням, діяльність якого на даний час не припинена, а тому перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Також слід враховувати, що ОСОБА_6 , як керівник незаконного збройного формування, може мати доступ до його зброї та боєприпасів, що дозволить йому безперешкодно їх використовувати у випадку, якщо він перебуватиме на волі.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризиками є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи. Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень та відомості про його особу в їх сукупності.
На підставі чого, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання за вчинені злочини, не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянта за змістом апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не врахування даних про особу підозрюваного не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Як обгрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, підстав для визначення ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави немає, оскільки злочинна діяльність, яка інкримінується ОСОБА_6 , була спрямована на вчинення злочину проти громадської безпеки, а саме створення та керування збройним формуванням, діяльність якого на даний час не припинена. ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він є керівником цього незаконного збройного формування, має доступ до його зброї та боєприпасів, що дозволяє йому безперешкодно їх використовувати з метою погрози застосування чи застосування насильства до людей, що вказує на те, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення можливо вважати таким, що підпадає під розуміння п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного, який є не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має державні нагороди, має на утриманні трьох неповнолітніх синів, 2008, 2010, 2011 років народження, є учасником бойових дій, на що посилається захисник, як і подання до суду письмових зобов'язань про особисту поруку Народним депутатом України 1,2,4 скликань, Героєм України ОСОБА_13 , Головою Проводу ДР ОУН ОСОБА_23 , а також іншими громадянами, зокрема: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , не можуть вплинути на вигляд запобіжного заходу, який має бути застосований до ОСОБА_6 , та не можуть бути безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання сторони захисту на те, що клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 повинно було потрапити до суду не раніше 26 березня 2021 року, так як лише 26 березня 2021 року було вручено ОСОБА_6 повідомлення про підозру, а не 25 березня 2021 року, є такими, що не грунтуються на матеріалах справи, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 було складено 24 березня 2021 року та згідно рапорту старшого слідчого в ОВС 3 відділу СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_32 та інших матеріалів провадження було вручено 24 березня 2021 року у передбачений КПК України спосіб. Зокрема, з матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий, прибувши за адресою: АДРЕСА_1 , встановив, що у приміщенні за вказаною адресою ОСОБА_6 відсутній, його дружина - ОСОБА_33 повідомила, що місцезнаходження чоловіка невідоме. Керуючим положеннями ст.ст. 135, 136, 276, 278 КПК України було прийнято рішення вручити ОСОБА_34 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 260 та ч. 3 ст. 260 КК України для передачі ОСОБА_6 , що слідчим і було зроблено того ж дня о 18 год. 30 хв. Проте, ОСОБА_33 відмовилась розписуватись про отримання для передачі письмового повідомлення про підозру. Факт відмови зафіксовано за допомогою аудіо-відео фіксації.
Дані обставини сторона захисту не заперечувала під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні клопотання, як на тому наполягає сторона захисту, чи про застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, чи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції остаточно дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурору ОСОБА_12 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 24 травня 2021 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2530/2021
Єдиний унікальний номер 757/15573/21
Категорія: ст. 183 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_35
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1