Справа № 761/22456/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2356/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
06 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом умисного вбивства своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , вчиненого з особливою жорстокістю, та таємного викрадення її мобільного телефону.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 рокупродовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 28 травня 2021 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування ОСОБА_6 під вартою, вказав, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії, спрямовані на незаконний вплив на свідків з метою зміни останніми наданих раніше показань.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід - не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження строку тримання під вартою, прокурором не обґрунтовані та не досліджені судом належним чином.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Клопотань про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 за участю сторін кримінального провадження, зокрема і від обвинуваченого, який повідомлений про час та місце розгляду, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Заслухавши доповідь судді,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: