Справа №357/333/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4461/2021
5 квітня 2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича - адвоката Василенко Наталії Станіславівни на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2020 року (суддя Цуранов А.Ю.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування реєстрації речового права на нерухоме майно,
встановив:
у січні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову та позовних вимог просив:
- визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 5 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,0924 га, з кадастровим номером 3220483500:03:004:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,0924 га, з кадастровим номером 3220483500:03:004:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1501392732000), номер запису про інше речове право: 30584020, дата, час державної реєстрації: 4 березня 2019 року 14:26:24, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,0924 га, з кадастровим номером 3220483500:03:004:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 грудня 2020 року позов задоволено, визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 5 січня
2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,0924 га, з кадастровим номером 3220483500:03:004:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,0924 га, з кадастровим номером 3220483500:03:004:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1501392732000), номер запису про інше речове право: 30584020, дата, час державної реєстрації: 4 березня 2019 року 14:26:24, і припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,0924 га, з кадастровим номером 3220483500:03:004:0022, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Стягнуто з ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судовий збір у розмірі 4 893грн, тобто по 2 446грн 50коп. з кожного.
7 грудня 2020 року представник ТОВ Агрофірма «Матюші» - адвокат Тетеря С.І. направила до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 380грн 46коп.
14 грудня 2020 року представник державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В.В. - адвокат Василенко Н.С. направила до суду заяву про поновлення відповідачу строку на звернення до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу та стягнення з ТОВ Агрофірма «Матюші» судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 43 500грн.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 380грн 46коп., тобто по 13 190грн 23коп. з кожного. У задоволенні заяви представника державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В.В. - адвоката Василенко Н.С. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судових витрат на правничу допомогу відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В.В. - адвокат Василенко Н.С. просить додаткове рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з ТОВ Агрофірма «Матюші» судових витрат на правничу допомогу скасувати та задовольнити заяву.
Представник відповідача посилається на порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, так як суд не врахував, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Крім того, представник відповідача зазначає, що 10 вересня 2020 року між АБ «Наталії Власенко» та відповідачем був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 01-1009/2020. Пунктом 1.3. додаткової угоди № 01 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-1009/2020 від 10 вересня 2020 року передбачено, що розмір винагороди бюро за надання правової допомоги, обсяг якої
визначений у пункті 1.1. додаткової угоди до основного договору, становить грошову суму у національній валюті Україні (гривні) у розмірі 20 000грн. Таким чином, сторонами визначений орієнтовний розмір винагороди у сумі 20 000грн. 3 грудня 2020 року сторонами був складений акт № 02 про надання правової допомоги до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-1009/2020 від 10 вересня 2020 року, відповідно до п. 1.5. якого сторони погодили, що обсяг професійної правничої допомоги наданий бюро та отриманий клієнтом згідно п. 1.2. даного акту у грошовому виразі становить 43 500грн. На даний час клієнтом здійснено часткову оплату бюро за надані послуги, оскільки рахунок йому не виставлявся.
Представник відповідача звертає увагу, що розмір гонорару погоджений з клієнтом, відповідає умовам договору, час, витрачений на складання та подання документів, є обґрунтованим, а висновок суду про необхідність надання доказів у підтвердження сплати відповідачем коштів у розмірі 43 500грн не відповідає правовому висновку об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Також представник відповідача стверджує, що заява про стягнення витрат на професійну правову допомогу разом з доказами понесення таких витрат була направлена на електронну адресу суду, а документи підписані електронним цифровим підписом, і у випадку сумнівів у дійсності копії квитанції № 0.0.1853951294.1 від 30 вересня 2020 року на суму 1 000грн, суд мав би витребувати її оригінал, тому висновок суду про надання неналежних доказів є неправомірним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Агрофірма «Матюші» - адвокат Тетеря С.І. просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки відповідачем були порушені вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо необхідності подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів; пропущено строк для подачі доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу; не надані належні та допустимі докази у підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та детального опису робіт (наданих послуг); суду надана тільки копія квитанції на суму 1 000грн, а сума витрат у 42 500грн залишилася не підтвердженою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Додаткове рішення суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного розгляду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В.В. - адвоката Василенко Н.С. про стягнення з ТОВ Агрофірма «Матюші» судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу та докази у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником відповідача подані з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а зазначені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними і не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Також суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано належних та допустимих доказів у підтвердження сплати відповідачем коштів у розмірі 43 500грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого
розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, а надана копія дубліката квитанції № 0.0.1853951294.1 від 30 вересня 2020 року на суму 1 000грн не завірена у встановленому порядку, її оригінал для огляду не надано.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
У резолютивній частині рішення від 2 грудня 2020 року зазначений висновок суду про задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші» повністю.
Разом з цим, у мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції зазначив, що державний реєстратор не є належним відповідачем у даній справі.
Рішення суду в цій частині позивачем не оскаржено.
За змістом ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Позивач у цій справі клопотань про заміну відповідача державного реєстратора Євка В.В. належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Разом з цим, резолютивна частина рішення суду не містить висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В.В.
Державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євком В.В. та його представником - адвокатом Василенко Н.С. рішення суду першої інстанції у зазначеній частині не оскаржується.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення з позивача витрат відповідача державного реєстратора Євка В.В. на правову допомогу відсутні.
З приводу інших висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які
сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З протоколу судового засідання від 2 грудня 2020 року вбачається, що до судових дебатів представником відповідача Василенко Н.С. зроблена заява про подання протягом п'яти днів після прийняття рішення заяви про судові витрати.
Однак, вказана заява була направлена представником відповідача до суду 14 грудня 2020 року, тобто поза межами визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання адвоката Василенко Н.С. на те, що з мотивувальної частини рішення встановлено, що державний реєстратор, будучи неналежним відповідачем у даному спорі, на підставі імперативних норм процесуального закону має право звернутися до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу, не ґрунтуються на тексті судового рішення, який такого висновку суду не містить.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи адвоката Василенко Н.С. про те, що 5-денний строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України для подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, необхідно обраховувати з моменту, коли відповідачу стало відомо про мотивувальну частину судового рішення, не ґрунтуються на нормах процесуального права, а адвокатом не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із заявою про відшкодування понесених державним реєстратором Євком В.В. витрат на правничу допомогу та надання доказів, які підтверджують такі витрати.
Стосовно доводів апеляційної скарги про надання суду належних та допустимих доказів у підтвердження витрат державного реєстратора Євка В.В. на правову допомогу та необхідності врахування правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне
твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження понесених державним реєстратором Євко В.В. витрат на правничу допомогу представник відповідача - адвокат Василенко Н.С. надано копію договору про надання професійної правничої допомоги № 01-1009/2020 від 10 вересня 2020 року, копію додаткової угоди № 1 від 11 вересня 2020 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-1009/2020 від 10 вересня 2020 року, до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію акта № 01 про надання правової допомоги до договору про надання професійної правничої допомоги від 3 грудня 2020 року з детальним описом наданої професійної правничої допомоги із зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, та копію дубліката квитанції від 30 вересня 2020 року на суму 1 000грн.
Разом з цим, представником відповідача не надано будь-яких платіжних документів на суму 42 500грн та розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Інформація, яка міститься в акті про надання правової допомогивід 3 грудня 2020 року, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2020 року, справа № 638/7748/18.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду не відступала від правових висновків, викладених у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 та від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у
встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), правова позиція Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, тобто до вищезазначених висновків Верховного Суду, тому колегія суддів вважає, що застосуванню підлягають останні правові висновки Верховного Суду та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви представника державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. - адвоката Василенко Н.С. про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу, але виходив з не тих мотивів, тому оскаржене рішення підлягає зміні в частині його мотивів.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича - адвоката Василенко Наталії Станіславівни задовольнити частково.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2020 року в частині мотивів відмови у задоволенні заяви представника державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича - адвоката Василенко Наталії Станіславівни змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 8 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк