Справа № 356/44/20 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1256/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
іменем України
01 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Березанського міського суду Київської області від 17 вересня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за яким призначено йому покарання у вигляді арешту строком 3 (три) місяці;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за яким призначено йому покарання у вигляді арешту строком 3 (три) місяці.
Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду, 05.11.2019 близько 03-ої години ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проїжджаючи полем, що знаходиться поблизу вулиць Кийка та Святкова в м. Березань Київської області, помітили двох невідомих осіб, які тікали від стовпа в бік ж/м Садовий в м. Березань Київської області. Під'їхавши ближче, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побачили силовий трансформатор, який знаходився на стовпі та був відключений від електроживлення, після чого у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник умисел на крадіжку даного трансформатора. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поїхали додому до ОСОБА_7 , де взяли автомобіль «ГАЗ» номер шасі НОМЕР_1 без державних номерних знаків, яким користується ОСОБА_7 , після чого на вищевказаному автомобілі, за кермом якого знаходився ОСОБА_7 , останні поїхали назад до поля, де знаходився силовий трансформатор. Приїхавши на місце, ОСОБА_7 впевнився, що за їх діями ніхто не спостерігає, підігнав автомобіль задньою частиною до стовпа, на якому знаходився силовий трансформатор, а ОСОБА_8 , відкривши задній борт автомобіля, заліз на кузов та за допомогою мотузки стягнув трансформатор на кузов автомобіля, таким чином, здійснивши крадіжку силового трансформатора марки ТМ 63-10/04, який належить ПрАТ «Київобленерго», чим спричинили ПрАТ «Київобленерго» матеріальну шкоду на загальну суму 31 200 гривень 00 копійок. В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілі «ГАЗ» номер шасі НОМЕР_1 без державних номерних знаків, поїхали до вулиці Шевченків шлях в м. Березань Київської області, де поблизу будинку № 298 залишили автомобіль, на кузові якого знаходився трансформатор, щоб в подальшому розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження за недоведеністю винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що вирок суду постановлено без урахування дійсних обставин справи, без надання належної правової оцінки наявних в матеріалах справи доказам, а вирок постановлено на припущеннях, внаслідок чого ухвалено вирок, який суперечить дійсним обставинам справи. Зазначають, що дійсно у ніч з 04 на 05 листопада 2019 року вони відпочивали в колі друзів, грали в карти, близько 3-ої години ночі поїхали додому. Проїжджаючи полем, вони помітили невідомих осіб, які побачивши їх автомобіль, злякалися та почали втікати. Вони ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), зрозумівши, що вказані невідомі особи мали намір здійснити крадіжку трансформатора, з метою не допустити закінчення вказаними особами своїх злочинних намірів, вони помістили трансформатор на свій вантажний автомобіль та не ховаючись залишили трансформатор на виду, прямо на автомобілі поблизу домівок, щоб вранці доставити трансформатор власнику, та вирішили трохи відпочити, однак вранці прибув працівник ПРАТ «Київобленерго» в супроводі поліцейських.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з вироку суду і матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції за результатами судового розгляду, під час якого було допитано обвинувачених, свідків, досліджені письмові докази сторони обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до висновку щодо винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені умисного корисливого злочину проти власності - крадіжці.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушенння, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, повне визнання ними своєї вини, розкаяння у вчиненому, дані про осіб винних, які раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються позитивно, порушень громадського порядку не допускали, не зловживають спиртними напоями, на обліку в нарколога та психіатра не перебувають (а.с.165-167, 170-172 т.1), наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обтяжуючих покарання обставин, призначив обвинуваченим покарання у виді арешту на мінімальний строк, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, хоча і призначив покарання обвинуваченим в межах найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 185 КК України, однак зважаючи на обставини справи, осіб обвинувачених, суд вбачає наявність підстав для застосування до призначеного покарання положень ст. 69 КК України шляхом призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
При цьому, діючим законодавством передбачено можливість призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті (частини статті) «Особливої частини» КК України, з урахуванням правил, визначених в ст. 69 КК України.
Разом з тим, суд має право вийти за мінімальні межі санкції лише в окремих випадках, установлених законом, коли в цьому виникає потреба.
Так, згідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті(санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу за цей злочин.
При цьому обов'язковою умовою для правомірного застування положень ст. 69 КК України законодавцем передбачено наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. До них можуть належати як обставини, які зазначені в ч.1 ст. 66 КК України так і визнані судом такими, що пом'якшують покарання.
Судом встановлено наявність пом'якшуючих обставин - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання. За наявності цих обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахування осіб обвинувачених, які вперше вчинили кримінальне правопорушення,відсутність тяжких наслідків від вчиненого ними діяння, які мають постійне місце проживання, характеризуються позитивно, ОСОБА_7 проживає разом із матір'ю, ОСОБА_8 також проживає з матір'ю та своїм неповнолітнім братом, мають повну середню освіту та працевлаштовані, хоча і не офіційно, не перебувають на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, разом з тим, відповідно досудових доповідей органу пробації як ОСОБА_7 так і ОСОБА_8 не становлять високої загрози та можливе їх виправлення без ізоляції від суспільства.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Аналізуючи обставини, із якими було пов'язане призначене обвинуваченим покарання у поєднанні із даним, які характеризують осіб обвинувачених, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченим покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинувачених задоволенню не підлягає, однак вирок Березанського міського суду Київської області від 17 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає змінити частині призначеного обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання,а саме пом'якшення призначеного ним покарання, як таке, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Березанського міського суду Київської області від 17 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити частині призначеного покарання.
Пом'якшити призначене покарання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та вважати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засудженими кожного за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 ( п'ять тисяч сто) гривень.
В інший частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення в касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий
Судді: