ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/5348/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної Податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення № 79558-13 від 29.06.2016
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління Державної Податкової служби у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13, податкової вимоги №164-17 від 27.01.2017, рішення про опис майна у податкову заставу №39 від 27.01.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019 справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автотранспортного засобу Lexus LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, на який останньому було нараховано транспортний податок на суму 25 000, 00 грн. Так, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки останнє не було направлено позивачу за його адресою, що свідчить про неузгодженість податкового-повідомлення - рішення. Окрім того, з наданих відповідачем документів вбачається, що податкова вимога була направлена на іншу адресу, що свідчить про неузгодженість податкового повідомлення-рішення.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що транспортний засіб, який перебуває у власності позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2019 вих№3252-08/4797-03, оскільки ринкова вартість останнього складає 1 608 184, 13 грн., у зв'язку з чим, податковим органом було направлено податкове повідомлення-рішення №79558-13 від 29.06.2016 на адресу позивача, яка міститься в АІС «Податковий блок», а саме: АДРЕСА_1 . Відомостей про зміну адреси та місця проживання позивачем не подавалося, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення було направлено на вищевказану адресу.
У запереченні проти відзиву, позивач зазначив, що згідно наданого відповідачем витягу про автомобілі, середньоринкова вартість яких, розрахована відповідно до даних ДП «Держзовнішінформ», предметом оподаткування є автомобіль марки Lexus LX 570, об'єм двигуна 5,7, у той час, як транспортний засіб, що належить на праві власності позивачу, згідно технічних характеристик має об'єм двигуна 5,663, а відтак, автомобіль не входить до вказаного переліку.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, шляхом скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2020 №0095923313.
Так, судом залишається без розгляду вказана заява, оскільки остання жодним чином не пов'язана ані з предметом, ані з підставами поданого позову в первісній редакції, натомість, подана заява за своїм змістом
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель LX 570, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 5663 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
29.06.2016 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» 79558-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік» у розмірі 25000 грн.
Згідно наявного у справі платіжного доручення від 26.09.2018 №ПН3 та від 28.09.2018 №ПН5З позивачем сплачено суму транспортного податку 25 000,00 та 2191, 43 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки не надано належних та допустимих доказів того, що вартість автомобіля станом на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, введено новий транспортний податок.
Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені ст. 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» від 28 січня 2015 року № 58/923 було встановлено у м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, а також затверджено положення про транспортний податок.
Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.
Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Рішенням Київської міської ради від 11 лютого 2016 року № 103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» були внесені зміни до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923)» та викладено п. 2.1 розділу 2 в наступній редакції: « 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».
Пунктом 4 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
З огляду на викладене та враховуючи, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» не встановлювався новий податок, а також не змінювалась його ставка, суд приходить до висновку, що власники автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, є платниками транспортного податку саме з 01 січня 2016 року.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Згідно з пунктом 3 Методики №66, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).
Отже, зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Пунктом 14 даної методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 №3252-08/4797-03, адресованого Державній фіскальній службі України, на виконання вимог пункту 13 «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» Мінекономрозвитку надано інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01.01.2016. Додатками до листа вказано: 1. «Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ»; 2. «Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел»; 3. «Перелік автомобілів, вартість яких неможливо визначити».
Як убачається з додатку 1 «Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ» автомобіль LEXUS LX 570 з об'ємом циліндрів двигуна 5,7 л наявний в переліку.
Міністерством було забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг. Враховуючи, що 1000 куб. см. є еквівалентом 1 літру, а тому об'єм циліндрів двигуна автомобіля 5663 куб.см. з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює відповідно 5,7 літра.
Згідно з Інформацією середньоринкова вартість автомобіля LEXUS LX 570 з об'ємом циліндрів двигуна 5,7 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 5 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового 2016 року.
Згідно з пунктом 12 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі, коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість автомобіля платника.
Разом з тим, судом не приймається до уваги лист від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03, з огляду на наступне.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.10. 2018 у справі № 808/2475/16, при розгляді даної категорії спорів суди мають встановити належність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік шляхом встановлення його середньоринкової вартості на підставі інформації Мінекономрозвитку, наданої контролюючому органу щодо транспортних засобів, які в силу пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.
Судом встановлено, що інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року була передана від Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби України листом 22.02.2016 року № 3252-08/4797-03 «Щодо надання інформації», тобто з порушенням строку, передбаченого п. 13 Методики.
Відповідно до п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та Мінекономрозвитку на час підготовки інформації для податкового органу, не володіли відомостями щодо пробігу автомобіля позивача.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.07.2019 по справі № 826/13459/16 дійшов висновку, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі повинні бути відомості щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу.
Таким чином, неврахування інформації щодо фактичного пробігу належного позивачу легкового автомобіля, унеможливлює здійснення правильного розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу.
Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б визначали фактичний пробіг автомобіля, застосованих при розрахунку вартості транспортного засобу, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення, то як наслідок, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №164-17 від 27.01.2017 та рішення про опис майна у податкову заставу №39 від 27.01.2017.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 ч. 3 с. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження наданих послуг надано суду договір про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2020, копію додаткової угоди №1 до договору №28/12 від 28.12.2020, копію акту приймання - передачі наданих послуг.
Згідно п. 11 додаткової угоди №1 клієнт сплачує вартість наданих послуг протягом п'яти робочих днів, з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг у безготівковій формі на банківський рахунок адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання - передачі підписаний з боку адвоката та клієнта, однак докази на понесення вищевказаних витрат у справі відсутні, що позбавляє суд процесуальної можливості відшкодувати не підтверджені витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статями ст.ст. 2-5, 8, 9, 11, 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13, винесене ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №164-17 від 27.01.2017, винесену ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №39 від 27.01.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2305 (дві тисячі триста п'ять ) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур