ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/15354/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
до третя особа: Міністерства юстиції України Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВЕСТ"
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, нотаріус, ОСОБА_1 ,) з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Мін'юст) та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі також - ДП «Національні інформаційні системи»), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2019 № 1859/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;
- зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без подання нею Сертифікату про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.
Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 12.12.2019 суд залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ВЕСТ» (далі також - третя особа, ТОВ «НВФ «Вест») та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала на протиправність оскаржуваного наказу Мін'юсту, стверджуючи, що хоча він і виданий в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, однак, не відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема при прийнятті вказаного наказу за результатами розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест» на прийняті нею рішення Міністерством юстиції України не враховано, що скаржник пропустив установлений законодавством 60-денний строк для подання скарги. Скаргу розглянуто з порушенням установленої процедури, оскільки позивачку належним чином не повідомлено про її розгляд. Висновок Мін'юсту про допущені порушення законодавства при здійсненні нотаріусом державної реєстрації прав та обтяжень є необґрунтованим.
Щодо вибору способу захисту порушеного права позивачка зазначила, що у разі визнання судом протиправним і скасування вищевказаного наказу, її доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не буде автоматично відновлений, оскільки відповідно до законодавства такий доступ вона зможе отримати лише після проходження процедури кваліфікаційного оцінювання та отримання сертифіката, який видається особам, які мають намір виконувати функції державного реєстратора. Тому порушені оскаржуваним наказом Мін'юсту права будуть відновлені лише у разі зобов'язання ДП «Національні інформаційні системи» відновити їй доступ до Державного реєстру прав речових прав на нерухоме майно без подання сертифіката про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації.
Відповідач - Міністерство юстиції України надало суду відзив на позову заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог, стверджуючи, що в установленому порядку розглянуло скаргу ТОВ «НВФ «Вест» та прийняло обґрунтоване рішення.
Відповідач - ДП «Національні інформаційні системи» у відзиві на позовну заяву вказало на відсутність будь-яких протиправних дій, вчинених ним стосовно позивачки, оскільки здійснювало блокування її доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як технічний адміністратор цього Реєстру на виконання чинного наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 №1859/5. Відтак, позовні вимоги спрямовані до нього необґрунтовано і підстави для їх задоволення відсутні.
Третя особа - ТОВ «НВФ «Вест» своєї позиції щодо позовної заяви не висловило, хоча належним чином повідомлене про судовий розгляд справи.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що здійснює діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7836, виданого Міністерством юстиції України 06.11.2009, та на підставі реєстраційного посвідчення №1060, виданого Головним управлінням юстиції України у місті Києві від 10.12.2009.
В Єдиному реєстрі нотаріусів міститься контактна інформація про приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_1 .
25.03.2016 до приватного нотаріуса ОСОБА_1 звернулася представник громадянки ОСОБА_2 із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - офісний комплекс будинку №1 станом готовності 32%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами розгляду указаної заяви та доданих до неї документів нотаріусом прийнято рішення від 25.03.2016 №28942410 про державну реєстрацію прав, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис про право власності заявниці на вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва. У подальшому нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2016 №885631780000 щодо уточнення адреси та складових частин згаданого об'єкту незавершеного будівництва.
Дізнавшись про таку державну реєстрацію нотаріусом права власності на вищевказаний об'єкт, ТОВ «НВФ «Вест» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 30.05.2016 та з доповненнями до неї від 12.06.2019.
Листом від 13.06.2019 №9/18639-33-19/19.21 Міністерство юстиції України повідомило позивачку про отримання скарги ТОВ «НФВ «Вест», зазначивши, що інформація про розгляд скарги буде опублікована в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» на офіційному сайті Мін'юсту за відповідним посиланням, та надало копію скарги з додатками та доповненням. Лист направлено на адресу нотаріуса простим поштовим відправленням.
Згідно з реєстраційним штампом, що міститься на вищевказаному листі Міністерства юстиції України, позивачка отримала та зареєструвала його 20.06.2019.
Незважаючи на те, що у скарзі ТОВ «НВФ «Вест» була відсутня інформація про номер телефону нотаріуса, відповідач встановив з Єдиного реєстру нотаріусів номер телефону позивачки (067) 597-82-23 з метою повідомлення її про розгляд вищевказаної скарги.
Відповідачем надано копію сторінки «Реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав» за 2019 рік, в якому міститься запис про те, що 14.06.2019 головний спеціаліст Федорчук К.В. телефонувала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за номером телефону (067) 597-82-23 з метою передачі телефонограми такого змісту: « 18.06.2019 за адресою: м. Київ, вул. Сверстюка, 15, каб. №1103 відбудеться засідання Комісії щодо розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест» (18639-3319)». Відмічено, що абонент знаходиться поза зоною.
14.06.2019 о 15:00 год. на веб-сайті Мін'юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennea-pro-zasidannea-komisii-10-chervnya-2019-roku
https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-18-chervnya-2019-roku
розміщено оголошення про призначення до розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест» на 18.06.2019 о 12:30 год., що підтверджується листом ДП «Національні інформаційні системи» від 01.11.2019 №4417/14.2-11 та роздруківкою з офіційного веб-сайту Мін'юсту.
Оголошення містило таку інформацію:
« 18 червня 2019 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, кабінет №1103 відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Запрошуються скаржники/їх представники та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг:
….на 12 год. 30 хв.
Розгляд по суті скарги товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Вест» від 30.05.2019, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2019 за №18639-33-19, з доповненнями до неї від 12.06.2019, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12.06.2019 за №20613-33-19.
Тип об'єкта нерухомого майна: незавершене будівництво.
Адреса: офісний комплекс будинку №1, складається з групи нежитлових приміщень НО-1 та НО-2, площа Святошинська, буд.1 м.Київ.
Суб'єкти оскарження: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.
Заінтересовані сторони: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ».
За наслідками розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест» Комісія із розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі також - Комісія) дійшла висновку про порушення нотаріусом вимог законодавства, що відображено у письмовому висновку від 18.06.2019.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка не брала участі у розгляді скарги та не надавала жодних пояснень.
На підставі вищевказаного висновку Міністерство юстиції України видало наказ від 18.06.2019 №1859/5, яким, поміж іншого:
- задовольнило скаргу ТОВ «НВФ «Вест» від 30.05.2019 з доповненнями до неї від 12.06.2019 у повному обсязі (пункт 1);
- скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 №28942410 та від 05.08.2016 №30802198, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (пункт 2);
- тимчасово заблокувало доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці (пункт 5).
- виконання, зокрема, пункту 2 наказу покладено на департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України;
- виконання пункту 5 наказу покладено на ДП «Національні інформаційні системи».
На виконання пункту 5 вказаного наказу Міністерства юстиції України з 01.07.2019 ДП «Національні інформаційні системи» заблокувало доступ нотаріуса до Державного реєстру речових прав.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, суд виходить із наступного.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або
займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон №1952-IV) визначено, що нотаріус є державним реєстратором.
Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 одночасно має статус державного реєстратора.
Наказом Міністерства юстиції України від 25.06.2015 №1059/5 визначено, що технічним адміністратором Державного реєстру прав є ДП «Національні інформаційні системи».
Відповідно до пункту 3 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, позивачка уклала з ДП «Національні інформаційні системи» відповідний договір, на підставі якого отримала доступ користувача до Державного реєстру прав на нерухоме майно і з цього моменту отримала можливість здійснювати реєстраційні дії.
Законом №1952-IV та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Частиною третьою статті 37 вказаного Закону також встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Частиною п'ятою статті 37 Закону №1952-IV встановлено вимоги до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено. Така скарга подається у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону №1952-IV та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як вбачається зі скарги ТОВ «НВФ «Вест» від 30.05.2019, вказане товариство в особі представника адвоката Кравченка С.О. звернулося до Мін'юсту з вимогою, зокрема, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 №28942410 та від 05.08.2016 №30802108, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 В обґрунтування скарги ТОВ «НВФ «Вест» зазначило, що є підрядником будівництва об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, площа Святошинська, 1 на підставі отриманого в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт. 28.05.2019 з інформаційної довідки від 28.05.2016 №168326846 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно скаржник дізнався, що позивачкою проведено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - офісний комплекс будинку №1, що складається з групи нежитлових приміщень №№НО-1,НО-2, розташованих за адресою: м. Київ, площа Святошинська, 1 (далі - об'єкт незавершеного будівництва) за ОСОБА_2 , після чого право власності на цей об'єкт перейшло до неї. При цьому скаржник зауважив, що об'єкт незавершеного будівництва взагалі не існує, на підтвердження чого надав довідку, видану ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» від 27.05.2019 №270519, згідно з якою об'єкт незавершеного будівництва за вищевказаною адресою, що складається з групи нежитлових приміщень №№НО-1, НО-2, зведено без фундаменту, тому будівля відноситься до некапітальних будівель і не може бути об'єктом незавершеного будівництва. Отже, прийняті нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності на згаданий об'єкт незавершеного будівництва є протиправними та підлягають скасуванню.
Аналіз змісту скарги дає підстави суду дійти висновку, що вона оформлена відповідно до вимог частини п'ятої статті 37 Закону №1952-IV, зокрема, подана уповноваженою особою - представником скаржника - адвокатом Кравченком С.О., повноваження якого підтверджуються долученими до скарги: копією договору від 01.02.2019 №6/1 про надання правової допомоги, укладеного з ТОВ «НВФ «Вест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Титаренка М.О., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №000214, виданого 28.06.2018 та ордеру від 28.05.2019 серії КВ №7 43168 про надання правової допомогу відповідно до вищевказаного договору. Тому Міністерство юстиції України обґрунтовано прийняло її до розгляду.
Суд критично сприймає доводи позивачки про подання скарги неуповноваженою особою - представником адвокатом Кравченком С.О., вмотивовані тим, що 30.05.2019 він не міг звернутися до Мін'юсту зі скаргою на підставі договору від 01.02.2019 №6/1 про надання правової допомоги, укладеного з ТОВ «НВФ «Вест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_7 , оскільки після видання названим Міністерством наказу від 21.02.2019 №550/5 про анулювання дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виданого ОСОБА_7 , останній не міг надавати адвокату жодних доручень.
Така позиція суду обґрунтовується тим, що саме по собі анулювання дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виданого Титаренку М.О., в особі якого ТОВ «НВФ «Вест» уклало з названим вище адвокатом договір від 01.02.2019 №6/1про надання правової допомоги, не зумовлює анулювання чи розірвання цього договору. До того ж докази стосовно розірвання указаного договору про надання правової допомоги станом на час звернення адвоката ОСОБА_8 зі згаданою скаргою до Міністерства юстиції України, чи визнання цього договору недійсним в установленому законодавством порядку, учасниками справи до суду не надано.
Також суд не бере до уваги доводи позивачки про те, що скаргу ТОВ «НВФ «Вест» подано з пропущенням установленого частиною третьою статті 37 Закону №1952-IV 60-денного строку після прийняття оскаржуваного рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 №28942410 та від 05.08.2016 №30802108, оскільки вказана норма передбачає для подання скарги також 60-денний строк з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про своє порушене право відповідною дією чи бездіяльністю. Тому Мін'юст обґрунтовано взяв до уваги доводи ТОВ «НВФ «Вест», підтверджені інформаційною довідкою від 28.05.2016 №168326846 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно доводи скаржника, що лише з моменту отримання цієї довідки товариство дізналося про оскаржувані рішення нотаріуса.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1128 суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Пунктом 11 Порядку №1128 визначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.
З наведеного можна дійти висновку, що Мін'юст повинен обрати і дотримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб'єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнані про подання скарги, предмет скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення суб'єкта оскарження про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача мають свідчити про його поінформованість, а також про об'єктивну спроможність суб'єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін'юсту свою позицію щодо доводів скарги.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанова від 08.04.2019 у справі №826/9791/17 та від 19.06.2019 у справі №826/14385/16.
Як зазначив Верховний Суд у вищевказаних постановах, використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку №1128 слово «обов'язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Міністерство юстиції України має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
Недотримання порядку розгляду скарги не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року №37/5.
Суд критично сприймає доводи Мін'юсту про повідомлення належним чином позивачки, яка є суб'єктом оскарження, про розгляд скарги ТОВ «НВФ «Вест».
Так, зокрема, суд не може погодитися з доводами Міністерства про повідомлення належим чином позивачки про призначення на 18.06.2019 розгляду скарги названого товариства телефонограмою, яку вона не отримала з незалежних від нього причин, на підтвердження чого суду надано сторінку з «Реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав» за 2019 рік, яка містить, зокрема, такий запис: 14.06.2019 головний спеціаліст Федорчук К.В. телефонувала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за номером телефону (067) 597-82-23 з метою передачі телефонограми такого змісту: « 18.06.2019 за адресою: м. Київ, вул. Сверстюка, 15, каб. №1103 відбудеться засідання Комісії щодо розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест» (18639-3319)», абонент знаходиться поза зоною.
В цьому контексті суд зазначає, що абзацом 3 пункту 8 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 №888/5, передбачено, що при вході до приміщення, де приватний нотаріус здійснює свою діяльність, розміщується графік роботи приватного нотаріуса (інформація щодо часу початку та закінчення робочого дня, часу обідньої перерви, вихідних днів) та графік прийому громадян, якщо він відмінний від графіка роботи. Тобто, приватний нотаріус здійснює свою діяльність згідно з установленим графіком роботи.
Вищевказаний запис в «Реєстраційному журналі телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав» за 2019 рік не містить часу здійснення дзвінка на номер телефону позивачки, який є її службовим телефоном, що не дає можливості суду встановити здійснення Мін'юстом такого дзвінка упродовж робочого часу нотаріуса відповідно до графіку її роботи. За наведених обставин суд не виключає можливості телефонування їй у позаробочий час, що н, в свою чергу, не виключало її перебування поза зоною зв'язку.
Окрім того, Верховний Суд в постанові від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16 зазначив, що Порядок №1128 не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Натомість зі змісту вищевказаної телефонограми не вбачається, що вона адресована позивачці. Також неможливо встановити, що є предметом скарги ТОВ «НВФ «Вест», розгляд якої призначено на 18.06.2019, хто є суб'єктом оскарження та заінтересованою особою.
У журналі міститься лише назва та прізвище працівника Мін'юсту, який передавав телефонограму, однак його підпис відсутній.
За наведених обставин суд уважає, що згаданий запис у «Реєстраційному журналі телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав» за 2019 відповідно до вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України не є належним доказом повідомлення Міністерством юстиції України позивачки про розгляд скарги ТОВ «НВФ «Вест».
Не є доказом такого повідомлення також і направлення Мін'юстом на її адресу листа від 13.06.2019 №9/18639-33-19/19.21 разом зі скаргою ТОВ «НВФ «Вест» з додатками, в якому містилося повідомлення про отримання Міністерством згаданої скарги та зазначено, що інформацію про її розгляд буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» на офіційному сайті Мін'юсту за відповідним посиланням. Наведене обґрунтовується наступним.
Ознайомившись зі змістом оголошення про розгляд скарги ТОВ «НВФ «Вест», розміщеного 14.06.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, суд встановив, що цим оголошенням завчасно, тобто, більш як за два дні до розгляду скарги оприлюднено інформацію про призначення скарги до розгляду на 18.06.2019.
Однак, аналіз змісту цього оголошення свідчить про відсутність у ньому всієї необхідної інформації про те, на які саме здійснені позивачкою реєстраційні записи чи прийняті нею рішення про державну реєстрацію прав подано скаргу. Наявна в оголошенні сама по собі інформація про реквізити скарги, особу скаржника, інших суб'єктів оскарження та заінтересованих осіб, виду та адреси об'єкта нерухомого майна, за відсутності інформації конкретної інформації про оскарження конкретних реєстраційних дій, вчинених позивачкою, чи прийнятих нею рішень про державну реєстрацію прав, не надавала їй можливості встановити які саме такі дії чи рішення є предметом оскарження та належним чином підготувати свої пояснення щодо предмету оскарження, який стосується безпосередньо її.
Окрім того, суд уважає, що застосований Міністерством юстиції України механізм повідомлення про розгляд Комісією скарги ТОВ «НВФ «Вест» є недієвим з точки зору досягнення мети такого оголошення, оскільки у будь-якої зацікавленої особи без наявності інформації про факт звернення з такою скаргою відсутня необхідність для моніторингу офіційного веб-сайту Мін'юсту.
Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 12.06.2019 у справі №821/1490/17.
З огляду на викладене суд звертає увагу, що вищевказаний лист Міністерства юстиції України від 13.06.2019 №9/18639-33-19/19.21, яким на адресу позивачки надіслано копію скарги ТОВ «НВФ «Вест» з додатками, і в якому містилося повідомлення про отримання Міністерством цієї скарги та зазначено, що інформацію про її розгляд буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» на офіційному сайті Мін'юсту за відповідним посиланням, не був за два дні до розгляду скарги вручений позивачці, що, насамперед не є порушенням пункту 11 Порядку №1128 в частині надання копії скарги з додатками не пізніше двох днів до її розгляду, та унеможливило своєчасне повідомлення про необхідність ознайомитися з розміщеною на веб-сайті Мін'юсту інформацією про призначення скарги до розгляду на 18.06.2019 та підготовку нею письмових пояснень по суті скарги.
Що стосується вручення позивачці указаного листа, то судом встановлено, що указаний лист відправлений на службову адресу нотаріуса простою поштовою кореспонденцією. На підтвердження іншого Мін'юст доказів суду не надав. Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому містився цей лист, міститься дата здачі листа до об'єкту поштового зв'язку. Згідно з доводами позивачки на відбитку вказано дату 18.06.2019. Однак з відбитку неможливо однозначно встановити дату 18.06.2019, оскільки друга цифра числа, яким позначено день здачі листа до об'єкту поштового зв'язку, має нечіткий відбиток, що дає можливість припустити, що це може бути одне із чисел 13, 15, 16 та 18. Відповідач доказу щодо дати здачі цього листа до об'єкту поштового зв'язку суду не надав. Зазначені обставини унеможливлюють встановлення судом конкретної дату щодо його до об'єкту поштового зв'язку та дати доставлення позивачці.
Водночас судом враховується наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958,нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають: місцевої -Д+2, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання,1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
За загальним правилом об'єкти поштового зв'язку мають один вихідний день - неділю. 16.06.2019 було вихідним та святковим днем - Трійця, тому в цей день неможливою була здача згаданого листа до об'єкту поштового зв'язку. Вихідним і святковим був також день 17.06.2019.
У разі, якщо припустити, що лист здано до об'єкту поштового зв'язку 13, то лист міг бути доставлений позивачці 15.06.2019, який за загальним правилом, зокрема й для нотаріусів, є вихідним днем і з урахуванням вихідних і святкових днів Трійці міг бути доставлений позивачці лише 18.06.2019. Так само, якщо лист здано на пошту 15.06.2019, то з урахуванням вихідних і святкових днів Трійці міг бути доставлений позивачці лише 18.08.2019. Водночас у разі його здачі на об'єкт поштового зв'язку 18.06.2019 (тобто у день розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест»), міг бути доставлений лише 20.06.2019.
Отже, в будь-якому випадку вищевказаний лист не міг раніше, ніж 18.06.2019 бути отриманий позивачкою. До того ж згідно з відбитком реєстраційного штампу на вказаному листі позивачка отримала його 20.06.2019, тобто після розгляду вищевказаної скарги, тому не могла знати ні про отримання Мін'юстом вищевказаної скарги ТОВ «НВФ «Вест», ні про її предмет, ні про призначення її до розгляду. Відтак, цілком із зрозумілих причин у неї не було підстав для моніторингу веб-сайту Міністерства юстиції України на предмет виявлення інформації про можливий розгляд скарги щодо вчинених нею реєстраційних дій та/або прийнятих рішень про державну реєстрацію прав.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачка фактично була позбавлена можливості дізнатись про дату, час та місце розгляду скарги, отже, й бути присутньою під час її розгляду та надати відповідні письмові пояснення.
Як зазначалося вище, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду скарги Комісією. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем Комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5.
Попри те, що позивачка належним чином не була повідомлена про розгляд скарги ТОВ «НВФ «Вест», Мін'юст розглянув його скаргу, встановивши порушення нотаріусом вимог законодавства при винесенні оскаржуваних рішень.
За висновком суду, незабезпечення нотаріуса - державного реєстратора можливості взяти участь у розгляді скарги та/або надати письмові пояснення щодо суті скарги, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки скарги ТОВ «НВФ «Вест» та обґрунтованість прийнятого за наслідками розгляду скарги рішення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 у справі №826/9046/16.
Як зазначив Верховний Суду в постанові від 18.06.2020 у справі №820/1063/17, неповідомлення, зокрема, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Також суд звертає увагу, що в пункті 71 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, зокрема, що суб'єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не мала законних підстав розглядати скаргу по суті, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.05.2020 у справі №822/1874/17.
Як визначено в постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18, правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Визначена правова процедура проведення перевірки встановлює межі вчинення повноважень органу державної влади щодо проведення ним перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.
Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (п. 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12.03.2016)).
Таким чином, позивачка з урахуванням наведених вище положень законодавства, правомірно очікувала дотримання Міністерством юстиції України процедури розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест», чого, як вбачається з матеріалів справи, не відбулось.
За наведених обставин допущені Міністерством юстиції України порушення процедури розгляду скарги ТОВ «НВФ «Вест» нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним і скасування пунктів 1, 2 та 5 оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 №1859/5, прийнятого на підставі висновку Комісії від 18.06.2019, та які (пункти) стосуються позивачки.
Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010). Тому суд не вбачає за доцільне надавати оцінку решті доводів позивачки про протиправність оскаржуваного наказу Мін'юсту в частині, яка стосується безпосередньо її.
В іншій частині, а саме пункти 3,4, 6 та 7 оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України визнанню протиправними і скасуванню не підлягають, оскільки вони не стосуються прав та обов'язків позивачки, а стосуються інтересів інших осіб, а саме: приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та Шевчук З.М., департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту та ДП «Національні інформаційні системи».
Зазначене зумовлює необхідність часткового задоволення вимоги позивачки про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 №1859/5, а саме шляхом визнання протиправним і скасування пунктів 1, 2, 5 цього наказу.
Водночас не підлягає задоволенню вимога позивачки про зобов'язання ДП «Національні інформаційні системи» відновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без подання сертифікату про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, що обґрунтовується наступним.
Згідно з пунктом 5 оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 №1859/5 їй тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. Однак, станом на час судового розгляду справи цей термін сплинув.
Доводи позивачки про те, що її право доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не буде відновлене у разі, якщо суд не зобов'яже ДП «Національні інформаційні системи» відновити такий доступ без подання сертифікату про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері, не заслуговують на увагу суду, оскільки для відновлення її права доступу до названого Реєстру достатнім є визнання протиправним і скасування судом пункту 5 вищевказаного наказу.
Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до частково задоволення судом.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачка сплатила судовий збір в розмірі 3842,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.09.2019 №840 та №842.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, зокрема, до Міністерства юстиції України, позивачці підлягають відшкодуванню витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 1921,00 грн., за рахунок названого Міністерства.
Керуючись статтями 242, 243, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2019 №1859/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Суддя А.С. Мазур