ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
08 квітня 2021 року місто Київ №640/9348/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою
за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання дій протиправними скасування постанови про накладення штрафу від 16.03.2021 у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №46543034,
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд:
- визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного державного виконавця Амборського А.В. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві неправомірними;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 16.03.2021, винесену по ВП №64543034 у розмірі 5100,00 грн в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд ознайомившись із позовною заявою встановив, що до неї не додано квитанцію про сплату судового збору, проте, позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову у даній справі.
З зазначеного клопотання вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві просить звільнити від сплати судового збору у даній справі, оскільки згідно з частиною другою статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з вказаними нормами законодавства, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, суд наголошує на тому, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що повідомлені Головним управління Пенсійного фонду України у місті Києві обставини не є підставою для звільнення сплати судового збору.
Слід зазначити, що посилання на неможливість сплатити судовий збір не є поважною обставиною для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору суб'єкта владних повноважень. Зокрема, такі підстави створюють нерівне відношення законодавчих норм в частині сплати судового збору щодо інших позивачів, які не є суб'єктами владних повноважень, що не відповідає, зокрема, положенням статті 129 Конституції України та статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками майнового стану або іншими ознаками.
Окрім того, статтею 9 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Також, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 10.01.2018 у справі № К/9901/254/18, де зазначено, що Пенсійний фонд України та його органи не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10.01.2018 у справі №К/9901/12/18, від 12.01.2018 у справах №К/9901/2132/18, №К/9901/2135/18, №К/9901/2131/18, та №К/9901/2134/18.
Суд звертає увагу, що ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Так, згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установити у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2 270, 00 грн.
Враховуючи заявлені позивачем вимоги, розмір судового збору який підлягає сплаті становить - 2 270, 00 грн.
Також як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом оскарження є постанова про накладення штрафу від 16.03.2021, винесена у ВП№64543034 у розмірі 5 100, 00 грн.
Позивач звернувся до суду із даним позовом 06.04.2021, що підтверджується про реєстрацію позовної заяви.
Згідно із приписами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу позивача, що до позовної заяви жодних пояснень та доказів щодо поважності причин пропуску звернення до суду не долучено.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що копії документів, доданих до позовної заяви не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставлення нижче реквізиту.
Додатки до позовної заяви мають бути завірені особистим підписом позивача та/або його представником.
Відтак, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків позову. Позивачу необхідно усунути названі недоліки позову.
Керуючись, статтями 122-123, 160-161, 169, 248, 256, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає відповідно до статей 293-294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.