ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
07 квітня 2021 року м. Київ№ 826/7598/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві
Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:
- визнати нечинним та скасувати рішення (висновок) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві № -26-0.0-329/2-14 від 25.01.2014 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1000 га гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати нечинним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві про державну реєстрацію, тобто внесення до державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номера 8000000000:90:020:0125 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати нечинним та скасувати рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про внесення проекту землеустрою А-11512 про передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 до міського земельного кадастру на підставі витягу Державного кадастру.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2017 року відкрито провадження у справі № 826/7598/17 та призначено попереднє судове засідання.
Відповідно до Журналу судового засідання від 31.10.2017 року протокольно прийнято рішення про перехід до розгляду справи № 826/7598/17 у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 подала заяву про надання дозволу на передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1 до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської адміністрації.
За результатами розгляду вказаної заяви Київська міська рада повідомила, що не заперечує проти відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1 , у передбаченому законом порядку.
У процесі збору документації ОСОБА_1 стало відомо, що на зазначену вище земельну ділянку існує, окрім проекту земельної ділянки, розробленого на ОСОБА_1 , проект по відведенню цієї ж земельної ділянки на іншу особу ( ОСОБА_2 ).
У подальшому за допомогою запиту адвоката ОСОБА_1 дізналася, що згідно висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві № -26-0.0-329/2-14 від 25.01.2014 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1000 га ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства, розроблений Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі».
Також ОСОБА_1 стало відомо, що державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у м. Києві було здійснено державну реєстрацію, тобто внесено до Державного земельного кадастру відомості про формування земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номера 8000000000:90:020:0125 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Рішенням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради внесено проект землеустрою А-11512 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 до міського земельного кадастру на підставі витягу Державного кадастру.
На підставі заяви ОСОБА_2 . Департаментом земельних ресурсів підготовлено відповідний проект рішення Київської міської ради, який разом із документацією з землеустрою 25.09.2014 року передано на розгляд до Київської міської ради.
Оскільки ОСОБА_1 отримана нотаріально засвідчена письмова згода попереднього землекористувача на передання їй у користування земельної ділянки та її подальшої приватизації, остання вважає протиправним рішення (висновок) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві № -26-0.0-329/2-14 від 25.01.2014 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1000 га гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , а рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві про державну реєстрацію, тобто внесення до державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номера 8000000000:90:020:0125 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 та рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про внесення проекту землеустрою А-11512 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 до міського земельного кадастру на підставі витягу Державного кадастру такими, що підлягають скасуванню.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17).
У Постанові від 11.09.2018 року у справі № 817/2398/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами, є закономірною, якщо після першої протиправної реєстраційної дії відбувалися інші дії, на нових підставах виникнення права власності, які по своїй суті суперечать речовому праву законного власника. У такому випадку основне завдання судочинства не виконується.
Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду підтримала Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену у Постанові від 28.11.2018 року у справі № 924/478/18, залишивши її без змін та вказавши, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку, що якщо позовні вимоги виникли виключно в результаті виконання державним реєстратором своїх владно-публічних та управлінських функцій, порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то необхідно звертатися до адміністративного суду.
Суд зазначає, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовано тим, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна здійснена з порушенням права іншої особи, а відтак, за таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення речового права позивача, що свідчить про приватно - правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Оскільки у цій справі існує невирішений спір про право, то оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності, володіння, користування на об'єкти нерухомого майна.
Суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи господарського судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
3. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.
4. Копію ухвали направити особам, які були учасниками справи.
Суддя І.А. Качур